3. Стан ґрунтового покриву

Екологічну стійкість земельних ресурсів характеризує ступінь розораності земель. По області він складає 65% (% ріллі від загальної площі ). Найбільш нестійкими в екологічної відношенні є ті райони, в яких розорані землі значно переважають над умовно стабільними угіддями, до яких відносяться сіножаті, пасовища, землі вкриті лісом і чагарниками та болота.

Середній вміст гумусу в ґрунтах області – 2,94%. У області водною ерозією пошкоджено 851,1 тис. га, з них 743,8 тис. га сільськогосподарських угідь або 41,1% від загальної площі обслідуваних земель, в тому числі ріллі 598,3 тис. га.

Відповідно нормативів по оцінці ерозійної небезпеки: розораність території області – 65%, сільськогосподарських угідь – 86%, в тому розораність схилів > 20 – 80%, співвідношення ріллі до стабільних земельних угідь (сіножаті, пасовища, ліси, болото) – 2,7, - клас ерозійної небезпеки в області – сильний і катастрофічний.

В пробах ґрунтів зроблених біля основних промислових центрі області вміст забруднюючих речовин перевищував ГДК по міді, свинцю, цинку, кобальту, нікелю, хрому.

4. Рівень антропогенного впливу.

Рівень антропогенного навантаження у Вінницькій області в цілому задовільний, місцями навіть умовно сприятливий. В промислових зонах області рівень антропогенного навантаження напружений ( Вінниця, Ладижин). В порівнянні з іншими областями Вінницька область має досить непогану ситуацію та сприятлива для життя населення.

Рівень техногенного навантаження – середній та поблизу Вінниці вище середнього. Техногенне навантаження в області є також невеликим, так як промисловість та АПК розподілені досить рівномірно по області, а не концентруються в одній зоні. В плані техногенно навантаження Вінницька область в порівняні з іншими областями займає місце «золотої середини».

5. Оцінка стану природно-заповідного фонду

Станом на 01.01.2013 року землі заповідного фонду області займають 54 тисячі 880 гектарів, що становить 2,07% площі області. Під охороною держави знаходиться 424 територій та об'єкти природно-заповідного фонду. Серед них один національний природний парк та три регіональних ландшафтні парки: Національний природний парк «Кармелюкове Поділля», РЛП «Дністер», РЛП «Немирівське Побужжя», РЛП «Середнє Побужжя». У межах Вінницької області виділено Південнобузький та Дністровський субмеридіональні екокоридори, три національних природних ядра, 38 регіональних центрів біорізноманіття, 19 регіональних екокоридорів.

Вінницька область одна з найменш охоронюваних областей України, всього 2% області знаходяться під охороною. По цьому показнику Вінницька область стоїть на ряду з Кіровоградською, Дніпропетровською та Харківською. Такий стан речей пов'язаний з інтенсивним використанням земель Вінницької області в сільськогосподарському виробництві та розміщенням області в типовому степовому ландшафті який протягом століть використовувався в господарстві, як наслідок унікальних неспаплюжених людиною місць залишилось дуже мало.