4. Небезпека віл/сніДу

1. СНІД — синдром набутого імунодефіциту — відносно нове інфекційне захворювання, глобальне поширення якого по всій планеті дає підстави говорити про епідемію і навіть про пандемію СНІД.

2. СНІД є прикладом соціальної хвороби, виникнення і розповсюдження якої тісно пов'язане з певними соціально-економічними умовами, в яких перебуває людина.

3. Головна ознака СНІД — ураження імунної системи людини, внаслідок чого організм стає беззахисним проти будь-якого інфекційного захворювання. В останні роки з'являється все більше даних про те, що збудник СНІД водночас з імунною системою уражає й нервову систему людини.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ СНІД (синдром набутого імунного дефіциту) є патологічним станом, при якому внаслідок ураження імунної системи ослаблюються захисні сили організму. Англійською мовою AIDS — Acquired Immune Deficiency Syndrome. СНІД є найбільш характерним для ВІЛ-інфекції — захворювання, що викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). СНІД відомий з кінця 1970-х років і нині реєструється в усіх країнах світу. Джерелом інфекції є носій вірусу. Зараження відбувається різними шляхами: 1) головним чином при статевих контактах (особливо при гомосексуальних), 2) від матері до плоду під час вагітності і пологах, 3) від матері до дитини при годуванні груддю, 4) при переливанні крові, 5) при ін'єкціях та інших медичних процедурах. Перші прояви хвороби на ВІЛ/СНІД (лихоманка, гепатолієнальний синдром, запалення лімфовузлів тощо) виникають у часовому інтервалі від 3 діб до декількох місяців після зараження. Вторинні прояви, зумовлені безпосередньою дією ВІЛ, спостерігаються у часовому інтервалі від декількох місяців до 8—10 років після зараження. Ця стадія хвороби завершується формуванням СНІД, який протягом 1—5 років призводить хворого до смерті. Через різке ослаблення захисних сил організму виникають різноманітні ураження, здебільшого умовно патогенними вірусами, бактеріями, грибками і найпростішими, а також пухлини. Широкий спектр уражень має наслідком різноманітні прояви хвороби (збільшення лімфовузлів, лихоманка, проноси, виснаження, гнійно-запальні, запальні процеси, пневмонії, ураження шкіри та ін.). Лікування СНІД поки що є малоефективним (основний препарат — азідотримінал). Заходами профілактики СНІД є правильне статеве виховання, обмеження кількості статевих партнерів, використання презервативів, серологічне обстеження донорів і контингентів підвищеного ризику (чоловіків-гомосексуалістів, наркоманів, хворих на венеричні захворювання тощо), використання шприців, голок і систем для трансфузії одноразового використання, ретельна стерилізація медичних інструментів, проведення масових обстежень на ВІЛ-інфекцію.

4. Перші відомості про ураження людини СНІД з'явилися взимку 1980-1981 року, коли до шпиталю Нью-Йоркського університету (США) потрапили декілька осіб чоловічої статі, хворі на незнайому лікарям форму саркоми Капоши.

Зверніть увагу! Саркома Капоши — захворювання, відкрите Моритцем Капоши ще у 1872 році: на шкірі нижніх кінцівок з'являються вузлики коричнево-червоного або блакитно-червоного кольору. Іноді вони перетворюються на виразку і відмирають, але внутрішні органи при цьому не ушкоджуються, а самі пухлини не стають злоякісними.

5. Незвичним при протіканні нововиявленої хвороби було те, що всі хворі були чоловічої статі у віці близько 30 років (зазвичай саркома Капоши уражає чоловіків, старших за 60 років), до того ж усі вони без винятку були гомосексуалістами. Саркома в них виявилася злоякісною, і більшість із них померли протягом найближчих 20 місяців.

6. Протягом першого півріччя 1981 року у США було виявлено 116 випадків схожих хвороб, спільним для яких було: 1) несподівана поява; 2) блискавичне поширення; 3) дивний зв'язок із злоякісними новоутвореннями або швидкоплинною пневмонією; 4) досить широке розповсюдження серед гомосексуалістів і, головне, 5) відсутність ефективних засобів лікування.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ Перші спроби лікування СНІД були зроблені у Національному інституті раку (США) під керівництвом відомого імунолога і вірусолога Роберта Галло. Саме Р.Галло належить припущення, що вірус СНІД виник в Африці, де ним заразилися і примати, і людина, а вже звідти вірус, через работоргівлю, потрапив до Америки й країн Карибського моря. Роберт Галло знайшов у хворих на СНІД людей і в зелених мавп та шимпанзе один і той самий вірус, назвавши його HTLV-1. Незабаром з'ясувалося, що вірус HTLV-1 передається ще й при переливанні крові. Р.Галло був цілком упевнений, що відкритий ним вірус і є переносником СНІД. Але це було помилковим судженням. Справжній вірус-переносник СНІД був відкритий групою вчених Пастерівського інституту (Париж, Франція) під керівництвом професора Люка Монтаньє. Автори дали цьому вірусу назву LAV. Після інтенсивних спільних наукових робіт американські і французькі дослідники почали позначати відкритий вірус СНІД як HTLV-3/LAV. Згодом, у 1986 році, Комітет із таксономії і номенклатури вірусів ухвалив рішення надати збуднику СНІДу нову назву — HIV (українська абревіатура — ВІЛ — вірус імунодефіциту людини).

Зверніть увагу! Збудник СНІД був відкритий через 2 роки після виходу перших наукових публікацій про виявлене американськими лікарями нове захворювання, 2,5 року знадобилося для розроблення методу діагностики хвороби. У квітні 1985 року в Атланті (США) відбулася І-а Міжнародна конференція зі СНІД.

7. На сьогодні встановлено, що поширення вірусу СНІД (ВІЛ) є дуже нерівномірним. Понад ⅔ хворих на СНІД мешкають в Африці на територіях, розташованих південніше від Сахари. Тут кількість ВІЛ-інфікованих сягає 500 осіб на кожні 10000 населення (ризик захворіти становить R = 5∙10^-2 і класифікується як надмірний) — найвищий показник у світі. У 50 країнах цей показник становить близько 5 осіб на кожні 10000 населення (R = 5∙10^-4 — високий), в інших країнах він нижчий.

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ! Поширення СНІД в світі має характер пандемії, тобто сягає найвищого ступеня поширення, охоплюючи значну кількість населення різних країн.

8. Частота ураження ВІЛ різниться для різних верств населення. Серед чоловіків-гомосексуалістів вона сягає 60…90%, а серед наркоманів, котрі вводять собі наркотики через вену, вона трохи нижча — від 13% до 20%.

Зверніть увагу! Останніми роками через бісексуальних чоловіків, наркоманів і проституток СНІД усе сильніше уражає гетеросексуальну частину населення.

9. Частка жінок серед хворих на СНІД становить у сучасному суспільстві 5…10%, серед них ін'єкційних наркоманок нараховується до 50%, а тих, хто заразився при гетеросексуальних статевих контактах — близько 29%.

Зверніть увагу! За даними статистики, для осіб жіночої статі найбільшій ризик заразитися ВІЛ статевим шляхом виникає внаслідок їхніх контактів із чоловіками, хворими на СНІД.

10. Дослідження свідчать, що в Африці (звідки, за Р.Галло, й почалося поширення СНІД) основним шляхом розповсюдження ВІЛ є гетеросексуальні зв'язки, а співвідношення між хворими чоловіками і жінками становить 1:1.

11. Останнім часом суттєвим джерелом ураження ВІЛ є переливання крові та деякі інші лікувальні маніпуляції.

12. За даними статистики, є групи населення, у яких частка заражених ВІЛ катастрофічно висока: хворими на СНІД є 80…90% проституток, 30% їхніх клієнтів, а також 30% хворих, котрі відвідують венерологічні відділення лікувальних закладів, 10% донорів крові та ін.

Зверніть увагу! За приблизними оцінками, виконаними ООН і ВООЗ, у світі нараховується понад 40 млн. осіб, уражених ВІЛ, 18,5 млн. із них уже померли.

13. Точно підрахувати кількість хворих на СНІД сьогодні дуже важко: по-перше, недосконалою є сама статистика, бо ВООЗ, наприклад, реєструє тільки тих хворих, у яких клініка хвороби є явно вираженою; по-друге, багато країн Африки та Азії не мають достовірних даних, бо тестування на ВІЛ там не проводиться або охоплює незначну частину населення; по-третє, уряди деяких країн приховують реальну картину поширення СНІД, аби не зашкодити іноземному туризмові, котрий є одним із суттєвих джерел національного прибутку.

14. Основними шляхами передавання ВІЛ в сучасному суспільстві вважають:

• статеві контакти із хворими на СНІД;

• переливання крові й пересадку (трансплантацію) органів і тканин;

• повторне використання голок та шприців при лікувальних процедурах, а також повторне використання або неякісну стерилізацію хірургічного інструменту при операціях ( у тому числі при нанесенні татуювання);

• пошкодження шкірних покривів, слизових оболонок медичним інструментом, забрудненим ВІЛ;

• «вертикальні» ураження — від інфікованої матері до дитини (в тому числі під час вагітності та при годуванні грудним молоком).

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ! Незважаючи на всю свою небезпеку, вірус ВІЛ/СНІДу не передається:

• при потисканні рук;

• через поцілунок;

• через їжу;

• через предмети особистої гігієни;

• при купанні в басейні, в душі тощо;

• через укуси комах.

15. Пошуки ефективних лікарських препаратів проти СНІД все ще тривають. Складність роботи вірусологів та імунологів пов'язана з тим, що ВІЛ має велику мінливість: цей вірус швидко набуває стійкості щодо дії лікарських препаратів — відтак ефективні спочатку засоби швидко стають малодієвими.

16. Україна визнана ВООЗ як така, що стоїть на межі загальнонаціональної епідемії СНІД: за останні 5 років темпи захворювання в нашій країні зросли у 20 разів, а кількість хворих уже становить 1% дорослого населення.

Зверніть увагу! За офіційною доповіддю ООН (2005 рік) Україна посідає 6 місце у світі за темпами зростання кількості хворих на СНІД. Це дуже загрозливі дані, які потребують ужиття термінових та ефективних заходів.

17. Оціночні розрахунки, виконані при реалізації Об'єднаної програми ООН із ВІЛ/СНІД (вона має абревіатуру ЮНЕЙДС) за участю ВООЗ, свідчать, що на початок 2005 року кількість ВІЛ-інфікованих в Україні становила від 448 до 491 тисячі осіб, тобто близько 1,8% населення країни віком 15—49 років.

18. Епідемія ВІЛ/СНІДу має тенденцію до зростання в усіх областях України, але найбільш загрозливою вона є у Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській та Донецькій областях, де мешкає більшість хворих.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ За прогнозами експертів, у разі збереження цих негативних тенденцій кількість ВІЛ-інфікованих в Україні у 2010 році зросте до 1,5 млн. осіб, причому 2010 року в Україні на СНІД захворіє 95 тисяч осіб, а загине внаслідок цього захворювання близько 90 тисяч осіб: серед загальної кількості померлих частка уражених ВІЛ становитиме не менше ніж 10%. Більшість померлих від СНІДу складатимуть особи віком до 40 років. Експерти ООН вважають, що 2014 року загальна кількість ВІЛ-інфікованих в Україні становитиме від 479 тис. осіб (за оптимістичним сценарієм, який передбачає, що до антиретровірусної терапії матимуть доступ 50% тих, хто її потребує) до 820 тис. осіб (за песимістичним сценарієм, який передбачає, що лише 5% хворих матимуть доступ до якісної терапії). Таким чином, на думку фахівців, 2014 року кількість хворих на ВІЛ/СНІД в Україні становитиме від 1,9% до 3,5% дорослого населення.

19. Протидія ВІЛ/СНІДу коштуватиме Українській державі близько 600 млн. гривень щорічно.

ЗАДАЧА. Відомо, що статевий шлях інфікування ВІЛ/СНІДом нині стає все поширенішим. Розрахуйте індивідуальний ризик для молоді, що проживає в м. Полтаві, (юнака та дівчини – окремо) наразитися на ВІЛ-інфікованого партнера при статевих контактах. Оцініть цей ризик за шкалою ризиків (тема № 2).

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ Вихідні дані, необхідні для розв'язання задачі. За статистикою, на початок березня 2006 року в Полтаві налічувалось офіційно зареєстрованих 650 осіб, хворих на ВІЛ-інфекцію (фахівці стверджують, що реальна кількість ВІЛ-інфікованих є принаймні у 5 разів більшою). 53,4% з них – це особи віком 20…29 років, котрі вступають в активне статеве життя. Відомо, що кількість населення Полтави на початок 2004 року становила 305347 чол., з них 46,1% - чоловіки і 53,9% - жінки. Відсоток населення віком від 20 до 29 років складає 15,7%. Серед інфікованих 63,9% складають чоловіки, решта – жінки.