3. Опишіть первинні уміння, пов’язані з поступовим оволодінням

досвідом діяльності. Які засоби Ви використовували для цього?

Зі свого досвіду можу сказати, що як я вже й описував вище, я діяв за таким же принципом занять, як і всі мої попередники : засвоював теорію і відтворював засвоєне на практиці, плюс, основним іспитом засвоєння набутих знань на заняттях були змагання, на яких я міг оцінити свій рівень, а також порівняти теперішні результати із попередніми і можливо навіть отримати винагороду за докладені зусилля. Також у вільний від шахового гуртка час, я міг зіграти з друзями на природі в шахи чи з братом ( що зазвичай було великою рідкістю), оскільки з моїх рідних мало хто в шахи грати й умів. В таких випадках я приходив на заняття і грав з тренером. Користь від цієї гри була очевидною :

• Він міг побачити настільки я засвоїв теоретичний матеріал, а також міг проаналізувати мій хід, або підказати кращий;

• Також в такій грі з ним реалізовувався шаховий принцип : «Якщо ти хочеш грати краще – грай із сильнішим від себе противником».

Поява комп’ютера вдома та виходу в інтернет, забезпечила мені можливості грати з різними людьми в онлайн режимі і якщо виникала потреба, я міг копіювати партію та роздрукувавши її принести до тренера та проаналізувати разом, або ж скориставшись відповідною програмою з інтернету, що давало, як результат підвищення майстерності гри та бачення можливих варіантів у тій чи іншій стратегії гри.

4. Наскільки швидко Вам вдалося сформувати в себе навички з

оволодіння цим досвідом діяльності? Які цілі Ви переслідували і наскільки

це вплинуло на Ваш особистісний розвиток?

Як говорив А. Каррель : «Кожна людина – історія, не схожа ні на яку іншу», кожна людина є унікальною і кожен по-різному та з різною швидкістю запам’ятовує інформацію. В одних виходить швидко сформувати навички, в інших ні, тому розкривається ще одна корисна річ : в шахах фізіологічний вік не має значення. Можна бути малим, але грати на рівень майстра спорту, а можна бути дорослим і грати на рівні безрозрядника. Особисто мені сформувати професійні навички вдалось засвоївши спочатку всі базові правила гри та ті речі, які необхідно знати для виграшу кожному шахісту, а також тоді, коли граючи за тією чи іншою стратегією, я почав помічати, що вона приносить мені успішні результати в грі. Тобто в людини формується навичка в грі тоді, коли ми бачимо, що вона не одноразово підтверджується на практиці, після чого гравець рефлекторно застосовує цю техніку, коли вважає за необхідне. Моєю метою було : навчитися бути гідним звання професійного гуртківця мого клубу, а також здійснити у процесі цього і другорядну мрію – отримати свою першу грамоту за зайняте будь-яке призове місце. Однак я чудово розумів і знав, що ця мрія неможлива без виконання першої, а також те, що здобувши одну грамоту, на ній мої цілі не зупиняться, тому як основну мету я переслідував навчитися самої гри, яка приносить мені задоволення.

5. Опишіть досвід власної творчої діяльності, побудований на

практичному застосуванні здобутих знань та сформованих умінь і навичок.

Звичайно : «Той хто шукає – той знайде, якщо тільки правильно шукає», як говорив це Чеширський кіт у книзі Л. Керола : «Аліса в країні чудес». Якщо людина має мету та цілеспрямовано йде до неї – рано чи пізно, вона її досягне. Так через пару років тренування ( незважаючи на те, що був такий час, коли я не ходив на шахи) я таки здобув її – свою першу грамоту за третє місце і вже зовсім скоро другу й третю. Позитивне підкріплення сприяє кращому засвоєнню матеріалу і це було помітно. Людина навчається завжди, як я це вже говорив і навіть зараз здобувши деяких значних для мене успіхів в шахах, якраз тих, про які я мріяв, я продовжую здобувати досвід. Результати мого досвіду гри в шахи можна описати з двох боків : матеріального та нематеріального (психологічного). Тільки заради прикладу наводжу результати мого матеріального досвіду на практиці у процесі навчання :

• Після декількох нагород, я почав грати за свою школу, будучи чотири роки підряд її капітаном та здобуваючи призові місця на щорічних районних змаганнях;

• Звичайно мрії дитячі теж здійснив, як не крути, однак того, чого у нас немає – нам завжди хочеться, я мріяв про хоч одну медаль ( як це зараз не смішно з боку може виглядати, одначе приємно все-таки), яку на чергових шкільних змаганнях вдалося вибороти;

• З відставкою старого та приходом нового тренера я спостерігав різке піднесення мого рівня гри ( все-таки багато чого залежить насамперед від людини, яка тебе вчить) ;

• Буквально можна сказати переді мною та моїми шаховими друзями відкрилися нові горизонти : уже за місяць тренувань нас троє найсильніших гуртківців на Всеукраїнських змаганнях виконали норму другого розряду;

• Багато потім було нагород, про які колись я навіть і не мріяв, бо вони здавались неосяжними…, але на все свій час, останніми пунктиками була моя остання мрія, якої я дуже хотів досягнути та вище якої я планку собі і не ставив : з часом я став трьох разовим чемпіоном свого клубу, який налічував більше ста осіб, потім трьох разовим чемпіоном міста, а потім двократним чемпіоном району серед школярів. За три роки тренерства мого наставника я добився тих вершин, які не міг дати мені попередній, хто-зна, якби він був і раніше, можливо рівень був би й вищим, однак : Те що мало статися – те сталося, і в будь-якому випадку я завдячую їм і поважаю їх обох;

• На даний час, незважаючи на відсутність тренувань, однак тримаючись на минулому досвіді та на практичних заняттях, я продовжую гру, захищаючи честь Філософського факультету імені Львівського національного університету імені Івана Франка, досягнувши за словами тамтешнього нашого вчителя, рівня умовного першого розряду ( однак не маючи офіційного його підтвердження, називатиму його умовним);

• Затвердивши офіційно перший розряд ( який умовно вже є, однак правила є правилами та необхідно матеріального доказу цього) я можу навчати шахів інших у офіційних установах;

Як ми бачимо : мрії – збуваються, варто тільки поставити мету та цілеспрямовано йти до неї. Кожна нагорода, що стосується матеріального для мене – це насамперед спогад, який назавжди закарбувався в пам’яті та згадавши про який стає приємно на душі. Однак здобувши цього всього досвіду і отримавши достатньо матеріальних нагород, задовольнивши свою потребу в цьому, я розумію, що насправді це не головне, хоча добре, що й воно є, як матеріальне доведення моїх зусиль, головне нематеріальний досвід, який дала мені ця чудова гра, а саме завдяки грі в шахи я в житті можу :

• Бачити заздалегідь ситуацію, яка склалася не тільки в шахах, але й у житті, давати їй детальний аналітичний аналіз та об’єктивну оцінку, вміти знаходити правильний вихід, вираховувати можливі помилки та уникати їх;

• Краще розвинути дрібну моторику рук;

• Прораховувати різноманітні варіанти, а також думати за людину, що і як вона може зробити;

• Вести себе толерантно та тактовно, вміти чекати, бути спокійним та завжди у гармонії із самим собою;

• Загалом краще мислити ( у зв’язку із забезпеченням більшої кількості зв’язків між нейронами) : швидше приймати рішення, краще використовувати у різноманітних випадках спосіб дедукції та індукції, коли це необхідно, краще орієнтуватися у просторі, завдяки розвитку гіпокампу, який за це відповідає, вирішувати складні логічні задачі, розвивати уяву та й усі способи мислення від наочного і до абстрактного;

• Вміти організовувати свій робочий день;

• Мати добре відчуття часу ( однак, якщо не тренуватись, воно може атрофуватися);

• Та й загалом вміти корисно відпочивати;

Прикладів можна наводити багато-багато, однак мої роботи завжди є такими, що здатні від есе перетворитися у трактат, тому необхідно завершувати.