- •Трипільська культура: хронологічні рамки, територія, господарство, культурна приналежність, суспільний лад.
- •Етнічна карта України раннього залізного віку.
- •Господарські заняття та суспільний устрій східних слов’ян у VI – VIII. Переддержавні утворення у східних слов’ян у слов’ян у (VII – IX ст.)
- •Причини і передумови утворення держави у східних слов’ян.
- •Формування території Київської держави в IX – XI ст.
- •Соціально-економічний розвиток Київської держави.
- •Політичний, державний і адміністративний устрій Київської держави.
- •Причини феодального дроблення Русі.
- •Внутрішня та зовнішня політика Данили Галицького.
- •Монголо-татарська навала.
- •Формування української народності.
- •Включення українських земель до складу Великого князівства Литовського.
- •Кревська унія 1385 року: причини та наслідки.
- •14 Серпня 1385р. Дата підпису.
- •Галицько-Волинське князівство в домонгольський період.
- •Становище українських земель у складі Великого князівства Литовського у XIV ст.
- •Брестська церковна унія 1569 року.
- •Причини виникнення українського козацтва. Джерела його формування. Територія та час виникнення і формування українського козацтва.
- •Заснування Запорізької Січі.
- •Козацькі повстання під проводом к. Косиньского та с. Наливайка.
- •Козацько-селянські повстання 1625-1638 рр.
- •Причини та характер Визвольної війни українського народу середини XVII ст.
- •Воєнні дії у ході Визвольної війни українського народу середини XVII ст.
- •Дипломатична та державна діяльність Богдана Хмельницького у ході Визвольної війни українського народу середини XVII ст.
- •Переяславські переговори 1654 р. Між Богданом Хмельницьким та московськими послами. «Березневі статті» 1654 р. Їх оцінка в історіографії.
Політичний, державний і адміністративний устрій Київської держави.
Найважливішим механізмом влади була княжа влада, рада бояр (дума) та збори городян (віче). В разі потреби більших військових сил збиралося ополчення городян або, рідше, проводилася загальна мобілізація. Чисельність цього війська була відносно невеликою — десь близько 2—3 тис. чоловік, а то й менше. У віддалені міста і землі князі призначали посадників, що, як правило, обиралися з членів власної родини. На периферійних землях волю князя виконував тисяцький місцевого ополчення зі своїми підлеглими. Правосуддя вершив сам князь чи призначені ним судді згідно з «Руською правдою» Ярослава Мудрого. Княжа влада мала першочергове значення в управлінні Київської Русі, та поєднувала в собі військової, судової та адміністративної функцій. У фінансуванні своєї діяльності князі насамперед залежали від данини. Згодом розвинулася складніша система оподаткування, що включала кожне господарство («дим» або «соха»). До інших джерел княжих доходів належали мито на торгівлю, плата за судочинство і штрафи. Останні складали важливе джерело прибутків, оскільки київські закони щодо покарання за злочин віддавали перевагу грошовим виплатам перед смертною карою. За порадою й підтримкою князь мусив звертатися до боярської думи — органу, що виник із старших членів дружини, багато з яких були нащадками варязьких ватажків чи слов'янських племінних вождів. Пізніше місце у думі дістали й церковні ієрархи. Функції думи ніколи чітко не визначалися, а князь не був зобов'язаний радитися з нею. Проте, ігноруючи її, він ризикував позбутися підтримки з боку цього впливового органу, що представляв усю боярську знать. Тому князі, як правило, брали до уваги позицію боярської думи. Демократичну сторону політичного устрою Києва представляло віче, або збори городян, що виникли ще до появи князів і, очевидно, походили від племінних рад східних слов'ян. Віче скликалося князем або городянами, коли виникала потреба порадитись або висловити свою думку. Серед питань, обговорюваних на вічі, були військові походи, укладення угод, престолонаслідування, розподіл посад у державі, організація війська. Віче могло критикувати або схвалювати князівську політику, але воно не мало права визначати свою власну політику чи видавати закони. Проте, коли на престол сідав новий князь, віче могло укласти з ним формальну угоду («ряд»), за якою князь зобов'язувався не переходити традиційно встановлених меж влади щодо віча, а воно в свою чергу визнавало над собою його владу. Хоча право брати участь у вічі мали голови сімей, фактично на вічових сходах панувала міська купецька знать.
Причини феодального дроблення Русі.
Ще за свого життя Ярослав Мудрий поділив державу між своїми синами, намагаючись позбутися того розбрату, який виникав раніше після смерті великого князя (так було після загибелі Святослава і після смерті Володимира Великого). Спочатку Ярославичі жили в злагоді, але незабаром почалися міжусобиці. Цим скористалися нові вороги Русі — половці, а також Угорщина і Польща. Також причиною послужили:
Зростання економичної сили окремих князівств, у наслідок їх розвитку;
Зростання правлячої династії, невпорядкована система наслідування;
Конфлікт між Ізяславом Мстиславичем та Юрієм Долгоруким;
Збільшення великого боярського землеволодіння;
Укріплення міст;
Занепад київського князівста.
Починаючи з 30тих рр. 12 ст, та до 30тих рр. 14 ст. – формування місцевих князівських династій.
