Затрати на будівництво

Всі рахунки, пов'язані з будівництвом палацу, збереглися до нашого часу. Сума, що враховує всі витрати, становить 25725836 ліврів (1 лівр відповідав 409 г срібла), що в загальному рахунку становило 10 500 тонн срібла або 456 мільйонів гульденів по 243 г срібла. Перерахунок на сучасну вартість практично неможливий. Виходячи з ціни на срібло в 250 євро за кг, побудова палацу поглинула 2,6 мільярда євро. Виходячи з купівельної спроможності тодішнього гульдена як 80 євро, будівництво обійшлося в 37 мільярдів євро. Ставлячи витрати на побудову палацу у співвідношення з державним бюджетом Франції в XVII столітті, виходить сучасна сума в 259 560 000 000 євро. Ці витрати розподілилися на 50 років, протягом яких йшло будівництво Версальського палацу, завершеного в 1710.

Композиція замку

Архітектори Версальського палацу виходили у створенні фасадів (особливо західного, флігелів та Тріанонів) з італійського стилю, т.зв. Великого ордеру, який наповнювався французьким звучанням. Наприклад, Лебрен створив т.зв. «французький ордер», особливістю якого було прикрашення капітелей колон емблемами короля Людовика XIV — лілією та сонцем. Архітектура фасадів має чіткий репрезентативний характер, маскуючи призначення різних частин будівлі, їх господарське або житлове призначення. Довжина садового фасаду дорівнювала 500 метрів, що стало ознакою гігантоманії в побудові як палацу, так і парку в Версалі. Перед головним фасадом замку знаходиться Плас д'Арм або Площа Зброї, від якої розходяться три спроектовані Ленотром проспекти, що названі на честь трьох головних резиденцій-міст Короля-Сонце — Паризький, Сен-Клу та Ско, будівництво яких було надихнуте римським міським плануванням. Ці проспекти продовжуючи перспективу палацового комплексу одночасно сходяться до нього, чим відрізняються від римських, що розходяться від площі дель Пополо. Проспекти утворюють між собою кут в 30°. Між проспектами Мансар у 1679-1686 рр. побудував Великі та Малі королівські стайні. Тепер у Великих стайнях розташований Музей карет заснований королем Луї-Філіппом. Він викупив велику кількість екіпажів, що мали велику історичну цінність спеціально для нього. Серед них є найціннішими: карети, які належали двору Наполеона — наприклад, 7 весільних берлінів, збудованих спеціально для весілля імператора та Марії-Луїзи у 1810 р., коронаційна карета Карла Х, збудована архітетором Персьє для Людовика XVIII, але так ним і не використана. За Плас-д'Арм починаються палацові двори. Першим з них є Почесний двір (фр. Cour d'Honneur), по боках якого знаходяться Міністерські флігелі побудовані у 1671-1679 рр. за проектом Ардуен-Мансара. Вхід до Почесного двору прикрашає кована ажурна огорожа на воротох якої зображено королівський герб, а на флангах стоять скульптурні групи «Перемоги короля над Імперією і Іспанією» та «Мир і Достаток». Після Почесного йде Королівський двір, який починається між флігелями Габріеля та Дюфура. До Великої Французької революції між двома цими дворами існувала огорожа, яка була зненсена, а на її місці у 1837 р. була встановлена відома кінна статуя Людовика XIV. В'їзжати до Королівського двору мали право лише принци крові та інші особи, яким були надані т.зв. «Почесті Лувру» (фр. honneurs du Louvre). А за Королівським двором, на підвищенні з 5 сходинок, знаходиться Мармуровий двір, який отримав свою назву через те, що його підлога вимощена мармуром. На цей двір виходять вікна королівських покоїв, а сам він зберігся від замку Людовика ХІІІ. Раніше з першого поверху на бельетаж двоє параднів сходів — Сходи послів (які вели у Великі королівські апартаменти) та Мармурові сходи (ведуть до Великих покоїв королеви). Посольські сходи були зруйновані у 1752 р. за наказом Людовика XV і єдиними сходами, що вели до парадними покоїв залишились Сходи королеви або Мармурові сходи. Внутрішнє планування замку концентрувалось навколо королівської родини, чиї покої знаходились у центрі палацу, в т.зв. Старому замку. Чим далі знаходились інші покої від королівських покоїв, тим менш престижними вони були. У великих крилах жили придворні. Основні апартаменти знаходяться парадному (другому) поверсі. Всі зали та кімнати підкорені анфіладному плануванню внутрішнього розташування апартаментів, навіть королівські покої підпорядковані йому.

Великі апартаменти короля

Великі апартаменти короля та королеви з'явились у результаті перебудови Замку Людовика ХІІІ займачи саме центральну частину палацу на бельетажі. В цьому архітектор Луї Лево слідував за італійськими впливами XVI-XVII ст. Вони будувались з 1671 по 1681 рр. Лево використав ідею інфаладного розташування семи залів сюжетно та за назвою пов'язаних із планетами та античними божествами, яких символізували відповідні планети. Зали мали такі назви:

-Салон Діани

-Салон Марса

-Салон Меркурія

-Салон Аполлона

-Салон Юпітера

-Салон Сатурна

-Салон Венери

Хоча Великі апартаменти призначались спочатку для щоденного використання, але швидко стали лише парадними залами де проводились різноманітні церемонії та прийоми.

Кімнати були прикрашені за проектом Шарля Лебрена і, також, мали чітко виражений італійський вплив (Лебрен вчився у відомого тосканського художника П'єтро да Кортона, чий декоративний стиль у Палаццо Пітті він використав для прикрашення Версалю). Стиль «quadratura» у розписі стель нагадує Cortones dei planeti у Палаццо Пітті, але декоративна схема використана Лебрюном складніша. У своєму описі 1674 р. Філіб'єн описав сцени зображені в камеях стель залів, як аллегорії, що зображують «героїчні діяння короля^[2]». Відповідно кожне відмічене діяння Августа, Александра Македонського або Кіра мали символізувати схожі діяння короля Людовика XIV. Наприклад, розпис у камеї салону Аполлона, що зображує «Який будує Мізенський порт^[3]» відсилає до будівництва порту в Ла-Рошелі, а інший розпис, що знаходиться у південній камеї салону Меркурія і який зображує «Птоломея ІІ Філадельфа у його бібліотеці» є алегорією до збільшення Королівської бібліотеки^[4]. Для Великих апартаментів були створені срібні меблі, які за наказом Людовиком XIV були розплавлені у 1689 р., щоб покрити витрати на Війну Агсбургської Ліги.

Первісний план Великих апартаментів короля, створений Лево, проіснував недовго. Їх конфігурація була змінена з початком другої кампанії з будівництва палацу у 1678 р., коли для побудови Дзеркальної галереї була знищина тераса та салони Юпітера, Сатурна та Венера. Обстановка салону Юпітера багаторазово використовувалась для прикрашення Зали караулу королеви, а обстановка першого салону Венери була використана для оформлення того салону Венери, що можна побачити сьогодні.

З 1678 р. у Великих апартаментах почали три рази на тиждень проводитись відоми «Вечори у покоях» (фр. les soirées de l’appartement). Для них кожна кімната отримала своє призначення:

• Салон Венери — для розставлення їжі;

• Салон Діани — служив кімнатою для гри у більярд;

• Салон Марса — використовувся, як бальна зала;

• Салон Меркурія — для гри у карти;

• Салон Аполлона — як музична кімната.

Цих п'ять салонів залишались основої Великих апартаментів короля, до поки у XVIII ст. не були додані салон Достатку та салон Геркулеса.

Салон Геркулеса

Розміри: висота — 13,85 м ширина — 11,57 м довжина — 18,32 м

Салон Геркулеса був перебудований з верхньої частини четвертої каплиці, яка була діючою до 1710 р. і веде до Північного крила. Роботи по створенню внутрішнього оздоблення салону були доручені зятю та наступнику Жюля Ардуен-Мансара Роберу де Котту, який почав роботи у1712 р., але через смерть Людовика XIV роботи були призупинені на 14 років. Вони були продовжені у 1729 р. та закінчені у 1736 р. Стіни оздоблені поліхромним мармуром, що поєднується з двадцятю пілястрами, капітелі та основа яких виконані з позолоченої бронзи. Карніз прикрашений консолями та позолоченими бронзовими трофеями. Бронзове лиття роботи Антуана Вассе. Недавно відреставрований розпис плафону виконаний Франсуа Лемуаном у 1733-1736 рр. приніс художнику звання Першого королівського живописця. Він представляє «Апофеоз Геркулеса» та об'єднує 9 композицій і 142 фігури. Перша композиція зображує Геркулеса — переможця Вад та чудовиськ, який на колісниці запряженій геніями Мужності в'їжджає на Олімп. Юнона та Юпітер пропонують йому у дружини юну Гебу. У другій компзиції зображений Вакх, якого підтримує Пан. Над каміном з кольорового мармуру роботи Антуана Вассе висить картина Веронезе «Єліазар та Ревекка», а на протилежній стіні, на всю її величину, його ж картина «Вечеря у Симона Фарисея», виготовлена для трапезної монастиря Серві та подарована Венеціанською республікою королю Франції у 1664 р. Рамки обох картин виготовлені Жаком Вербектом. Салон був урочисто відкритий 26 січня 1736 р. великим прийомом на честь старшої дочки Людовика XV та інфанта іспанського. З цього часу салон Геркулеса став головним бальним залом палацу.