За теорією торгового балансу:

- торгівля є основою процвітання держави;

- збільшення грошових ресурсів можливе шляхом активного зовнішньоторгового балансу;

- необхідність стимулювання розвитку галузей, особливо тих, які виробляють продукцію на експорт;

- обмеження імпорту.

Торговельне сальдо - різниця між вартістю експорту та імпорту. Позитивне сальдо торговельного балансу означає перевищення експорту над імпортом (країна більше продає, ніж купує). Негативне сальдо торговельного балансу — перевищення імпорту над експортом (країна більше купує, ніж продає). Зазвичай вважається, що це погано. При цьому вже кілька років поспіль у США негативний баланс сягає кілька десятків мільярдів доларів. При цьому така економіка служить еталоном благополуччя для інших.

Протекціоні́зм — економічна політика держави, спрямована на обмеження міжнародної торгівлі.

Трудова́ тео́рія ва́ртості — економічна концепція, розвинута Вільямом Петті, Адамом Смітом, Давидом Рікардо, Карлом Марксом та іншими економістами. За цим підходом, кожен товар обмінюється на інший відповідно до кількості суспільної праці, затраченої на його виробництво.

Націона́льний дохі́д — це сукупність усіх доходів в економіці домашніх господарств і підприємців незалежно від того, де вони використовують ресурси — у своїй країні чи за межами своєї країни.

Фізіокра́ти — течія серед французьких економістів другої половини XVIII ст. — часу з-перед Великої французької революції. Головною заслугою фізіократів є те, що на відміну від меркантилістів джерелом багатства вони вважали не торгівлю, а виробництво. Тож вони досліджували не сферу обігу, а сферу виробництва, обмежившись лише сільським господарством. У Франції до останньої треті XVIII століття зберігався феодальний лад, що, можливо, вплинуло на погляди школи .

• Первісні аванси - витрати на декілька років у сільському господарстві на будівлі, худобу, та сільськогосподарські машини.

• Щорічні аванси - витрати, що здійснюються щорічно на насіння, робочу силу.

• «Економічна таблиця» ф. Кене

Франсуа Кене — фундатор школи фізіократів.

Ф.Кене вперше визначив поділ населення на великі соціальні групи (класи) за економічною ознакою - участю у створенні і розподілі суспільного багатства:

• продуктивний клас, до якого належать фермери та сільськогосподарські робітники;

• непродуктивний (безплідний) клас - торговці, ремісники та промисловці;

• клас землевласників

Головне в таблиці Кене графічний аналіз загальної картини відтворення, в якому окремі акти виробництва й обміну представлені у вигляді зигзагоподібної схеми ("зигзаги" — потоки товарів і грошей від одного класу до іншого).

В ній також знайшли відображення всі сторони вчення Ф. Кене: "чистий продукт", капітал, гроші, продуктивна і непродуктивна праця тощо

Пояснення таблиці

Гроші у вигляді 2 млрд. ліврів належать землевласникам. Це орендна плата фермерів за користування землею. Обмін відбувається між землевласниками (2 млрд. ліврів), фермерами (продовольство на 2 млрд. ліврів і сировина на 1 млрд. ліврів) і ремісниками (промислові вироби на 2 млрд. ліврів). Землевласники закуповують продовольство і промислові вироби на 2 млрд. ліврів, ремісники — продовольство на 1 млрд. ліврів і сировину на 1 млрд. ліврів. Фермери збувають промислові вироби на 1 млрд. ліврів і виручають гроші в сумі 2 млрд. ліврів, продаючи ремісникам і землевласникам продовольство. Потім вони сплачують землевласникам у вигляді орендної плати 2 млрд. ліврів, і все починається знову. Ці 2 млрд. ліврів і є чистим продуктом, який утворюється в сільському господарстві й надходить потім у користування землевласників, церкви, армії і держави.

• Класична політична економія — один з наукових напрямків світової економічної думки(XVII ст. - першої половини XIX ст.). Засновники(Петі (Англія), П. Буагільбер (Франція)).

Подальший розвиток К. п. е. отримала у працях фізіократів ф. Кене та АР.Ж. Тюрго (Франція). Найвище її досягнення — праці англійських економістів А.Сміта (1723—1790 pp.) та Д. Рікардо (1772-1823 pp.).

Належить ряд важливих наукових відкриттів. Вона зосередила увагу на аналізі відносин у сфері виробництва, включивши всі галузі матеріального виробництва, та на вивченні її об'єктивних закономірностей. Класиками була заснована теорія трудової вартості, започаткований аналіз капіталу і процесу відтворення. Вони досліджували доходи основних класів буржуазного суспільства, механізм конкуренції, кредиту, грошового обігу. К. п. е. вперше підняла проблему економічних законів, досліджувала їх об'єктивний характер, механізм дії, необхідність їх врахування і використання у господарській практиці й політиці. Джерело вартості класики вбачали у різних формах конкретної праці. Ринок вони розглядали як саморегулюючу систему, яка найефективніше „невидимою рукою" розподіляє ресурси. Згідно з висновком А. Сміта ринкова економіка потребує якнайбільшої економічної свободи. Зацікавленість у прибутку в умовах конкуренції забезпечує найкращий результат для всіх. Держава не повинна втручатись, але має захищати конкуренцію від підприємців, не допускаючи її обмеження, а також створювати загальні умови виробництва і розвивати освіту, будувати дороги, мости, забезпечувати зв'язок, Ідеї К. п. е. про саморегулювання ринку в сучасних умовах розвиваються неокласичним напрямом економічної теорії.