- •Демократія: від витоків до сьогодення. Сучасні концепції демократії.
- •2. Сутність, принципи та передумови демократії.
- •3. Народовладдя як фундамент демократичної правової держави
- •4. Форми та інститути демократії та їх правове закріплення.
- •5. Стан та проблеми розвитку демократії в сучасній Україні.
- •Висновки
- •Список використаної літератури
2. Сутність, принципи та передумови демократії.
Поняттю «демократія» два з половиною тисячоліття. В міру розвитку і ускладнення політичного життя, появи різноманітних доктрин, що апелювали до демократії, її розуміння істотно змінювалося. Вже в античному світі це поняття тлумачилося по-різному, що зумовлювалося його природою.
Так демократія забезпечує свободу творчості, стимулює особисту ініціативу. Демократія сприяє приходу до влади відданих народові людей, альтруїстів, яким в ідеалі тільки і можна довірити владу, проте не гарантує від захоплення влади корнстальтруїстів з низькою мораллю, але сильних і спритних.
У суспільній свідомості демократія ототожнюється з народовладдям, ідеалом якого є те, що громадяни повинні мати змогу впливати на політику тоді, коли того забажають; що бюрократи, а також обрані особи повинні розглядатися як слуги народу і вести себе відповідно; що закони і політика уряду повинні відображати цінності, бажання і пріоритети більшості, при цьому, поважаючи права меншості.
Тож, демократія – це форма такої держави, яка заснована на здійсенні народовладдя шляхом забезпечення широких прав і свобод громадян, їх участі у формуванні і функціонуванні апарату політичної влади і контролю за його діяльністю.[12, ст. 495]
З огляду на дослівний переклад терміна «демократія» з грецької системотворчою, сутнісною ознакою та визначальним принципом демократії виступає влада народу. Всі інші принципи демократії щодо влади народу виконують обслуговуючу роль.
Такими рисами, що характеризують демократію, є:
1) визнання народу верховним суверенним носієм і джерелом державної влаи
2) визнання політичної свободи громадян
3) політична рівноправність участі громадян у формуванні органів держави і організації контролю за їх діяльністю
4) державний характер демократії
5)реальна можливість народу періодично змінювати склад представницьких органів
6) правозаконність
7) взаємна відповідальність держави і громадянина. [12, ст. 495-496]
Демократична держава будує свою діяльність на основі розвинутої системи принципів, сформованих в процесі багатовікової еволюції теорії і практики демократії. Коли говорять про принципи демократії, мають на увазі безумовну вимогу, яка випливає з самої сутності демократії і належить до всіх її інститутів.
Яскравим принципом демократії є конституційне закріплення прав, свобод і обов’язків людини та їх реальна, а не декларативна гарантованість. Права і обов’язки в такому суспільстві встановлюються на основі рівності всіх перед законом. Усі конституційні права є невідчужуваними, а відтак, що не можуть бути ані звужені, ані скасовані, і водночас виступають межами державної влади.
Наступний принцип – принцип багатоманітності (плюралізму). Стаття 15 Конституції України проголошує, що суспільне життя в Україні грунтується на засадах політиної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Також це принцип передбачає однакове ставлення держави до проявів волі як більшост, так і меншості. Він виключає будь-яку дискримінацію етнічних, релігійних, політичних меншин. За меншістю зберігається право висувати власні ініціативи, критикувати перебіг виконання прийнятих рішень. [12, ст. 501]
До основних принципів ще й належить принцип побудови влади в державі на засадах її поділу на різні гілки (законодавчу, виконавчу, судову), який здійснюється спеціально уповноваженими державними органами за умови невтручання кожно з гілок влади у сферу діяльності іншої. За цієї умови виключається можливість узурпації влади якимось органом чи особою. Таким чином, створюються сприятливі умови для забезпечення реальних прав людини, в тому числі її залучення до державних справ.
Принцип гласності вимагає забезпечення відкритості державного і суспільного життя, усіх джерел інформації, можливості її вільного пошуку, одержання та поширення. Гласність покладає на компетентні державні органи обов’язок систематично інформувати населення щодо подій державного і громадського життя, прийнятих цими органами рішень, перебіг їх обговорення і виконання. А необхідними передумовами дії принципу гласності є заборона цензури, розвиток свободи слова і друку тощо.
Принцип виборності основних органів державної влади. Демократія передбачає забезпечення вільних виборів, які докорінно відрізняються від виборів недемократичних і формальних. Усі громадяни за таких умов мають виборчі права і реальну можливість брати участь у виборах. Втім, демократія не виключає наявності цензу осілості, згідно з яким право обирати та бути обраним у багатьох країнах мають лише ті громадяни, які проживають там упродовж певного часу.
Досвід авторитарних і посттоталітарних держав, в тому числі України, показує, що становлення демократії - процес тривалий і не завжди безпосередньо успішний. Але політологи виділяють декілька передумов, що визначають демократичну трансформацію суспільства.
Зокрема, такі як розвинута ринкова економіка, високі темпи економічного росту, підвищення рівня грамотності і освіченості населення, поширення громадянської політичної культури, в якій орієнтація на активну участь у політиці поєднується з орієнтацією на підпорядкування законам, з дисципліною і відповідальністю, з повагою прав і свобод інших людей, з готовністю до компромісів. Важливим також є наявність ефективної багатопартійної системи і громадських організацій, інших інституціональних можливостей для вираження і представництва інтересів різних соціальних груп, в тому числі виборчої системи, парламенту.
Для демократизації суспільства важливим є вироблення дієвих засобів боротьби з бюрократизмом: розвиток реальної критики; радикальне зміцнення законності й правопорядку; створення ефективного механізму своєчасного самооновлення політичної системи. Для цього необхідно використовувати ті інститути демократії, які витримали випробування часом, модернізуючи їх у разі потреби, рішуче відмовлятися від форм демократії, які не відповідають конкретно-історичним умовам; створювати нові демократичні інститути для сприяння розвиткові самоуправлінських засад у державному і громадському житті.
Демократизація суспільства, як свідчить практика, може супроводжуватися певними втратами і помилками, які неминучі для цього процесу, і все ж цінності демократії значно переважають її негативні наслідки.
