1.2 Типи овочівницьких господарств та організація праці в овочівництві

Можна виділити шість основних типів овочівницьких господарств, які розрізняються за такими ознаками: розміщення; асортименту і призначенням овочів; поєднанню овочівництва відкритого та захищеного грунту.

Перший тип - господарства, які вирощують пізні овочі (капуста, морква, буряк та ін) Це найпоширеніший тип господарств.Розташовані вони в радіусі до 100 км від великих промислових центрів. Товарні овочі вирощують у відкритому грунті, а розсаду - у захищеному. Велика частина продукції зберігається в господарстві і реалізується в залежності від ситуації на ринку. Господарства повиннімати овочесховища. [6, стр.311]

Другий тип - овощезеленние господарства. Вони розташовані в безпосередній близькості від міст, виробляють широкий асортимент ранніх овочів і зелені (огірки, цибуля, салат, редиска, кріп). Овочі вирощують у відкритому і захищеному грунті для ранньої реалізації. Овочі практично не зберігають і реалізують у день збирання.

Третій тип - господарства захищеного грунту. Це найінтенсивніші овощеводческий господарства. Їх призначення - виробництво свіжих овочів у міжсезоння, тобто взимку, ранньою весною і пізньою осінню. Розташовуються вони поруч з містами та курортами, іноді в межах міста, так як займають невеликі площі. Так вирощують огірки, помідори, зелень, гриби, квіти. Розташування цих господарств дозволяє їм використовувати газ і тепло міста для обігріву теплиць, швидко доставляти продукцію в торгові точки. Проводять овочі в основному в захищеному грунті. Овочі не зберігають і не переробляють.

Четвертий тип - бахчеводческіе господарства, що виробляють кавуни та дині у відкритому грунті. Розташовані вони в зонах, де ці культури визрівають (Нижнє Поволжя, частина Північного Кавказу).

П'ятий тип - овочеконсервний господарства. Прово овочі для консервування - помідори, огірки, перець, баклажани, зелений горошок.Ці господарства розташовані в зонах, сприятливих для виробництва овочів, - частіше на півдні країни. Як правило, в них є цехи з переробки.

Набір овочевих культур повинен забезпечувати завантаження переробних потужностей. Захищений грунт використовується лише для виробництва розсади. Овочі для консервування вирощують у відкритому грунті.

Шостий тип - насінницькі господарства, які виробляють насіння овочів для господарств усіх типів і населення. Більшість овочів - дворічні рослини, тому насінницькі господарства мають сховища для насіння овочевих культур, а також великі площі посадок. Господарства розташовані у найбільш сприятливих умовах, частіше на півдні, де можна отримувати насіння протягом одного року.

Розміри овочівницьких господарств визначаються насамперед площею посівів овочів відкритого або захищеного грунту.

Серед овочівницьких господарств найбільші розміри мають господарства, які вирощують пізні овочі та консервні сорти овочів.Найменші за розмірами мають господарства захищеного грунту (100-200 га), Решта займають проміжне положення. Це залежить від інтенсивності виробництва і рівня механізації виробничих процесів.

Овочі дуже вимогливі до грунту і зміні культур у сівозміні, тому й не займають всієї площі ріллі господарства. Це створює необхідність введення додаткових галузей в овочівницьких господарствах. Овочівництво трудомістко і має яскраво виражену сезонність, а робочу силу необхідно зайняти і в зимовий період.

Овочівництво найчастіше добре поєднується з молочним скотарством, тому що обидві ці галузі тяжіють до великих міст і промислових центрів.

У залежності від ступеня спеціалізації господарства в структурі посівів овочівництво займає 30-70% ріллі. Крім овочів значну питому вагу займають кормові культури, зернові, картоплю. Однорічні та багаторічні трави, а також зернові культури відіграють в овочевих сівозмінах роль попередників овочевих культур, які забезпечують хорошу підготовку і очищення грунту від бур'янів, шкідників і хвороб.

Склад овочів у сівозмінах залежить від типу господарства. Наприклад, у господарствах, які вирощують пізні овочі, капуста становить 50-60%, а решта - коренеплоди (морква, буряк столовий).

Овочівництво вимагає наявності розвиненої дорожньої мережі, тому що обсяги перевезень дуже великі.

Організація праці в овочівництві. Переважною формою організації праці в овочівництві є спеціалізована овочівницька бригада із закріпленням овочевої сівозміни, техніки, людей, будівель.

Механізовані роботи самостійно виконують тракторні бригади, які спеціалізуються на обслуговуванні овочівницьких підрозділів.

Зазвичай розмір землекористування овочевої бригади невеликий і становить 80-120 га ріллі. Виробництво овочів є досить трудомістким, тому до складу бригади зазвичай входять 30-50 осіб, в тому числі 8-10 механізаторів. Всередині бригад організуються спеціалізовані ланки по вирощуванню 1-2 культур.

На спеціалізованих підприємствах, де склад і площі культур дозволяють більш повно використовувати трактори і машини, організують тракторно-овощеводческий бригади. Це більш досконала форма організації праці, що забезпечує єдине керівництво всіма видами робіт і підвищує відповідальність за кінцеві результати виробництва. Такі колективи найчастіше працюють на підряді.

Постійні виробничі бригади по вирощуванню та прибирання овочів діляться на:

- Комплексні (обслуговують кілька галузей) - поширені в господарствах, що спеціалізуються на окремих овочевих культурах, а також в Нечорноземної зоні в молочно-овочівницьких, скотарсько-овочівницьких типах господарств;

- Галузеві (обробляють широкий асортимент овочевих культур) - одержали розвиток у приміській зоні, в овочівницьких, овощемолочное, насінницьких типах господарств;

- Спеціалізовані (обробляють до 3-4 овочевих культур) - організовані в південних районах країни, в овочівницьких типах господарств сировинних зон і глибинних зон для вивозу продукції в промислові центри і північні райони.

У господарствах, де склад оброблюваних овочевих культур не забезпечує рівномірного завантаження робочої сили або вони розміщуються в інших сівозмінах (польових, кормових), створюють змішані бригади або ланки, а для виконання механізованих робіт закріплюють на весь вегетаційний період спеціальні тракторні агрегати з набором відповідних машин і знарядь.

У овочівницьких господарствах можуть також організовуватися і

механізовані загони:

• постійні - із заготівлі та внесення добрив;

• сезонні - по боротьбі з шкідниками та хворобами;

• збирально-транспортні - на період збирання овочів.