9. Функції і завдання соціального працівника в організації групової взаємодії на різних етапах розвитку групи само- і взаємодопомоги.

Основним завданням соціального працівника є посилення групового і індивідуального соціального функціонування. Це досягається постійною допомогою групі у прийнятті рішень, оцінці ситуацій, результатів дій.

Соціальний працівник допомагає формувати норми, вирішувати конфлікти, управляти ситуацією - це важливо для просування групи на всіх стадіях її розвитку

В основі групової роботи соціального працівника лежать наступні принципи:

1. Визнання унікальності кожного клієнта в міжгруповому взаємодії.

2. Визнання широкого розмаїття груп як видів людської спільноти.

3. Прийняття індивіда з його унікальними можливостями, здібностями, слабкостями і своєрідністю.

4. Затвердження цілеспрямованих взаємодій між членами групи і соціальним працівником.

5. Підтримка та надання корисних контактів всім членам групи.

6. Модифікація групового процесу в контексті зміни групових завдань.

7. Підтримка кожного члена групи, надання йому можливості для реалізації та актуалізації своїх потреб.

8. Надання кожному члену групи можливості брати участь в груповому процесі, вирішуючи свої індивідуальні проблеми.

9. Створення умов членам групи для отримання нового досвіду соціальних відносин.

10. Розумне використання обмежень, оцінювання індивіда та його ситуації в груповій взаємодії.

11. Цілеспрямоване використання програми роботи з групою з метою досягнення поставлених завдань.

12. Прояв теплих та дружніх відносин з боку соціального працівника до всіх членів групи.

Завдання соціального працівника полягає:

по-перше, у допомозі членам групи при створенні системи взаємодопомоги (основне завдання),

по-друге, в умінні зрозуміти і використати характер і зміст групових процесів для досягнення цілей групи,

по-третє, в умінні допомогти в цьому членам групи,

по-четверте, у підвищенні здібностей членів групи діяти незалежно,

по-п'яте, у прагненні усвідомлення членами групи своєї спільності до моменту припинення діяльності групи.

У варіанті груповий психосоціальної діяльності проглядаються чотири точки опори:

це виявлення індивідуальних особливостей особистості клієнта (особистість);

це ідея прав людини (право);

це концепція професіоналізму (професіоналізм, тобто допомога від сили, що виникає з прийняття клієнта, його способу мислення, способу життя та поваги до нього, а не від слабкості, коли допомога здійснюється з бажання «віддати іншому всю душу», щоб він змінився , відчув себе щасливим)

це концепція самодопомоги (самодопомога).

В основі групового процесу лежить психосоціальна модель взаємодії. Вона складається з п'яти основних елементів:

групи;

членів групи, що мають особливі потреби;

діяльності у групі;

взаємодії фахівця і групи;

регулювання та вирішення проблем клієнтів.

Досягнення згуртованості групи, реалізація принципу «група як ціле» здійснюється шляхом виявлення спільності: загальні інтереси, подібні важкі життєві ситуації одна етнічна приналежність, статева ідентифікація і т.д. Такі фактори є «межабонентскімі зв'язками». Вони дозволяють членам групи разом проходити всі стадії групового розвитку.

Основним завданням фахівця з групової психосоціальної роботі є посилення їх групового та індивідуального соціального функціонування. Це досягається постійною допомогою групі у прийнятті рішень, оцінці ситуацій, результатів дій. Спеціаліст допомагає формувати норми, вирішувати конфлікти, управляти ситуацією - це важливо для просування групи на всіх стадіях її розвитку.

Спеціаліст розглядає групу як відкриту систему, він інформує її членів про свої наміри, діях і стратегіях. Таким чином, члени групи мають можливість приймати, відхиляти, змінювати дії ведучого групу. У цій відкритій системі здійснюється процес інтерналізації цінностей і дій спеціаліста та членів групи, засвоюються методи допомоги собі та іншим людям.

Методи допомоги, використовувані соціальним працівником, дозволяють змінювати умови існування групи, залучаючи клієнтів в терапевтичний процес, вчать погоджувати особисті потреби і проблеми з проблемами групи.

Соціальна робота з групою чи групова соціальна робота визначається як метод психосоціальної роботи і як форма соціальної роботи, якщо за критерій береться кількість об'єктів соціально-психологічного впливу. У зарубіжній науковій літературі соціальна робота з групою традиційно визначається як метод соціальної роботи. Група клієнтів, які включаються у груповий процес, розглядається як об'єкт соціальної роботи. Група спеціалістів та професіоналів, які беруть участь у роботі міждисциплінарних груп, є суб'єктом соціальної роботи.

Розвиток психологічних підходів, прийомів, напрямків діяльності таких груп відбувався у рамках психотерапії і практичної психології. Груповий процес будується відповідно до психоаналізу, біхевіоризму, когнітивної психології, гуманістичної психології та інших психологічних теорій і напрямків. Клієнтами групової соціальної роботи є особи з проблемами соціальної адаптації та інтеграції, жертви несприятливих умов соціалізації, ті, хто має проблеми психологічного та емоційного стану як наслідки життєвих криз різного віку і соціального становища.