Оформлення формул

Набір математичних і хімічних формул повинен бути по всьому виданню однаковим по застосуванню шрифтів і знаків, способу виключки формул, набраних окремими рядками (в червоний рядок, в лівий край, із заданим відступом від лівого краю), щодо застосування індексів, лінійок. У програмі Microsoft Word для набору формул передбачений спеціальний модуль, який необхідно використовувати для набору формул (Вставка → Формула ). Вставка формул в текст у вигляді картинок не допускається.

Якщо формула нибирається у текстовому редакторі, знаки математичних дій і відношень (+, –, ×, %, /, = і т.і.) відбиваються від суміжних символів і чисел фіксованим пропуском (Ctrl + Shift + пробіл), а знаки додатного або від’ємного значення величин набираються злито з подальшим числом.

Перенесення в формулах допускається робити в першу чергу – на знаках відношень (=, ≈, <, > та ін.), в другу чергу – на знаку множення у вигляді похиленого хреста (×), в останню – на знаках додавання або віднімання (+, –). Перенесення на знаку ділення не допускається. Математичний знак, на якому розривається формула при перенесенні, обов'язково повинен бути повторений на початку другого рядка. При перенесенні формул не можна відокремлювати індекси і показники ступеня від символів, до яких вони належать. При переносі неможна розділяти особливо тісно зв’язані між собою елементи формули – дроби, а також вирази, які відносяться до знаку радикала, інтеграла, суми.

Невеликі формули, що не мають самостійного значення, набираються всередині рядків тексту. Найбільш важливі формули, всі нумеровані формули, а також довгі і громіздкі формули, що містять знаки підсумовування, добутку тощо, набирають окремими рядками.

Нумерувати слід найбільш важливі формули, на які є посилання в наступному тексті.

Формули включаються до речення як його рівноправний елемент, тому наприкінці формули і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Номер формул полягає в круглі дужки і вирівнюється за правим краєм. Номер, що не вміщається в рядку формули, розташовують у наступному рядку нижче формул. Місце номера при перенесенні формули – на рівні останнього рядка. Кілька невеликих формул, що складають єдину групу, поміщають в один рядок і об'єднують одним номером. Для нумерації групи формул, розміщених окремими рядками, праворуч від цієї групи ставлять фігурні дужки, що охоплюють по висоті всі формули (не плутати зі знаком системи, яка ставиться з лівого боку формул). За відсутності фігурної дужки номер також поміщають навпроти середини групи формул. Якщо формула являє собою дріб, номер набирається на рівні горизонтальної ділильної риси. У індексаційних номерах спочатку арабськими цифрами вказується номер глави (розділу, лекції), потім (після крапки) порядковий номер формули в даній главі.

Формули, що розміщені одна за одною і не розділені текстом, відокремлюють комою або крапкою з комою. Зазначені знаки пунктуації вміщують безпосередньо за формулами до їх номера. Знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза.

Двокрапку перед формулами ставлять:

а ) після узагальнюючого слова;

б) якщо цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Послідовність розшифровки літерних позначень (експлікації) повинна відповідати послідовності розташування цих позначень у формулі. Після формули перед експлікацією ставлять кому, потім з нового рядка з абзацним відступом набирається слово «де» (без двокрапки ), за ним іде позначення першої величини, після тире – її розшифровка і далі через кому одиниця виміру. Наприкінці кожного елемента розшифровки ставлять крапку з комою, а в кінці останнього – крапку. Пояснення значення кожного елемента слід розташовувати з нового рядка з абзацу.

Якщо права частина формули є дробом, то спочатку пояснюють позначення величин, поміщених в чисельнику, в тому ж порядку, що й у формулі, а потім – у знаменнику. Елементи експлікації рекомендується розташовувати в підбір (підряд). Рекомендується уникати при позначенні дроби знак / .

У формулах допускається використовувати всі види дужок – круглі, квадратні і фігурні.

Знак кореня повинен охоплювати всі елементи підкореневого виразу. При написанні багаторядкових дробів основна лінія повинна бути довше ліній інших дробів, що входять в дану формулу.

Основним знаком множення є точка на середній лінії. Вона ставиться:

а ) між числовими співмножниками: 20 · 75;

б) для виділення будь-якого множника: 2 · 3хуz;

в) для запису скалярного добутку векторів: ;

г) між аргументом тригонометричної функції та літерним позначенням:

a · соs(х) · b · sin(у);

д) між знаком радикала (інтеграла, логарифма ) і співмножником:

· a · sin x.

Точка як знак множення не ставиться:

а ) між числом і літерними символами: 5ab;

б) перед дужками і після них: (b + с)(а – d).

Похилений хрест як знак множення ставлять:

а) при вказівці розмірів: 4,5 × 3 м;

б) при записі векторного добутку: а × b;

в) при перенесенні формули на знаку множення: y = (x + 2) ×

× (x + 5)8.

При наборі формул використовується розмір шрифту основного тексту, крупний індекс на два кегля менший від кеглю основного тексту, а дрібний індекс на 4 кегля менше від основного.