1. Морфологічна будова берези та липи

Морфологія рослин - галузь ботаніки - наука про форми рослин. В

усій своїй простоті, ця частина науки укладає в собі не тільки

дослідження зовнішніх форм рослинних організмів, але також анатомію

рослин (морфологія клітинки) і систематику , що є не що інше, як

спеціальна морфологія різних груп царства рослин, починаючи

від найбільших і закінчуючи самими дрібними: видами, підвидами тощо.

Вислів «морфологія» прикріпився в науці переважно з часу відомої

книги Шлейдена - основи ботаніки ("Grundzuge der Botanik", 1842 - 1843).

Листкові пластинки розрізняються за формою контурів, за формою розсіченості, за розмірами: від кількох міліметрів до 10 – 15мм, навіть до 20м. У липи та берези листки не перевищують 10см.

Листкорозташування має такі особливості:

мутовчате - по трьох і більш листів у вузлах стебла;

чергове - по одному листі у вузлах стебла;

супротивне - по двох листа у вузлах стебла;

Листи бувають:

лінійні - листи, довжина листової пластинки яких перевершує ширину в п'ять і більш разів;

довгасті - листи, довжина листової пластинки яких перевершує ширину в три-чотири разів, а найбільш широка частина листа знаходиться посередині;

прості - маючі тільки одну листову пластинку, цельную чи расчлененную;

розчленовані - листи, що мають листову пластинку, надрізану глибше, ніж одна восьма частина ширини листа.

По ступені розчленовування ці листи у свою чергу підрозділяють на:

• листи розсічені (листи з максимальним ступенем розчленовування, у яких вирізи листової пластинки майже доходять до центральної чи жилки підстави листа);

• листи роздільні (листи середньо розчленовані, у яких вирізи листової пластинки не досягають середини ширини листа);

• листи лопатеві (листи слабко розчленовані, у яких вирізи листової пластинки не глибокі, не досягають однієї четвертої частини її ширини).

Листи серцеподібні - листи, форма листової пластинки яких нагадує стилизоване серце.

•Листи складні – що мають кілька листових пластинок, називаних у даному випадку листочками.

•Листи цільні - листи, що мають листову пластинку цільну, чи слабко надрізану, не більш, ніж на одну восьму частину ширини листа.

• Листи еліптичні - листи, форма листової пластинки яких нагадує еліпс.

Функції листка – це здійснення фотосинтезу.

Фотосинтез - створення первинних органічних речовин з вуглекислого газу і води в присутності хлорофілу з використанням енергії світла. Здатність до фотосинтезу споконвічна для усіх вищих рослин і втрачена в ряду видів, що перейшли до сапрофітному чи паразитичному харчуванню. Фотосинтезуючі органи - органи рослини, що містять хлорофіл, і здатні до фотосинтезу. Звичайно це листи рослин, рідше чи стебла інші органи, що мають при цьому зелене фарбування. Терміни життя фотосинтезуючих органів - різні в різних рослин.

По даній ознаці можливий поділ вищих рослин на наступні категорії:

• вічнозелені

• зимовозелені

• літньозелені.

Лист- бічний орган обмеженого зростання, зростає не верхівкою, а підставою. Дуже рідко бувають винятки: у папороті лист росте, як істебель, верхівкою, а у вельвичии (Welwitschia) лист - постійний орган з необмеженим ростом.

У деревних рослин тривалість життя листка в багато разів поступається тривалості життя стебла. У однорічних трав'янистих рослин тривалість життя листа і стебла майже однакова і становить 45-120 днів, у вічнозелених рослин - 1-5 років, а у таких хвойних, як тис, ялиця, лист живе до 10 років. У вельвичии - рослини з пустелі Калахарі - всього два супротивних листа, відмирають разом з усім рослиною у віці 90-100 років.

Лист виконує важливі функції:

1) фотосинтез - синтез органічної речовини за рахунок енергії сонця - повітряне живлення рослини;

2) транспірацію - випаровування води;

3) газообмін. Іноді лист стає органом, де відкладаються запасні поживні речовини.

Основними частинами листа є листова пластинка, черешок, а також прилистки і основа листка (іноді розширене в піхву). Ці частини листа можуть бути розвинені в різному ступені або зовсім не розвинені. Головну роль у фотосинтезі зазвичай грає пластинка. Інші частини листа мають допоміжне значення: прилистки захищають молодий лист в нирці, основа листа охоплює стебло і може слугувати захистом молодій пазушнії нирці; черешок виносить пластинку до світла.

Черешок листа орієнтує листову пластинку до світла, створюючи листову мозаїку, тобто таке розміщення листя на пагоні, при якому вони мало або зовсім не затінюють один одного. Це досягається:

а) різною довжиною черешка, його вигнутими;

б) розміром листової пластинки;

в) світлочутливістю листя.

Лист є складовою частиною втечі. Лист при розвитку зростає до певної межі і набуває такі розміри і форму (зазвичай плоску), які забезпечують йому максимальну поверхню фотосинтезу і транспірації рослин. Досягнувши остаточної величини, листя різних рослин функціонують різний час, що залежить від генетичних і кліматичних факторів. У листопадних дерев і чагарників помірного клімату, а також у багаторічних трав позанирковий період життєдіяльності листя становить від 4 до 5 місяців, у вічнозелених – від 2 до 5 років, а у деяких хвойних сягає від 15 до 20 років.

Закладається аркуш у вигляді бічного виступу – горбка (примордия) на підставі апекса втечі. Листові горбки закладаються на апексе в певному порядку, що обумовлює в подальшому характер листорасположения. З моменту їх закладки починається внутрипочечная фаза розвитку аркуша, а після розгортання нирки настає ниркова фаза. У цей період загальна поверхня листя зростає у багато десятків, сотень і навіть тисяч разів. Причому у дводольних листя збільшуються за рахунок майже рівномірного поверхневого зростання в результаті їх поділу і розтягнення у довжину і ширину більшості клітин. У однодольних листок зростає внаслідок вставного зростання у його основи.

Дорослий листок зазвичай розчленований на платівку і черешок (вузька стеблевидна частина між пластинкою і вузлом пагона). Листя, які мають черешок, називаються черешкові, якщо черешок не розвивається – листок називають сидячим. Сама нижня частина листа, зчленована зі стеблом, називається підставою листа. При основі листків часто розвиваються однакові за розміром і формою парні бічні вирости – прилистки.

Пластинка – найголовніша частина листка, що здійснює, як правило, його основні функції. Вона пронизана жилками (судинно-волокнисті пучки), які складають «кістяк» листка (жилкування).

Воно може бути відкритим і закрытым. У першому випадку жилки, не з'єднуючись, закінчуються біля країв листкової пластинки, у другому – вони багаторазово з'єднуються між собою і утворюють густо переплетену мережу.

За способом переплетення розрізняють наступні типи жилкування листків:

дихотомічне (у папоротей),

дугасте(у багатьох жовтецевих, подорожників),

паралельне (у осок, лілійних, злаків),

пір'ясте,

пальчате.

Особливості верхівки, краю, підстави листової пластинки є важливими діагностичними ознаками рослин. Черешок листа зазвичай буває округлим або сплюснутим в поперечному перерізі. Окрім опорної і проводить функцій він, зберігаючи тривалий час здатність до вставному зростання, може регулювати положення пластинки (згинатися по напрямку до світла).

Прилистки у процесі формування листа розростаються раніше пластинки й відіграють захисну роль. Після розгортання нирок вони часто обпадають або підсихають, але інколи досягають великих розмірів і функціонують як фотосинтезирующие органи. У рослин сімейства гречаних прилистки зростаються і утворюють так званий розтруб.

Розрізняють прості та складні листя. Перші властиві майже всім трав'янистим рослинам і більшості дерев і чагарників. Вони мають одну листову пластинку. Складні листя зазвичай складаються з декількох листочків, розміщеними на спільному черешку (рахисе). Опадає складний лист по частинах.

Класифікація складних листків ґрунтується на типах розташування листочків. Форма листка є характерною ознакою виду. Однак на одній рослині і навіть втечу листя можуть бути дуже різними. Розрізняють три формації листків:низові (зазвичай у вигляді лусок з недорозвиненою пластинкою),серединні (найбільш розвинуті) иверховые, иливерхушечные (недорозвинені; приквітки – в області суцвіття). У свою чергу серединні листки також можуть відрізнятися в межах одного пагона (гетерофилия), що обумовлено віковими змінами чи різними умовами розвитку та існування. Нерідко листки видозмінюються (перетворюються в вусики, колючки, що запасають луски і т. п.) або редукуються.

Відомо досить велика кількість декоративних сортів берези:

• Betula alba 'Heritage' — сорт відрізняється тонів корою, яка, відшаровуючись, закручується;

• Betula pendula 'Purpurea' — відрізняється пурпуровими листям;

• Betula pendula 'Laciniata' (інша назва — 'Dalecarlica') — відрізняється никнуть гілками і глибоко розсіченими листками;

• Betula pendula 'Tristis' — дерево з плакучою кроною;

• Betula pendula 'Yongii' — дерево з плакучою кроною;

• Betula platyphylla 'Whitespire' — високе струнке дерево з білосніжною корою;

• Betula utilis 'Jermyns' — високе дерево з білосніжною корою.

Представники роду відрізняються високим поліморфізмом; різні автори по-різному дивляться на ранг деяких таксонів, що входять до складу роду. Зазвичай число видів оцінюється приблизно в сто або трохи більше ста.

Згідно з даними сайту Королівських ботанічних садів Кью, рід налічує 113 видів і гібридів, найбільш відомі з них:

• Береза вишнева (Betula lenta). Вигляд з Північної Америки з блискучою червонувато-коричневою або майже чорною корою.

• Береза низька (Betula nana). Чагарник висотою зазвичай не більше 1 м з дрібними округлими листками; росте в Європі на болотах, у заболочених сосняках.

• Береза низька, або Береза приземкувата (Betula humilis). Чагарник заввишки до 2 м з еліптичними листям; росте в Європі по берегах водойм, на болотах.

• Береза повисла, або Береза бородавчаста, або Береза повисла, або Береза поникла (Betula pendula). Вид, широко розповсюджений в Європі і Сибіру; зустрічається також в північній Африці. Кора від сніжно-білого до сірувато-білою. Висота зазвичай 10-15 м, іноді до 30 м. Молоді пагони голі, бородавчасті (на відміну від берези опушеною, у якій молоді пагони опушені і без бородавок).

• Береза корисна (Betula utilis). Вид з Гімалаїв висотою до 18 м зі світлою гладкою корою.

• Береза пухнаста, або Береза опушена (Betula pubescens). У Європейській частині Росії нерідко росте поруч з березою бородавчастої. Про те, як відрізнити ці види, див. вище. Є номенклатурним типом.

• Береза чорна (Betula alba). Вид зі східної частини Північної Америки. У молодих дерев кора біла, гладка, у більш старих — темна, зморшкувата. Імовірно, предковый вигляд

• Береза Ермана, або Береза кам'яна (Betula ermanii). Зустрічається на Камчатці, Сахаліні, по берегах Охотського моря. Названа кам'яної за надзвичайно міцну, щільну і важку деревину, яка тоне у воді.Рослини цього роду відрізняються високим плеоморфізмом; різні автори по-різному розглядають ранг деяких таксонів, що належать до роду. Зазвичай кількість видів оцінюється приблизно в сто або дещо більше ста.

Згідно з даними сайту Королівських ботанічних садів в К'ю рід налічує 113 видів і гібридів, найбільш відомі з них:

• Береза вишнева (Betula lenta). Вид з Північної Америки з блискучою червонувато-коричневою або майже чорною корою.

• Береза карликова (Betula nana). Чагарник висотою зазвичай не більше 1 м з дрібними округлим листям; росте в Європі на болотах, у заболочених сосниках.

• Береза низька або Береза приземкувата (Betula humilis). Чагарник висотою до 2 м з еліптичними листям; росте в Європі на берегах водойм, на болотах.

• Береза повисла, або Береза бородавчаста, або Береза поникла(Betula pendula). Вид, що поширений в Європі та Сибіру; зустрічається також в північній Африці. Кора від білосніжно-білої до сірувато-білої. Висота зазвичай 10-15 м, іноді до 30 м. Молоді пагони голі, бородавчаті (на відміну від Берези пухнастої, у якої молоді пагони опушені і без бородавок).

• Береза корисна (Betula utilis). Вид з Гімалаїв висотою до 18 м зі світлою гладкою корою.

• Береза пухнаста (Betula pubescens). У Європі нерідко росте поряд з березою бородавчатою. Вище описано як розрізняти ці види. Є номенклатурним типом.

• Береза чорна (Betula nigra). Вид зі східної частини Північної Америки. У молодих дерев кора біла і гладка, у старіших — темна, зморшкувата. Імовірно, предковий вид.

• Береза Ермана або Береза кам'яна (Betula ermanii). Зустрічається на Камчатці, Сахаліні, по берегах Охотського моря. Названа кам'яною за надзвичайно тверду, щільну і важку деревину, яка тоне у воді.

• Береза Клокова (Betula klokovii Zaverucha). Поширена в Кременецьких горах. Росте на вапнякових скелях, вапняково-піщаних ґрунтах.

Локальні популяції нечисленні (близько 20 дерев), зменшуються.

Всі види:

• Betula albosinensis Burkill

• Betula alleghaniensis Britton, Syn.: Betula lutea auct.

• Betula alnoides Buch.-Ham. ex D.Don

• Betula apoiensis Nakai

• Betula ×aurata Borkh. (= B. pendula × B. pubescens, Syn.: Betula×atrata Domin, Betula ×obscura Kotula)

• Betula austrosichotensis V.N.Vassil. & V.I.Baranov

• Betula baschkirica Tzvelev

• Betula bomiensis P.C.Li

• Betula ×caerulea Blanch. = B. papyrifera var. cordifolia × B. populifolia

• Betula calcicola (W.W.Sm.) P.C.Li:

• Betula ceratoptera G.H.Liu & Y.C.Ma

• Betula chichibuensis H.Hara

• Betula chinensis Maxim., Syn.: Betula fargesii Franch.

• Betula chitralica Browicz

• Betula coriaceifolia V.N.Vassil.

• Betula corylifolia Regel & Maxim.

• Betula costata Trautv.

• Betula cylindrostachya Lindl. ex Wall.

• Betula dahurica Pall.

• Betula delavayi Franch.

• Betula divaricata Ledeb. (Syn.: Betula middendorffii Trautv. & C.A.Mey.)

• Betula dolicholepis Ovcz., Czukav. & Shibkova

• Betula ermanii Cham., Syn.: Betula ganjuensis Koidz., Betula paraermanii V.N.Vassil., Betula shikokiana Nakai)

• Betula falcata V.N.Vassil.

• Betula ferganensis V.N.Vassil.

• Betula forrestii (W.W.Sm.) Hand.-Mazz.

• Betula fruticosa Pall., Syn.: Betula fusca Pall. ex Georgi.

• Betula fujianensis J.Zeng, Jian H.Li & Z.D.Chen

• Betula glandulosa Michx.

• Betula globispica Shirai

• Betula gmelinii Bunge

• Betula grossa Sieb. & Zucc., Syn.: Betula ulmifolia Sieb. & Zucc.

• Betula halophila Ching

• Betula heptopotamica V.N.Vassil.

• Betula honanensis S.Y.Wang & C.L.Chang

• Betula humilis Schrank; Syn.: Betula fruticans Pall., orth. var.

• Betula insignis Franch.

• Betula jarmolenkoana Golosk.

• Betula jiaodongensis S.B.Liang

• Betula jiulungensis P.C.Li ex Q.Lin

• Betula karagandensis V.N.Vassil.

• Betula kenaica W.H.Evans

• Betula kirghisorum Sav.-Rycz.

• Betula klokovii Zaver.

• Betula korshinskyi Litv.

• Betula ×koehnei C.K.Schneid. (= Betula papyrifera × B. pendula)

• Betula kotulae Zaver.

• Betula kunarensis Browicz

• Betula lanata (Regel) Vassilcz.

• Betula lenta L.)

• Betula litwinowii Doluch.

• Betula luminifera H.J.P.Winkl.

• Betula margusarica V.N.Vassil.

• Betula maximowicziana Regel

• Betula medwediewii Regel

• Betula megrelica Sosn.

• Betula michauxii Spach

• Betula microphylla Bunge

• Betula minor (Tuck.) Fernald

• Betula murrayana B.V.Barnes & Dancik

• Betula nana L., Syn.: Betula exilis Sukaczev

• Betula neoalaskana Sarg. (Syn.: Betula resinifera Britton)

• Betula nigra L.

• Betula occidentalis Hook., Syn.: Betula fontinalis Sarg.)

• Betula ovalifolia Rupr. (Syn.: Betula extremiorientalis Kuzen. & V.N.Vassil., Betula paishanensis Nakai, Betula tatewakiana M.Ohki & S.Watan.)

• Betula ovczinnikovii V.N.Vassil.

• Betula pamirica Litv.

• Betula papyrifera Marshall, Syn.: Betula excelsa Aiton, Betula lyallianaKoehne, nom. nud.

• Betula paramushirensis Barkalov

• Betula pendula Roth, Syn.: Betula verrucosa Ehrh., Betula tristisWormsk. ex Link, Betula aetnensis Raf. ex J.Presl & C.Presl)

• Betula platyphylla Sukaczev (Syn.: Betula japonica Sieb. ex H.J.P.Winkl., nom. nud., Betula mandshurica (Regel) Nakai, Betula szechuanica (C.K.Schneid.) C.-A.Jansson)

• Betula populifolia Marshall)

• Betula potamophila V.N.Vassil.

• Betula potaninii Batalin

• Betula procurva Litv.

• Betula psammophila V.N.Vassil.

• Betula pubescens Ehrh., Syn.: Betula alba L., Betula czerepanoviiN.I.Orlova, Betula tortuosa Ledeb.

• Betula pumila L.

• Betula ×purpusii C.K.Schneid. (= B. glandulifera × B. lutea)

• Betula pyrolifolia V.N.Vassil.

• Betula raddeana Trautv.

• Betula ×raymundii Lepage (= B. populifolia × B. pumila var.glandulifera)

• Betula regeliana V.N.Vassil.

• Betula rockii (Rehder) C.-A.Jansson

• Betula saksarensis Polozhij & A.T.Malzeva

• Betula ×sandbergii Britton (= B. glandulifera × B. papyrifera)

• Betula saposhnikovii Sukaczev

• Betula saviczii V.N.Vassil.

• Betula schmidtii Regel

• Betula seravschanica V.N.Vassil.

• Betula schugnanica (B.Fedtsch.) Litv.

• Betula sunanensis Y.J.Zhang

• Betula szechuanica (C.K.Schneid.) C.-A.Jansson)

• Betula tadzhikistanica V.N.Vassil.

• Betula tianschanica Rupr.

• Betula turkestanica Litv.

• Betula tuturinii V.N.Vassil.

• Betula uber (Ashe) Fernald

• Betula utilis D.Don, Syn.: Betula jacquemontii Spach

• Betula wuyiensis J.B.Xiao

• Betula zinserlingii V.N.Vassil.

Листя берези чергові, цілісні, по краю зубчасті, яйцевидно-ромбічні або трикутно-яйцевидні, моносімметрічние, з широким клиновидним підставою або майже усічені, гладкі, до 7 см завдовжки і 4 см шириною, перед обпаданням жовтіють. Молоде листя клейкі. Жилкування листової пластинки- перисто-нервове (перисто-краебежное): бічні жилки закінчуються в зубцях.

Листя липи чергове, косо-серцеподібні, серцеподібні, косо-овальні з більш-менш вираженим пільчатим краєм. При розпусканні листя є прилистки, які швидко опадають. У підстави листа часто присутні екстрафлоральние нектарники.

2. Анатомічна будова берези та липи

Особливості будови листків тіньовитривалих рослин (липа серцевидна):

1) відсутня стовпчаста (палісадна) паренхіма, тому фотосинтезуючу функцію виконує губчаста паренхіма;

2) хлоропласти великих розмірів і надзвичайно світлочутливі;

3) кількість хлорофілу велика;

4) клітини епідерми випуклі, подібні до лінз, фокусуючих світло;

5) клітини тонкостінні, дуже розвинені повітряні міжклітинники, епідерміс має тонісіньку кутикулу, а випаровуюча поверхня дуже велика;

6) продихи випнуті над поверхнею листка.

Хімічний склад

Липа містить ефірні масла, глікозид гесперидин, слизу, сапоніни, каротин, фітонциди, вітамін С, дубильні речовини, цукри, білки, жирне масло, таніни, левунозу, мікроелементи (свинець, йод, бор, молібден, калій, хром, алюміній, мідь, магній, хром, кальцій, селен, цинк, нікель, залізо, кобальт, стронцій).

Лікарські властивості

Липа має великий спектр корисних властивостей: спазмолітичну, протизапальну, жовчогінну, антимікробну, в'яжучу, обволікаючу, секретолітичну, бронхолітичну, відхаркувальну, сечогінну, седативну, антигипоксантное, потогінну, болезаспокійливу, десенсибілізуючу, протисудомну.

ОСОБЛИВОСТІ АНАТОМІЧНОЇ БУДОВИ ЛИСТКА У ЗВ'ЯЗКУ З ЙОГО ФУНКЦІЯМИ

Ділянки листка	Особливості будови	Функції
Шкірка (епідерма)	клітини - живі безбарвні (позбавлені хлоропластів), розміщені одним суцільним шаром; клітинні стінки потовщені та просочені жироподібними речовинами - кутином, воском; продихи - щілини, що йутворені двома дрібними замикаючими (підковоподібними) клітинами: а) містять хлоропласти; б) стінки замикаючих клітин потовщені нерівномірно: зовнішня тонка і внутрішня товста	вкривають верхню і нижню поверхню листкової пластинки; пропускають світлові промені (безпосередньої участі в фотосинтезі не беруть); забезпечують газообмін з навколишнім середовищем;регулюють транспірацію; відбувається фотосинтез; при зміні тургору такі стінки нерівномірно розтягуються, що сприяє відкриванню їх чи, навпаки, закриванню1
М'якоть листка -мезофіл	стовпчаста (палісадна) паренхіма - видовжені, циліндричні клітини щільно прилягають одна до одної (схожі на досить рівні стовпчики; один або кілька шарів), містять багато хлоропластів (кілька десятків на 1 клітину); губчаста паренхіма - пухко розміщені клітини неправильної форми (кількість шарів варіює від 2 до 7), містять хлоропласти; між клітинами - великі міжклітинники; жилки (судинно-волокнисті пучки): а) судини (ксилема); б) ситоподібні трубки (флоема); в) склеренхіма	здійснює процес фотосинтезу (основна асиміляційна тканина); здійснює транспірацію, газообмін, запасання поживних речовин; здійснюють провідну та механічну функції; постачають воду та мінеральні речовини; здійснюють виведення із листка продуктів фотосинтезу; виконує механічну функцію.
Продихи	спеціалізовані комплекси клітин, переважно розташованих на нижній поверхні листків	відбувається випарування води (транспірація) та газообмін.

Як і в усіх інших органів, будова листка та його функції тісно пов'язані між собою. Зверху і знизу листкова пластинка покрита епідермісом. Зовнішні стінки клітин епідермісу потовщені та вкриті кутикулою (особливо у ксероморфних рослин), але можуть бути й відносно тонкими у рослин вологих місцезростань. Бічні стінки клітин звивисті, що сприяє міцному з'єднанню їх між собою.

Особливості будови листків світлолюбних рослин ( береза):

1) мають пристосування для вловлювання світла:

а) черешки вигинаються, повертаючи листкову пластинку до світла;

б) розташовуються листки таким чином, щоб вони менше затіняли один одного (листкова мозаїка);

2) стовпчаста паренхіма добре розвинена (і на верхньому, і на нижньому боці листка);

3) хлоропласти дрібні, можуть змінювати своє положення: при надмірному освітленні вони розміщуються так, що промені сонця падають лише на вузькі сторони пластид; коли світла мало, пластиди прилягають своїми плоскими боками до клітинної стінки, зверненої до сонячного проміння.

Якщо порівняти різні деревні породи щодо їх потреби у світлі, то можна скласти певний ряд залежно від того, при якому світловому режимі в частках від повного денного світла вони можуть розвиватись.

У листі виявлені ефірна олія (0,04-0,81%); тритерпеноїди (бетулафолиентриол - 0,8%, бетулиновая кислота); дубильні речовини (до 9%); кумарини (0,09%); флавоноїди (до 5,56%) гіперин, рутин, авікулярин; вітаміни Е, РР, аскорбінова кислота, каротин.

У листі містяться: зола - 5,22%; макроелементи (мг/г): До - 11,40, Ca - 12,50, Mn - 3,80, Fe - 0,30; мікроелементи (мкг/г): Мд - 374,00, Cu - 7,52, Zn - 159,00, З - 0,16, Мо - 1,44, Cr - 0,56, Al - 98,32, Ва - 85,76, V - 0,24, Se - 0,29, Ni - 5,28, Sr - 11,70, Pb - 2,64, - 47,20. He виявлені Cd, Li, Au, Ag, I, Br. Концентрує Mn, Zn, Ba, особливо Zn.

Береза має широкий спектр властивостей:

• протизапальну (антисептичну),

• протимікробну,

• спазмолітичну,

• судинорозширювальну,

• антігіпоксантним,

• жовчогінну,

• в'яжучі,

• обволікаючим,

• відхаркувальну,

• секретолитическим,

• седативною,

• репаративну.