2.3. Розгадування ребусів на уроках інформатики
Одні з головних труднощів при розгадуванні ребусів - уміння правильно назвати зображений на малюнку предмет і зрозуміти, як співвідносяться між собою фрагменти малюнка. Необхідно враховувати наявність синонімів, буквена «дріб» може бути прочитана по-різному. Крім знання правил, потрібні ще кмітливість і логіка.
Правила розгадування й складання:
1. Назви всіх зображених на малюнку предметів потрібно читати тільки в називному відмінку;
2. Часто предмет, зображений у ребусі, може мати кілька назв. Наприклад: око й око, нога й лапа; або ж предмет може мати одну загальну або конкретну назву, наприклад: риба - загальна назва; сазан, карась, щука - конкретні назви.
Уміння правильно назвати зображений на малюнку предмет представляє один з головних труднощів при розшифровці ребусів. Щоб вирішити ребус треба розшифрувати його вроздріб, тобто записати підряд найменування всіх зображених букв, малюнків і цифр, а потім розділити їх на слова й скласти за змістом зашифрований текст.
3. Якщо предмет намальований у переверненому виді, назва його треба читати праворуч ліворуч.
4. Якщо ліворуч від малюнка коштують коми (одна або трохи), то не читаються перші букви слова. Якщо коми коштують після малюнка, праворуч від нього, - не читаються останні букви;
5. Такі слова, як «перед», «над», «на», «під», «за», «при», «в», «про», «в», як правило, у ребусах малюнком не зображуються, але виявляються з відповідного положення букв і малюнків.
6. Такі частини слова як «з», «з», «від», «до», «по», «і», можна малюнком не зображувати, а використовувати їх як прийменники або сполучників
7. Якщо над малюнком коштують цифри, тоді й букви з назви намальованого предмета треба читати в порядку цих цифр.
8. Якщо конфігурація якої-небудь букви складена з інших букв, треба читати зображену букву, використовуючи прийменник «з».
9. Окремі склади в ребусі можна зображувати за допомогою нот.
10.Якщо частина слова вимовляється однаково із числівником, то в ребусі можна зобразити її числами.
11.Іноді в ребусі можна використовувати дріб. У цьому випадку чорта , що відокремлює чисельник від знаменника, ставиться похило або ж рисується половина букви.
12.Якщо намальовано предмет, а біля нього або над ним написана буква, це значить, що цю букву треба виключити з назви намальованого предмета.
13. Якщо над перекресленою буквою або поруч із нею написано інша буква, то в назві предмета читається буква, що коштує над закресленою або поруч із нею.
14.У ребусах поруч із малюнком або над ним можуть стояти дві букви зі знаком рівняння між ними. Це означає, що буква, що перебуває ліворуч, заміняється другою буквою.
Приклади ребусів:
Висновки
Державним стандартом початкової загальної освіти передбачається одна з найголовніших задач школи - підготовка різнобічно розвиненої, активної особистості, здібної до самостійних досліджень і відкриттів. Це означає, перш за все, навчити всіх, без виключення, добре читати, писати, сформувати уміння самостійно працювати з підручником, довідковою літературою.
Логічне мислення не є вродженою, значить, протягом усіх років навчання в школі необхідно всебічно розвивати мислення учнів (і вміння користуватися розумовими операціями), вчити їх логічно мислити.
Логіка необхідна там, де є потреба систематизувати і класифікувати різні поняття, дати їм чітке визначення.
Для вирішення цієї проблеми необхідна спеціальна робота вчителя щодо формування та вдосконалення розумової діяльності учнів.
Необхідно:
· Розвивати вміння проведення аналізу дієвості для побудови інформаційно-логічної моделі;
· Навчити використовувати основні алгоритмічні конструкції для побудови алгоритмів (з метою розвитку алгоритмічного мислення);
· Виробляти вміння встановлювати логічну (причинно-наслідковий) зв'язок між окремими поняттями;
· Удосконалювати інтелектуальні і мовні вміння учнів.
Існує багато різних комп'ютерних програм, що сприяють розвитку у дітей логічного мислення. При проведенні регулярних розвиваючих занять, систематично організованих цікавих завдань (наприклад розгадування ребусів) створюються сприятливі умови для формування такої цінної якості як логічне мислення, як самостійність, що виявляється в активному й ініціативному пошуку вирішення завдань, в глибокому і всебічному аналізі їх умов, в критичному обговоренні та обгрунтуванні шляхів вирішення, в попередньому плануванні і програванні різних варіантів здійснення рішення.
Уміння логічно мислити характеризуються здатністю виконувати певні дії в різних умовах. Особливістю логічних умінь є те, що учень повинен не тільки аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, але і мислити, робити висновки, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, процесами, явищами, погоджуючи їх із законами логіки. Тому процес формування логічних умінь передбачає виконання певних послідовних етапів. Це зв'язано як з рівнем загальної підготовки дітей, складністю учбового матеріалу, так і з особливостями мислення дітей відповідної вікової групи.
Відомо, що діти від природи допитливі і повні бажання вчитися. Але для того, щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі здібності, необхідне розумне керівництво вчителя. Нерідко ми спостерігаємо, як наші учні, успішно навчаючись в початковій школі, починають «падати», відставати в середній і старшій школі. Чому це відбувається? Це - недостатній розвиток уміння працювати самостійно, уміння вирішувати задачі творчо, знаходити раціональні шляхи рішення.
З метою розвитку логічного мислення кожного учня вчителю необхідно на кожний урок підбирати пізнавальні завдання. Це дасть можливість сформувати і розвинути всю різноманітність інтелектуальної і творчої діяльності учнів і забезпечити перехід від репродуктивних, формально-логічних дій до творчих.
У практиці навчання молодших школярів небезпечним є захоплення виконанням дій по готовому зразку. Тут дитині не треба думати, аналізувати, зіставляти: подивився, зрозумів - виконуй! В цьому випадку ні про яку творчість і роздум не йдеться. Це механічне запам'ятовування. Буває учням пропонуються завдання тільки тренувального характеру. Дається певна кількість однотипних завдань, учень виконує їх, але при цьому у дітей затримується розвиток пізнавальної активності, мислення.
Вчителю інформатики на сучасному етапі розвитку змісту та методичної системи навчання інформатики необхідно чітко з'ясувати для себе: що я, вчитель інформатики, в ході своїх уроків інформатики хочу організувати урок, які завдання підберу, що скажу учням, які завдання дам на будинок, як організую взаємодія учнів між собою і. т.д., щоб змінити способи мислення, і як слід робити на уроці, як потім переконатися, що в процесі цього усвідомленого впливу на особистість за допомогою вищевідзначених прийомів і способів сталися саме ті, плановані зміни мислення, а не просто, щоб змінилася кількість знань , умінь і навичок.
Список використаних джерел
Бондаровская В.М. Вопросы эргономики в процессе взаимодействия ребенка с компьютером / Проблемы компьютеризации дошкольного воспитания: Материалы научно-технического семинара. Серия 9. „Экономика и системы управления”. Выпуск 2 (229). – М.: ЦНИИ „Электроника”, 1989.
Выготский Л. С. Игра и ее роль в психическом развитии ребенка / Хрестоматии по детской психологии: от младенца до подростка. Учебное пособие / Ред.- сост. к. психол. н. Г. В. Бурменская / Изд. 2-е, расш. – М.: Московский психолого-социальный институт, 2005.
Горвиц Ю. М. Зачем нужны компьютеры в дошкольных учреждениях? // Информатика и образование. – 1994. – №3.
Гуревич Р.С. Теоретичні та методичні основи організації навчання у професійно-технічних закладах: Монографія / За ред. С.У. Гончаренка. – К.: Вища школа, 1998.
Ершов А.П. Концепция информатизации образования // Информатика и образование. – 1988. – № 6.
Жалдак М.І., Рамський Ю.С. Проект стандарту освітньої галузі інформатики. – К.: Генеза, 1997.
Зварыгина Е. В. Педагогические подходы к компьютерным играм для дошкольников // Информатика и образование. – 1990. – №6.
Информатика в играх и задачах. 1 класс (1-4). Методические рекомендации для учителя. – М.: Баласс, Экспересс, 1998.
Кириченко Н. Комп’ютер активізує творчість // Дошкільне виховання. – 1998. – № 4.
Кореганова О. І. Комп’ютер у дошкільному закладі // Комп’ютер у школі та сім’ї – 2000. – № 3.
Марголис Л., Иванов А. Шестилетки: к творчеству через компьютер. // Информатика и образование. – 1991. – № 3.
Милова И.Б. Реализация развивающего потенциала теоретических знаний предметной области «Информатика» в начальной школе. – Дисс… канд. пед. наук. – СПб, 1998.
Монахов В.М., Демидова Н.Б. Программирование и ЭВМ. – М., 1977.
Новосёлова С. Л. Проблема информатизации дошкольного образования // Информатика и образование. – 1990. – № 2.
Новосёлова С. Л., Реуцкая Г. А., Горвиц Ю. М. Приглашаем к сотрудничеству // Информатика и образование. – 1990 – № 2.
Пейперт С. Переворот в сознании: Дети, компьютеры и плодотворные идеи. – М.: Педагогика, 1989.
Розенберг Н.Г. Информационная культура в содержании общего образования// Сов. педагогика. – 1991. – № 3.
Солпитер Д. Дети и компьютеры, настольная книга родителей. – М.: Бином, 1996.
Основи нових інформаційних технологій навчання: Посібник для вчителів / Авт. кол.; За ред. Ю. І. Машбиця / Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – К.: ІЗМН, 1997.
Чайнова Л. Д. Компьютерные игры в дошкольном образовании // Техническая эстетика. – 1992. – № 1.
Чернега Н. С. Індивідуальні особливості мислення учнів у процесі навчання // Рідна школа. – 2001. – №11. – С. 33–34.
Чернега Н. С. Розвиток логічного мислення учнів // Наукові записки. – Вип.45. – Частина ІІ. – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград: РВЦ КДПУ, 2002. – С.158–160.