1. Короткий огляд літератури

Травматичний ретикуліт - незаразна хвороба, що супроводжується травматичним пошкодженням стінки сітки стороннім гострим предметом з подальшим розвитком запального процесу.

Етіологія

Жадібний прийом корму, недостатнє його пережовування в ротовій порожнині, відносно невисока чутливість слизової оболонки ротової порожнини у великої рогатої худоби, особливість будови язика з великою кількістю на ньому сосочків, спрямованих в бік глотки і швидке його проковтування. Травматизації сітки сприяє і особливість пористої будови її слизової оболонки, що робить її здатною до частої затримки і накопичення в ній сторонніх предметів. Практика показує, що травматичний ретикуліт частіше реєструється у високопродуктивних тварин, тварин другої половини вагітності (коли збільшується в об'ємі матка починає тиснути на внутрішні органи, в т.ч. сітку). До групи ризику потрапляють тварини, які страждають від недогодівлі, порушення режиму годівлі, неповноцінності раціонів. Особливо несприятливо на тварин впливає тривале мінеральне голодування (зниження в раціоні кальцію, фосфору, кухонної солі, магнію, кобальту, міді, йоду, селену та інших мікроелементів), в результаті чого у тварин розвивається «лизуха» з симптомами спотворення апетиту, схильність поїдати різні неїстівні, сторонні предмети (землю, скло, глину) підвищують можливість проковтування чужорідних тіл. Конкретною причиною травматичного ретікуліта є засмічення кормів і пасовищ металевими предметами, що часто спостерігається при недбалої заготівлі, зберіганні та роздачі кормів. Особливо небезпечна в цьому відношенні металевий дріт, коли його використовують при тюкуванні сіна.

Патогенез

Проковтнуті з кормом сторонні предмети в більшості випадків залишаються в сітці, менше - в рубці і книжці. Сторонні тіла, що мають тупі і округлі форми, можуть тривалий час перебувати в предшлунках, не завдаючи при цьому ніякої шкоди тварині. Гострі металеві тіла, в залежності від того, яке положення вони займуть в сітці, під впливом сильного скорочення сітки в одних випадках проколюють осередки сітки, не завдаючи тварині великої шкоди, в інших випадках гостре металеве стороннє тіло встромляє в слизову оболонку і перфорує всю товщу стінки . Під впливом подальшого скорочення сітки металеве стороннє тіло нерідко, в залежності від напрямку руху, пошкоджує діафрагму, очеревину, серце, печінку, легені, селезінку, книжку, сичуг. Сторонні тіла, проникнувши з сітки в черевну порожнину і інші органи, сприяють підвищенню внутрішньочеревного тиску. Найбільш часто це можна спостерігати на практиці під час родових потуг у корів. Є випадки, коли сторонні предмети, що потрапили в стінку книжки або сусідні органи, можуть знову повертатися в порожнину сітки і через деякий час знову травмувати тканини, створюючи при цьому кілька запальних ділянок. У зв'язку з таким «блуканням» чужорідного тіла стан хворих може помітно поліпшуватися або погіршуватися.

Симптоми

Залежно від того, яке стороннє тіло потрапляє в сітку і де воно занурилося в її стінку, прорив яких навколишніх тканин і органів воно викликало, клінічна картина у тварини буває різною. При травматизації тільки листочків сітки, без прориву стінки (ретикуло) хвороба може протікати безсимптомно. У тварини іноді знижується апетит, жуйка і відригування стають млявими і рідкісними, періодично у тварини спостерігається гіпотонія передшлунків, але больовий синдром в області сітки не виражений.

На практиці, в типових випадках гострий травматичний ретикуліт у тварини зазвичай виникає раптово. У тварини, раніше здорової, раптом без видимих ​​зовнішніх причин несподівано слабшає або зовсім пропадає апетит, йде скорочення жуйки і відрижки. Тварина починає стогнати, особливо при відригуванні, під час лежання, в момент вставання, дефекації і при русі, при одночастному прояві ознак неспокою (постійне озирання на живіт, обмахування хвостом, спробами тваринни вдарити тазовими кінцівками по череву). У більшості хворих тварин спостерігається підвищення температури тіла до 39,5- 40,5 ° С. Власники тварин відзначають у хворої тварини різке зниження молочної продуктивності.

Клінічні ознаки хвороби через 2-6 доби починають виявлятися більш чітко. У тварини настає загальне пригнічення, тварини намагаються менше рухатися, більше стоять на місці, при цьому відставляючи від тулуба ліктьові горби грудних кінцівок. З'являються тремтіння м'язів стегна і анконеуса. Балотуюча пальпація кулаком в області мечоподібного хряща, збирання шкіри в складку на задньому схилі холки і перкусія зліва в області прикріплення діафрагми і інші методи провокації болю дають чітку больову реакцію з боку тварини. Пересувається хвора тварина обережно, неохоче, уникає різких поворотів, особливо при русі вниз, іноді стогоне. При стійловому утриманні тварина свої задні кінцівки зазвичай ставить в гнойовий жолоб. Піднімається і лягає корова зазвичай по кінські, піднімаючи спочатку передню частину тулуба. У хворої тварини відбувається збільшення частоти пульсу і дихання. Рубець помірно наповнений вмістом звичайної консистенції. Скорочення рубця ослаблені, стають неоднаковими по силі, порушується їх ритм, паузи спокою рубця подовжуються до 1,5-2,5 хвилин, частота сповільнюється до 2-6 скорочень за 5 хвилин.

Перебіг і прогноз

Дуже рідко захворювання протікає швидко, зазвичай хвороба приймає підгострий або хронічний перебіг, затягуючись на кілька тижнів і місяців.Прогноз - обережний, сумнівний, а при ускладнених формах ретикулоперитоніта - несприятливий.

Діагноз

При постановці діагнозу велике значення має раптовий початок хвороби з ознаками гіпотонії рубця, больової реакції при натисканні в області мечоподібного хряща, збирання складки шкіри на задньому схилі холки при витягнутій голові і т.д. Металеві сторонні тіла в сітці можна виявити рентгенографією.Феромагнітні предмети виявляють металоіндикаторами і витягають магнітними зондами.

Диференціальний діагноз. Виключаємо гіпотонію і атонію передшлунків, хронічну тимпанію, засмічення книжки, перитоніт і ін. Хвороби, що супроводжуються порушенням моторики передшлунків. Застосовують пробу з Карбохолін.

Лікування

Вільнолежачі в сітці феромагнітні тіла витягують за допомогою магнітних зондів. Радикальним методом лікування тварин є оперативний. Консервативні методи лікування: тварину ставимо так, щоб передня частина тулуба була піднята на 10-15см вище задньої, обмежуємо рух тварини і зменшуємо даванку грубих кормів, замінюючи їх слизовими відварами, бовтанками, силосом, сінним борошном, морквою або цукровим буряком. При запорах малі дози (200-300 г) сольових проносних, теплі клізми.

Для ослаблення болі застосовують 25% -вий алкоголь внутрішньовенно (250-350мл), анальгін. Всередину іхтіол (15-20г) два рази в день з метою зменшення гнильних процесів. Для поліпшення загального стану організму, зниження температури тіла, прискорення розсмоктування запального набряку на місці травми проводимо курс антибіотикотерапії, загальноприйнятими антибіотиками. При серцево-судинній недостатності і розвитку інтоксикації: підшкірно кофеїн-бензоат натрію 4г, всередину настій наперстянки 15-25мл, внутрішньовенно гексаметилентетрамін, гіпертонічний розчини хлориду натрію. Якщо консервативне лікування позитивного результату не дає, а операцію провести неможливо, то тварина вибраковуємо на м'ясо. [2, 3, 4].

Профілактика

Необхідно організувати повноцінну годівлю тварин, профілактувати порушення обміну речовин. У господарстві необхідно проводити заходи, спрямовані на очищення пасовищ і територій тваринницьких ферм від колючих і ріжучих предметів. У господарствах з великою кількістю захворювань тварин травматичним ретікулітом проводять видалення чужорідних тіл магнітними зондами або вводять всередину тваринам магнітні кільця або пастки. При заготівлі сіна та соломи в тюках замість дроту краще використовувати полімерні синтетичні матеріали. Необхідно постійно проведити роз'яснювальні роботи серед працівників ферми про способи профілактики кормового травматизму у великої рогатої худоби. [4, 6].