Питання 5. Методи та форми забезпечення матеріальними ресурсами

В умовах ринку постачання матеріально-технічних ресурсів здійснюється різноманітними формами і методами. Всі вони мають свої особливості, переваги і недоліки, які необхідно враховувати з метою економії коштів і часу. Конкретну форму постачання матеріальних ресурсів підприємство обирає, виходячи з масштабів споживання ресурсів, кількості продукції, якості та ціни. На промислових підприємствах найбільшого поширення набули таці методи постачання.

1. Закупки матеріально-технічних ресурсів однією партією. Цей метод передбачає закупку ресурсів великою партією одноразово (оптові закупки на товарно-оптових біржах, конкурсах, аукціонах, у постачальників). Основні переваги цього методу: простота оформлення документів, гарантія поставки всієї партії, підвищені торгові скидки. Недоліки: велика потреба в складах, уповільнення оборотності капіталу.

2. Регулярні закупки невеликими партіями. В цьому випадку покупець замовляє потрібну кількість товарів, які поставляють йому партіями протягом певного періоду. Основні переваги: прискорюється оборотність капіталу, оскільки за товари розраховуються в міру їхнього надходження; забезпечується економія складських приміщень і затрат на збереження зайвих запасів. Недоліки: ймовірність потреби в більшій кількості ресурсів; потрібно оплачувати всю закуплену партію згідно із замовленням.

3. Щоденні (щомісячні) закупки за котирувальними відомостями. Використовують для закупок дешевших ресурсів, які швидко використовуються. Переваги: прискорення оборотності капіталу; скорочення затрат на збереження; своєчасні поставки.

4. Одержання ресурсів відповідно до потреби. Цей метод близький до регулярних поставок, але йому властиві такі особливості:

- кількість товару точно не встановлюється, а визначається приблизно;

- постачальники перед кожним виконанням замовлення зв’язуються з покупцями;

- оплачується тільки кількість поставлених ресурсів;

- при закінченні терміну контракту замовник не зобов’язаний приймати і оплачувати товари, які приблизно могли бути надані. Переваги: відсутність обов’язковості із закупок визначеної кількості ресурсів; прискоренні обороту капіталу; мінімум роботи з оформленням документів.

5. Через фірмові магазини.

6. Поставка ресурсів за графіком споживача, що дозволяє йому скоротити рівень виробничих запасів на базі зближення моментів та партій одержання ресурсів з моментами і партіями пуску у виробництво. Ця форма набуває поширення у Європейських країнах. Її вищою модифікацією є система, яка називається „точно в термін”. Споживачу гарантується такий режим поставки, що не вимагає створення запасів або зводить їх до мінімуму. При системі „точно в термін” постачання й споживання синхронізовані і при збереженні масового виробництва між постачальником і споживачем утворюється практично безперервний, точно пульсуючий матеріальний потік. Незважаючи на різницю в цінах системи, вона є економічно доцільною, оскільки споживач має можливість скоротити свої затрати на формування і зберігання виробничих запасів. Японці вже давно з’ясували вже давно, що система „точно в термін” є одним з основних способів скорочення потреб у виробничих і складських майданчиках і постійно розширюють її вживання.

Заслуговує на увагу досвід роботи шведської корпорації „СФК”, яка гарантує своїм покупцям мінімальні терміни виготовлення і постачання продукції, забезпечуючи їх роботу з добовим запасом. Із ще меншими запасами металу та комплектуючих виробів працює автомобільна компанія „Toyota”.

Система „точно в термін” найбільш вигідна при вузькій спеціалізації виробництва на підприємствах чорної металургії, основної хімії, електроенергетики, автомобільної промисловості, сільськогосподарського машинобудування. Існують і інші форми, що забезпечують надійність та економічність постачання системи гарантованого забезпечення. Постачальник бере на себе зобов’язання в разі порушення поставки своєї продукції забезпечити виконання замовлення за рахунок інших джерел і компенсувати покупцю всі додаткові витрати, яки при цьому виникають.

Особливою формою постачання, що набуває все більшого поширення у Європейських країнах, є лізингова система. Суть її полягає в тому, що постачальник машин і обладнання на умовах оренди передають їх споживачеві на певний час, з поступовим їх викупом.

Забезпечення матеріальними ресурсами може здійснюватись і таким чином:

1. Незалежними оптовими посередниками, які купують ресурси за свій рахунок і беруть на себе ризик за наслідки зміни кон’юктури ринку , псування, матеріального старіння товарів. Вони зберігають товари, скорочуючи тим самим запаси постачальників і споживачів; здійснюють транспортування, рекламні заходи, надають консультаційно-інформаційні послуги.

2. Збутовими організаціями промислових компаній, які можуть бути двох видів: оптові бази і оптові контори. Діяльність оптових баз аналогічна функціям незалежних оптових фірм з тією лише різницею, що вони реалізують свою продукцію.

Оптові контори фізичних операцій з товаром не проводять, як правило, не мають його в наявності (торгівля за зразками). Їхнє завдання – це встановлення контактів із споживачами, перевезення, збір замовлень, їх розміщення, організація транзитного постачання товарів із складів фірм. Їх діяльність близька до функції агентів і брокерів.

3. Агенти, товарні брокери та інші посередники, які не мають прав власності на товар, не відповідають за витратами, викликані втратами, знеціненням тощо. Вони є посередниками між покупцями і продавцями, одержуючи комісійні у вигляді відсотків від обсягу продажу. Брокери – найбільш гнучкий вид торгового посередника. Їхнє головне завдання полягає у здійснені контакту між продавцями і покупцями. Кінцевим продуктом їх діяльності є інформація, якою вони забезпечують покупців залежно від їх вимог і потреб на основі наявних пропозицій. Брокер детально знає ринок, на якому спеціалізується, має широкі ділові зв’язки, швидко виконує доручення.

Матеріально-технічні ресурси підприємство купує на ринку, де продавцями і постачальниками є безпосередньо підприємства-виробники або ж організації-постачальники. Організація постачання за прямими зв’язками має переваги в тому, що у даному випадку можуть бути оперативно враховані спеціальні вимоги покупця до продукції; конкретні побажання щодо її складу, конструкції, терміну, асортименту. За прямими зв’язками постачаються матеріали, що потрібні постійно у великій кількості, а також вироби за індивідуальними замовленнями, складне устаткування.

Вся номенклатура, яка складає іноді десятки найменувань і типорозмірів, не може поставлятись за прямими зв’язками, тому ресурси, які потрібні у невеликій кількості, періодично або нерегулярно економічніше купувати у посередників – оптових фірм та в магазинах. Вони комплектують певний асортимент товарів для продажу та територіально розміщуються у районі розташування підприємств і організацій споживачів. Нерегулярна або періодична купівля матеріальних ресурсів, у першу чергу, з однорідними стандартизованими властивостями, може здійснюватись на товарних біржах, де концентрується інформація про продаж продукції, рівень поточних цін.

Коло основних постачальників є досить стабільним, особливо за умов масового та серійного виробництва, коли існує постійна потреба в одних і тих же матеріалах у великій кількості. Але періодично виникають нові завдання, які потребують нових постачальників (освоєння нової продукції, заміна і удосконалення технічних систем, будівництво), тому важливою є проблема вибору постачальників і впровадження методу ланцюгових поставок. Термін ланцюгових поставок відображає схему взаємозв’язків реалізації. Якщо за початкову точку прийняти відділ забезпечення і аналізувати шляхи поставок, то виявиться, що у цього відділу багато постачальників, які в свою чергу мають своїх постачальників, тобто утворюється багато ланцюгів забезпечення поставок. На сьогодні управління ланцюгом поставок є однією з актуальних проблем бізнесу. Управління поставками в застосуванні загальносистемного підходу всього потоку інформації, матеріалів і серійних послуг від постачальників матеріальних ресурсів до споживачів. Мета управління ланцюгом поставок – зменшити невпевненість і ризик у ланцюзі поставок і цим самим позитивно вплинути на рівень матеріальних запасів, ритм циклу, на процеси, і, взагалі, на рівень обслуговування кінцевого споживача.