- •§ 1. Поняття та класифікація заходів забезпечення кр и м ін а л ь н о го п р о в адж е н н я
- •4) Мають виражений примусовий характер, який залежить не від порядку реалізації цих заходів, а від їх законодавчої моделі. Навіть коли особа не заперечує проти обмеження
- •Частина 2 ст. 131 кпк містить перелік заходів забезпечення крим провадження, якими є:
- •§ 2. Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального п р о в адж ен н я
- •Стаття 132 кпк передбачає загальні правила застосування заходів забезпечення
- •До загальних правил застосування цих заходів належать такі положення:
- •1) Поєднання заходів забезпечення кримінального провадження із застосуванням
- •Порядок накладення грошового стягнення включає такі етапи:
- •1) Тимчасове вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним
- •Таким чином, мета застосування тимчасового обмеження у користуванні спеціальним
- •§ 4 Гл. 24 кпк. Ухвала слідчого судді, суду має відповідати загальним вимогам
- •Порядок відсторонення від посади включає такі етапи:
- •1) Складання клопотання про відсторонення від посади: під час досудового провадження
- •2) Вимоги, що стосуються підстав застосування відсторонення від посади (виклад обставин,
- •2) Погодження клопотання слідчого із прокурором: така вимога закону обумовлена,
- •6) Постановления ухвали слідчого судді, суду: за результатами розгляду клопотання
- •Тимчасовий доступ до речей і документів може здійснюватися такими способам!
- •1) Ознайомлення з речами та документами; 2) виготовлення їх копії; 3) вилученн
- •Речами і документами, до яких заборонено доступ, є:
- •1) Ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів; 2) ухвалу про відмову в тимчасовому
- •3) Положень закону, на підставі якого постановлено ухвалу (у випадку надання тимчасового
- •235 Та 236 кпк може бути проведена виключно слідчим чи прокурором. Сторона захисту
- •Порядок виконання ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей
- •5. Тимчасове вилучення майна (статті 167-169 кпк) - захід забезпечення кримінального
- •7) Зауваження і доповн до протоколу особи, яка передала майно; 8) підпис особи, яка переда тимч вилуч майно, та слідчого, проку, іншої уповн службової особи, яка його прийняла.
- •8. Арешт майна (статті 170-175 кпк) - захід забезпечення кримінального провадження,
- •3) Подача цивільного позову у зв’язку із завданням матеріальної та (або) моральної
- •1) Правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення
Порядок накладення грошового стягнення включає такі етапи:
1) складання клопотання: під час досудового розслідування клопотання складає слідчий, прокурор, а під час судового провадження - прокурор. Клопотання про накладення грошового стягнення складається з трьох частин - вступної, мотивувальної та заключної. Стаття 145 КПК встановлює вимоги до змісту клопотання, що подається під час досудового розслідування, і які у сукупності створюють цілісне уявлення про: 1) особу, на яку слідчий, прокурор просить накласти грошове стягнення (її процесуальний статус у даному кримінальному провадженні); 2) фактичні підстави накладення грошового стягнення (процес обов’язок, який покладено на особу; відомості, які підтверджують його невиконання); 3) правову умову застосування заходу забезпечення кримінального провадження (найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; прізвище, ім’я по батькові та посада слідчого, прокурора). Вказані вимоги до змісту клопотання слідчого, прокурора про накладення грошового стягнення мають імперативний характер, а тому їх недотримання повинно тягти за собою правові наслідки, які мають бути аналогічними тим, що передбачені ч. З ст. 151, ч. 2 ст. 156 КПК тощо, а саме - слідчий суддя, встановивши, що клопотання про накладення грошового стягнення подано без додержання вимог ст. 145 КПК,
повертає його прокурору, про що постановляє ухвалу.
Обгрунтування слідчим, прокурором клопотання про накладення грошового стягнення полягає у наведенні в ньому відомостей, які підтверджують невиконання особою обов’язку (що, по суті, свідчить про наявність фактичної підстави застосування даного заходу), а також наданні копій відповідних документів, які підтверджують доводи, зазначені у клопотанні. Відсутність таких матеріалів фактично унеможливлює розгляд та вирішення слідчим суддею клопотання про накладення грошового стягнення. Крім того,
виходячи із змісту ч. 6 ст. 132 КПК, до клопотання слідчого, прокурора про накладення
грошового стягнення додається витяг з ЄРДР, у рамках якого подається клопотання;
2) погодження клопотання слідчого про накладення грошового стягнення із прокурором;
3) ініціювання накладення грошового стягнення - під час досудового розслідування вирішення цього питання може бути ініційоване клопотанням слідчого, прокурора чи за власною ініціативою слідчого судці, а під час судового провадження – клопотанням прокурора чи за власною ініціативою суду;
4) розгляд клопотання: його порядок диференційовано залежно від етапу кримінального провадження - під час досудового розслідування він здійснюється слідчим суддею не пізніше трьох днів із дня надходження клопотання до суду, а під час судового провадження - судом негайно після його ініціювання. Про час та місце розгляду клопотання повідомляється службова особа, яка його внесла, та особа, на яку може бути накладено грошове стягнення, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду даного питання;
5) постановления ухвали: встановивши, що особа не виконала покладений на неї процесуальний обов’язок без поважних причин, слідчий суддя, суд накладає на неї грошове стягнення, про що постановляє ухвалу. За відсутності фактичних підстав для застосування такого заходу кримін провадження слідчий суддя, суд мають постановити ухвалу про відмову у накладенні грошового стягнення.
Ухвала слідчого судді, суду має відповідати загальним вимогам, що пред’являються до судових рішень у цілому та ухвал, зокрема, які передбачені статтями 369, 370, 372 КПК. Ухвала слідчого судді про накладення на особу грошового стягнення апеляційному оскарженню не підлягає;
6) виконання ухвали про накладення грошового стягнення: копія ухвали про накладення грошового стягнення не пізніше наступного робочого дня після її постановления надсилається особі, на яку було накладено грошове стягнення;
7) скасування ухвали про накладення грошового стягнення: його порядок передбачено ст. 147 КПК. Він суттєво відрізняється від апеляційного перегляду судових рішень, перш за все тим, що ухвала про накладення грошового стягнення може бути скасована не вищестоящим судом, а тим самим слідчим суддею або судом, який її постановив, що забезпечує оперативність цього механізму та ефективність судового захисту в цих випадках. Ініціатором перегляду ухвали про накладення грошового
стягнення може бути лише особа, на яку було накладено грошове стягнення і яка не
була присутня під час розгляду цього питання слідчим суддею або судом. Про скасування ухвали ця особа подає клопотання слідчому судді, суду, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення.
Частина 2 ст. 147 КПК передбачає два порядки вирішення клопотання про скасування ухвали. Суть першого, який є спрощеним, полягає в тому, що коли доводи особи, які пояснюють невиконання нею процесуального обов’язку, заслуговують на увагу і є обґрунтованими (зокрема, особа надала довідку лікаря або підтвердження перебування у відрядженні під час виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду), слідчий суддя, суд можуть самостійно скасувати ухвалу про накладення грошового стягнення, про що постановлюється відповідна ухвала. В іншому випадку, наприклад, коли доводи особи не є очевидними та потребують перевірки, слідчий суддя, суд призначає судове засідання для розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення. Про місце та час судового розгляду мають бути повідомлені особа, яка подала клопотання, та слідчий, прокурор, за клопотанням якого було накладено грошове стягнення. Проте їх неприбуття не перешкоджає суд розгляду клопотання.
За результатами розгляду клопотання слідчий судця, суд постановляє одну із такихухвал: 1) про скасування ухвали про накладення на особу грошового стягнення (якщо буде встановлено, що стягнення накладено безпідставно); 2) про відмову в скасуванні ухвали про накладення грошового стягнення (якщо буде встановлено, що стягнення накладено обґрунтовано). Ухвала слідчого судді, суду за результатами розгляду клоп про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає.
3. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом (статті 148-153 КПК) - це захід забезпечення кримінального провадження, сутність якого полягає в обмеженні підозрюваного (а при продовженні строку його дії - і обвинуваченого) у користуванні спеціальним правом, що застосовується за рішенням слідчого судді на певний строк для припинення кримінального правопорушення чи запобігання вчиненню іншого, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного щодо перешкоджання кримінальному провадженню; забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
