2. Дно садна, що підсохло, починає як би рости і порівнюється з

поверхнею навколишньої шкіри, а потім стає вищим за неї. Цей період

продовжується в середньому від 12 до 24 год, іноді до 48 год від моме-

нту травми.

3. Стадія епітелізації, що починається на 4-5-й день і закінчується

відпаданням кірочки до 7-12-го дня.

4. Стадія загоєння — характеризується поступовим з н и к н е н н ям

слідів, що залишаються на місці відпалої кірочки, і закінчується на 7-

15-й день після травми.

Існує значна варіабельність строків загоєння садна, вона залежить

від віку людини, стану здоров'я її організму, локалізації і величини са-

дна, низки інших чинників. Висновок про походження садна від. певно-

го предмета можна зробити лише у тому випадку, коли його розміри і

форма відображають особливості ушкоджуючого предмета або на по-

верхні садна залишаються частки предмета.

Судово-медичне значення саден полягає в тому, що вони:

завжди вказують на місце контакту з твердим предметом (прикладення

сили) і іноді с однією тільки ознакою насильства;

</ особливості проявів загоєння садна дозволяють висловити припущення

про давність травми;

^ виявлення на поверхні садна яких-небудь часток (піщинок, дрібного вугіл-

ля, шлаку тощо) має значення для встановлення джерела ушкодження;

^ локалізація садна має значення при визначенні характеру події (наприклад,

півмісяцеве садно на шиї свідчить про здавленая її руками, садно в ділянці статевих органів і на внутрішній поверхні стегон можуть вказувати на спробу зґвалтування тощо)

за розташуванням лусочок рогового шару, напряму подряпин можна

встановити напрям руху травмуючого предмета;

деякі властивості садна (наявність кірочки, крововиливі) є озаками його прижиттєвого утворення

2. Ознаки місцевої дії холоду

Місцева дія низької температури приводить до відморожень,

загальна — до переохолодження.

Розрізняють чотири ступеня відмороження:

I — шкіра стає синюшною і набуває мармурового малюнку;

II — з'являються пухирі, наповнені кров'янистим вмістом;

III — характеризується наявністю пухирів з геморагічним вміс-

том; некроз охоплює всю товщу дерми;

IV — утворюється некроз, що охоплює всю товщину тканини

Ураженої частини обличчя або кінцівки, включаючи і кістки.

Білет №12

1. Синець, його судово-медичне значення

Синець (синяк) утворюється внаслідок розривів с;

«ару або здавлення з подальшим крововиливом в шкіру і підшкірну

клітковину. Кров, що вилилася, просвічує через шкіру (слизову оболон-

ку) і забарвлює її

З часом коліу ьппцл, ., г

щоєгься від синьо-багрового, синього, бурого до зеленуватого і жовто-

" "Лпгіп лоїч/ЛГЛ МІЛИНУ Ч РПРЧ ІЬУ иш^иіЛ»!«, ^ . . . . . . - ,

первинний С И Н Ь О - б а ф О В И Й колір свіжого синця через

^ ^ » „ „о ПРНЬ чмішоРТЬСЯ

З часом колір синця, внаслідок трансформацій гемоглобіну, змінюється від синьо-багрового, синього, бурого до зеленуватого і жовтого.

Н а й ч а с т і ш е первиннйи синьо-багровий колір свіжого синця через

д е к і л ь к а годин або 1-2 дні переходить в синій, на 3-6-й день змінюється

з е л е н к у в а т и м і на початку 2-го тижня стає жовтим, потім синець зни-

кає. (Синці на кон'юнктиві очей, слизових оболонках губ, шиї часто не

з м і н ю ю т ь свого первинного кольору, лише поступово бліднуть аж до

зникнення).

Інтенсивність розсмоктування синця залежить як від реактивності

організму, так і від багатьох інших причин (величини, глибини, локалі-

зації тощо), тому давність утворення синця можна визначити тільки

приблизно.

Судово-медичне значення синців полягає в тому, що вони:

* в більшості випадків вказують на місце контакту з травмуючою поверх-

нею (у ряді випадків локалізація синця не відповідає місцю контакта вна-

слідок стікання крові вниз по підшкірній клітковині, уздовж фасцій,

м 'язів, кісток або «вичавлювання» крові в момент удару на периферію);

* іноді форма і локалізація синців указують на характер насильства: декі-

лька округлих, невеликого діаметру (1,5-2 см), розташованих по одній лі-

нії, віддалених один від одного на певній відстані синців, виникають від

здавлення ділянки тіла пальцями рук; виявлення горизонтально орієнтова-

них синців на гомілках або стегнах дозволяє запідозрити удар частинами

автомобіля, зокрема, «бампер-удар»;

' ґф-Іо рма синц, я іноді відоб„р ажає _ф 'о Лр му —ко• н-т—а~к туючої дііліяпнукпи л тпріаесдтмеентная;: и

колір синця може орієнтовно свідчити про * — - ,

уникнути суб 'єктивного підходу до оцінки кольору, обумовленого індивіду-

альними особливостями кольоросприйняття експертом, останнім часом

пропонують визначати колір синця за еталонними зразками шкали кольо-

рів— встановлено (Моканюк О. І, 1997), що колір синця може відповідати

червоному, фіолетовому, сииьо-фіолетовому, фіолетово-червоному, пур-

пурному, червоно-фіолетовому, жовто-зеленому, жовтому зразкам;

ЗАУВАЖЕННЯ: Не слід синці називати гематомами, оскільки

гематома — це, на відміну від синця, не просочення, а обмежене сі»,,

чення крові в тканинах з утворенням порожнини.

2. Ознаки смерті від дії низької температури

Зовнішніми ознаками прижиттєвої дії холоду на трупі є:

^ поза мерзнучої людини («калачиком»);

^ підтанення ложа трупа з утворенням тонкої крижаної кірки, до якої

примерзає одяг;

^ топкі короткі бурульки навколо рота і носа, іній на віях;

^ «гусяча шкіра»;

^ рожевий відтінок трупних плям;

* поверхневе відмороження відкритих ділянок тіла;

/ зморщена порожня мошонка, втягування яєчок в пахові канали (ознака

Лупарєва).

Внутрішніми ознаками прижиттєвої дії холоду на трупі є:

рожево-червоний відтінок легенів;

переповнювання сечею сечового міхура;

діапедезні крововиливи у внутрішніх органах, зокрема крововиливи в нир-

нових мисках (ознака Фабрикантова);

«плями Вишневського» (патогномонічна ознака загального переОХо

дження) -- невеликі круглої і овальної форми червоно-бурі або корцч

крововиливи на вершинах складок слизової оболонки шлунку, дваиадия **'

палої кишки; ^Иг

^ зниження вмісту або повне зникнення в печінці і скелетній мускущ

глікогену, глюкози і молочної кислоти.

Умовами, які сприяють смерті від переохолодження, е:

^ низька температура навколишнього середовища;

^ підвищена швидкість вітру;

^ підвищена вологість;

^ недостатній одяг;

зволоження шкірних покривів;

індивідуальні особливості організму (хвороби, виснаження, дитячий або

похилий вік, травма, перевтома, знекровлення, емоційне збудження);

V прийом алкоголю.

Ґенез смерті при загальній дії на організм низької температури

здійснюється через такі фази:

фаза компенсації — фаза рефлекторного включення компенсаторно-

пристосувальних реакцій (звуження периферичних судин, уповільнення ди-

хання, підвищення м 'язового тонусу, підвищення споживання кисню і по-

силення обміну речовин); •

фаза декомпенсації — розширюються периферичні кровоносні судини,

температура тіла знижується, інтенсивність обміну речовин падає,

вміст глікогену в печінці і м'язах прогресивно зменшується, поступово

знижується артеріальний тиск, розвивається гіпоксія тканин, пригнічу-

ється функція кори головного мозку, коркових і бульварних центрів тощо;

-Ґ термінальна фаза — зникають спинальні рефлекси; смерть настає при

температурі тіла нижче +20°С від первинної зупинки дихання.

Білет №13

1. Ознаки забитої рани

Забита рана - ушкодження, що порушує цілість всієї товщі

ри або слизової оболонки і зазвичай проникає в підлеглі тканини.

Забиті рани характеризуються такими ознаками:

^ локалізуються в ділянках тіла, де під шкірою знаходяться кісткові ут„и

рення (волосиста частина голови, надбрівні дуги, спинка носа, слизова

оболонка губ, лікоть, коліно, передня поверхня гомілки тощо);

/ мають різноманітну; іноді «невизначену» форму;

^ краї рани - нерівні, осаднені, просякнуті кров 'ю («синцеві»), розміжчені

відшаровані від нижче підлеглих тканин, з численними дрібними клапте-

вими надривами;

/ в глибині рани при розведенні іі країв між стінками воачаються волосяні

місточки, вивихнуті цибулини волосся, тканинні перетинки;

</ стінки і дно горбисті, шорсткі;

часто супроводжуються переломами підлеглих кісток.

Судово-медичне значення забитих ран полягає в тому, що вони:

^ зазвичай вказують на місце прикладення травмуючої сили;

^ іноді дають можливість встановити властивості травмуючого предме-

та;

за властивостями забитої рани мож на у ряді випадків судити про напрям

руху травмуючого предмета, положення постраждалого в момент тра-

вми, можливості або неможливості нанесення ушкодження власною ру-

кою і інших особливостях механізму травми.

2. Судово-медична класифікація отрут

у основі судово-медичної токсикології лежить поняття про от-

nyrtui і отруєння.

Отрутою називається речовина, яка, діючи хімічно або фізико-

хімічно, будучи введеною в організм ззовні навіть в малих кількостях,

за певних умов викликає розлад здоров'я або смерть.

Розлад здоров'я або смерть, викликані дією отруйних або сильно-

діючих речовин, що надійшли в організм ззовні, називається отруєнням.