3. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.

У такому випадку звільнена особа втрачає процесуальний статус підозрюваного.

4. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з ч.4 цієї статті слідчий або прокурор повинні невідкладно внести до ЄРДР інформацію про дату та час повідомлення особи про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідаль­ність. Термін «невідкладно» означає, що зазначені дії мають бути вчинені слідчим чи прокурором негайно після вручення ними особі письмового повідомлення про підозру.

Кримінальне провадження щодо окремої категорій осіб здійснюється в особливому порядку. До такої категорії осіб, відповідно до ст.480 КПК віднесені:

1) народні депутати України;

2) судді Конституційного Суду України, професійного судді, а також присяжного і народного засідателя на час здійснення ними правосуддя;

3) кандидати у Президенти України;

4) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

5) Голова Рахункової палати, його перший заступник, заступники, головний контролер та секретар Рахункової палати;

6) депутати місцевої ради;

7) адвокати;

8) Генеральний прокурор України, його заступники.

Повідомлення такої категорії осіб про підозру здійснюється у порядку, передбаченому статтею 481 КПК:

1. Письмове повідомлення про підозру здійснюється:

1) адвокату, депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільському, селищному, міському голові - Генеральним прокурором України, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва або Севастополя в межах його повноважень;

2) народному депутату України, кандидату у Президенти України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Голові Рахункової палати, його першому заступнику, заступнику, головному контролеру, секретарю Рахункової палати, заступникам Генерального прокурора України - Генеральним прокурором України;

3) судді Конституційного Суду України, професійному судді, присяжному та народному засідателю на час здійснення ними правосуддя - Генеральним прокурором України або його заступником;

4) Генеральному прокурору України - заступником Генерального прокурора України.

У випадках, передбачених частиною першою статті 276, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов’язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу (ч.2 ст.276 КПК).

Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов’язані детально роз’яснити кожне із зазначених прав (ч.2 ст.276 КПК).

Допит підозрюваного

Окремі положення нового КПК, зокрема ч.3 ст.42 щодо прав підозрюваного, ч.1 ст.133 щодо виклику слідчим, прокурором, ст.224 щодо допиту осіб під час досудового розслідування, прямо вказують на можливість допиту підозрюваного під час досудового розслідування. Право підозрюваного на надання пояснень, показань з приводу підозри, подання доказів на свій захист або щодо своєї невинуватості тощо, є гарантією законності та дотримання загальних засад кримінального провадження, які проголошені законодавцем у главі 2 нового КПК.

Відомості, що наведені підозрюваним під час допиту, з урахуванням їх перевірки та оцінки, можуть суттєво вплинути як на прийняття рішення щодо обрання відносно нього одного з передбачених новим КПК запобіжних заходів, так і на прийняття слідчим або прокурором процесуального рішення щодо форми закінчення досудового розслідування.

Таким чином, окремі норми нового КПК вказують на можливість допиту підозрюваного під час досудового розслідування, але у той же час не містять правового унормування процедури допиту підозрюваного з приводу висунутої підозри. З наведених вище аргументів, вважаємо, що права підозрюваного під час досудового розслідування таким чином суттєво звужуються. На нашу думку, у новому кримінальному процесуальному законодавстві України, норма щодо необхідності допиту підозрюваного з приводу висунутої підозри, повинна бути незалежно від того, чи бажає вказана особа давати пояснення, чи ні. При цьому повинні бути законодавчо унормовані строки та процесуальний порядок допиту підозрюваного, як це передбачено чинним КПК України.

Керуючись конституційним принципом, законодавець у новому КПК прямо вказав, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Така позиція нами повністю підтримується, але визнання прав людини і головне – їх дотримання під час кримінального провадження, потребує, в першу чергу, законодавчого врегулювання процедури повідомлення окремих суб’єктів про їх процесуальні та конституційні права. Зокрема йдеться щодо прав підозрюваного. Вони викладені у ч.3 ст.42 нового КПК досить повно і відповідають основним засадам кримінального провадження. У п.2 частини 3 вказаної статті зазначено, що підозрюваний, обвинувачений має право «бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз’яснення». Таким чином законодавець фактично зобов’язує та уповноважує відповідних суб’єктів (слідчого або прокурора) довести належним чином підозрюваному його права та надати щодо них необхідні роз’яснення. У той же час, відповідно до частини 3 ст. 276 нового КПК «після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов’язані детально роз’яснити кожне із зазначених прав». Така трактовка дещо суперечить попередній нормі, оскільки в основі її виконання полягає «прохання підозрюваного». На нашу думку, пов’язувати роз’яснення підозрюваному його законних прав лише з його проханням не можна ні в якому разі.

Не можна оминути увагою питання процесуального врегулювання фіксування процедури повідомлення підозрюваного про його права та роз’яснення підозрюваному його законних прав. Згідно до ч.8 ст.42 нового КПК «Підозрюваному, обвинуваченому вручається пам’ятка про його процесуальні права та обов’язки одночасно з їх повідомленням особою, яка здійснює таке повідомлення». На нашу думку, така норма потребує уточнення. Процедура повідомлення підозрюваного про його права передбачає певну процесуальну дію. Кожна процесуальна дія повинна бути належним чином зафіксована у відповідному процесуальному документі. Враховуючи, що йдеться про дотримання гарантій законності під час здійснення досудового розслідування, з метою виключення будь-яких корупційних схем та фальсифікації матеріалів досудового провадження з боку слідчого або прокурора, вважаємо що вказана процедура повинна бути відображена і зафіксована не в «пам’ятці», а у відповідному протоколі. Окрім необхідних загальних реквізитів (назви документа, дати та часу його складання, ПІБ посадової особи, яка його склала тощо), у такому протоколі повинні бути вказані усі права підозрюваного та спосіб їх доведення підозрюваному. Необхідним також є відображення у протоколі доведеності до підозрюваного його прав та письмове відображення його ставлення щодо бажання скористатися своїми правами (наприклад, мати захисника і побачення з ним до першого допиту тощо). Протокол має бути складений у двох примірниках і підписаний слідчим та підозрюваним (а у разі участі інших осіб – ними також). Перший примірник протоколу має міститися у матеріалах кримінального провадження, а другий надається підозрюваному.

З урахуванням викладеного, вважаємо, що алгоритм дій щодо висунення особі підозри має бути наступним:

1) за наявності достатніх доказів формулювання підозри та складання письмового повідомлення особі про підозру →

2) вручення особі письмового повідомлення про підозру →

3) роз’яснення підозрюваному його процесуальних прав →

4) з’ясування бажання підозрюваного скористатися своїми правами →

5) складання протоколу про роз’яснення підозрюваному його процесуальних прав →

6) вручення підозрюваному копії вказаного протоколу →

7) допит підозрюваного з приводу висунутої підозри (строки та процесуальний порядок допиту підозрюваного повинні бути врегульовані Кримінальним процесуальним кодексом) →

8) перевірка та оцінка отриманих від підозрюваного відомостей →

9) формування процесуальних підстав та юридичних документів щодо обрання запобіжного заходу та форми закінчення досудового розслідування.

Для проведення допиту та інших слідчих і процесуальних дій, підозрюваний викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання, повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв’язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором.

Підозрюваний зобов’язаний з’явитися за викликом слідчого у призначений строк. В разі неявки без поважних причин підозрюваний підлягає приводу.

Поважними причинами неявки підозрюваного до слідчого в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання повістка, хвороба та інші обставини, які фактично позбавляють його можливості своєчасно з'явитися до слідчого.

Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.

Рішення про здійснення приводу приймається: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора або з власної ініціативи, а під час судового провадження - судом за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або з власної ініціативи. Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали.

Привід може бути застосований до підозрюваного, обвинуваченого.

Виконання ухвали про здійснення приводу може бути доручене відповідним підрозділам органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства або органів державного бюро розслідувань.

Ухвала про здійснення приводу оголошується особі, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу.

Особа, рішення про здійснення приводу якої прийнято слідчим суддею, судом, зобов'язана прибути до місця виклику в зазначений в ухвалі про здійснення приводу час у супроводі особи, яка виконує ухвалу.

У випадку невиконання особою, що підлягає приводу, законних вимог щодо виконання ухвали про здійснення приводу, до неї можуть бути застосовані заходи фізичного впливу, які дозволяють здійснити її супроводження до місця виклику.

Застосуванню заходів фізичного впливу повинно передувати попередження про намір їх застосування. У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання ухвали про здійснення приводу, і мають зводитися до мінімального впливу на особу.

Забороняється застосування заходів впливу, які можуть завдати шкоди здоров'ю особи, а також примушення особи перебувати в умовах, що перешкоджають її вільному пересуванню, протягом часу більшого, ніж необхідно для негайного доставляння особи до місця виклику. Перевищення повноважень щодо застосування заходів фізичного впливу тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У разі неможливості здійснення приводу особа, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, повертає її до суду з письмовим поясненням причин невиконання.

Допит підозрюваного має здійснюватися з дотриманням вимог ст.224 КПК:

Допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати. Кожний підозрюваний допитується окремо, без присутності інших підозрюваних. Підозрювані допитуються окремо. Слідчий повинен вживати заходів, щоб підозрювані в одному ж і тому кримінальному провадженні не могли спілкуватися між собою: викликати кожного з них на певний час; дати вказівку адміністрації місця досудового ув'язнення про окреме утримання підозрюваних.

Допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому - понад вісім годин на день. Допит підозрюваного проводиться, як правило, вдень. Допит у нічний час (22.00-6.00) можливий лише у виняткових випадках, наприклад за клопотанням самого підозрюваного, який раніше відмовився давати показання взагалі, що має бути відмічено в протоколі допиту і засвідчено підписом підозрюваного; у разі виявлення під час проведених у цей же час інших слідчих дій, зокрема обшуку, виїмки, відомостей про вчинення найближчим часом нових злочинів його співучасниками, а також в інших випадках, коли наслідком зволікання з проведенням допиту може бути втрата письмових і речових доказів, ухилення від слідства осіб, причетних до вчинення злочину.

Перед допитом встановлюється особа підозрюваного, роз’яснюються її права, а також порядок проведення допиту. Підозрюваний, не попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань, бо давати показання - це його процесуальне право. За необхідності до участі в допиті залучається перекладач.

У разі відмови підозрюваного відповідати на запитання, давати показання особа, яка проводить допит, зобов’язана його зупинити одразу після отримання такої заяви.

Під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо - та/або відеозапис.

Допитувана особа має право використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо її показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті.

За бажанням допитуваної особи вона має право викласти свої показання власноручно. За письмовими показаннями особи їй можуть бути поставлені додаткові запитання.

Особа має право не відповідати на запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) або які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення, а також щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування.

Слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях. На початку такого допиту встановлюється, чи знають викликані особи одна одну і в яких стосунках вони перебувають між собою. Свідки попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілі - за давання завідомо неправдивих показань.

Викликаним особам по черзі пропонується дати показання про ті обставини кримінального провадження, для з’ясування яких проводиться допит, після чого слідчим, прокурором можуть бути поставленні запитання. Особи, які беруть учать у допиті, їх захисники чи представники мають право ставити одна одній запитання, що стосуються предмета допиту.

Оголошення показань, наданих учасниками допиту на попередніх допитах, дозволяється лише після давання ними показань.

У кримінальних провадженнях щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, а також щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування, одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях не може бути проведений за участю малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом з підозрюваним.

За результатами допиту підозрюваного, складається протокол із дотриманням вимог ст. 104 КПК.

У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.

Якщо за допомогою технічних засобів фіксується допит, текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. У такому разі у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на носії інформації, який додається до нього.

Протокол складається з:

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:

місце, час проведення та назву процесуальної дії;

особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім’я, по батькові, посада);

всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання);

інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

2) описової частини, яка повинна містити відомості про:

послідовність дій;

отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;

3) заключної частини, яка повинна містити відомості про:

вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації;

спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу;

зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу.

Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.

Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника), а у разі його відсутності - понятих.

Відповідно до ст.105 КПК, особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки.

Додатками до протоколу можуть бути:

1) спеціально виготовлені копії, зразки об’єктів, речей і документів;

2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії;

3) стенограма, аудіо -, відеозапис процесуальної дії;

4) фото таблиці, схеми, зліпки, носії комп’ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

3. Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Відповідно до ст.106 КПК протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.

До складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.

Показання підозрюваного й відповіді на поставлені запитання викладаються від першої особи і по можливості дослівно, за винятком нецензурних виразів і образливих слів. Жаргонні звороти заносяться до протоколу з роз'ясненням їх значення.

Після закінчення допиту слідчий пред'являє протокол підозрюваному для особистого ознайомлення. На прохання підозрюваного він може бути прочитаний йому слідчим, про що зазначається в протоколі. Всі доповнення і поправки до протоколу, запропоновані підозрюваним, підлягають обов'язковому занесенню до цього документа.

Протокол підписують підозрюваний і слідчий. Якщо протокол написаний на кількох сторінках, підозрюваний і перекладач, якщо він брав участь у допиті, підписують кожну сторінку окремо. Якщо в допиті підозрюваного брали участь прокурор, начальник слідчого підрозділу, старший слідчої групи, експерт, спеціаліст, захисник або інші особи, вони також підписують протокол.

На прохання підозрюваного йому надається можливість написати свої показання власноручно, про що робиться відмітка в протоколі допиту. Слідчий, ознайомившись з письмовими показаннями підозрюваного, може поставити йому додаткові запитання, які разом з відповідями на них заносяться до протоколу.

Якщо підозрюваний відмовився підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника), а у разі його відсутності – понятих.

До протоколу допиту підозрюваного можуть додаватися різні схеми, замальовки та пояснення до них, виконані підозрюваним у ході допиту і підписані підозрюваним і слідчим.