- •Загальна характеристика організації ТзОв “Каскадбуд”
- •2.1 Планування
- •1 Етап. Інформаційне забезпечення поточного планування.
- •2 Етап. Оцінка та аналіз сильних і слабких позицій організації.
- •3 Етап. Вибір та формування планових параметрів ( системи економічних, техноло-гічних, соціальних та ін. Показників) на засадах стратегії.
- •4 Етап. Підбір на альтернативних засадах заходів щодо досягнення планових параметрів.
- •5 Етап. Вибір методів бюджетного планування.
- •6 Етап. Вибір адміністративних важелів (політики, процедур, правил ) досягнення плано-вих параметрів.
- •8 Етап. Деталізація поточного плану за центрами виконання (відповідальності).
- •2.2. Організування
- •7 Етап. Формування поточного плану.
- •Реставратори Ремонтні роботи Покрівельники Склад
- •2.3. Мотивування
- •2.4. Контролювання
- •Контролювання у ТзОв “КаскадБуд”
- •2.5. Регулювання
- •Особливості неформальних груп працівників
- •Висновки
- •Список використаної літератури
Особливості неформальних груп працівників
Характеристика груп працівників |
Види не формальних груп |
|||||
Група театралів |
Група дачників |
Група книголю-бів |
Група любителів туризму* |
Група любителів автомобілів* |
Група любителів рибалки* |
|
Склад |
Бухгалтери і начальник відділу кадрів |
Працівники відділу постачання та збуту |
Працівники відділу якості та технічного контролю |
Заступник з загальних питань,відділ постачання та збуту |
Будівельники |
Група допоміжних робітників |
Чисельність |
6 |
7 |
5 |
4 |
15 |
5 |
Характеристика зв'язків |
Неформальні |
|||||
Мотиви виникнення |
Задоволенні потреб у спільному культурному проведенні часу, відвідуванні театру, забезпечення реалізації спільних інтересів. |
За спільними інтересами щодо спільного захоплення дач- ними справами, обмін інформацією, взаємодопо- мога. |
За спільними інтересами щодо літературних уподобань, задоволення потреб у взаєморозумінні, підтримці. |
Для задоволення потреби у приємному проведенні відпочинку шляхом здійснення спільних туристичних подорожей, обміном враженнями тощо. |
За спільними зацікавленнями у автомобільній сфері, для взаємного обговорення проблему даній галузі |
За спільними інтересами щодо спільного захоплення справами рибалки, обмін інформацією, взаємодопомога. |
Заходи і підвищення ефективності |
Заохочення працівників відвідувати театри, забезпечення квитками. |
Надання відпусток. |
Формування в орга-нізації бібліотеки для Працівни-ків. |
Надання працівникам путівок на відпочинок ї створенні можливостей для . |
Здійснення підписки на періодичні видання з автомобільної тематики. |
Надання відпусток в один і той же час, наданні автотранс-порту. |
* --групи, що виникають у результаті раціоналізації організаційної структури управління
Розділ 7. РОЗРОБКА ПОЗИЦІЙ З УДОСКОНАЛЕННЯ КЕРІВНИЦТВА
Таблиця 17
Характеристика і обгрунтування застосування підходів до ефективного керівництва
Підходи до ефективного керівництва |
Загальна характеристика |
Обгрунтування параметрів керівництва конкретними посадовими особами апарату управління |
|||
Директор |
Заступник директора з економіки
|
Заступник ди-ректора з загальних питань |
Заступник з виробничих питань |
||
|
1. Форми влади |
|
|
|
|
-примусу |
Керівник впливає на працівників через примус, їхній страх втратити роботу, повагу, захищеність для цього застосовуються адміністративні, дисциплінарні, матеріальні та інші санкції. |
+ |
- |
+ |
- |
- винагороди |
Необхідна поведінка працівників формується за допомогою застосування системи матеріального та морального стимулювання. |
- |
- |
+ |
- |
- законна |
Виконавець вірить у те, що керівник має право віддавати накази, а його обов’язок – їх виконувати. |
+ |
- |
+ |
- |
- еталонна |
Влада власного прикладу керівника, що чинить вплив, підлеглі поважають керівника за його особисті якості, рис характеру, здібності. |
+ |
+ |
+ |
+ |
-експертна |
Керівник володіє спеціальними знаннями, які можуть задавольнити потреби виконавців. |
+ |
+ |
+ |
+ |
-дисциплі-нарна |
Базується на поведінці підлеглих, яка відображає дотримання установлених стандартів, критеріїв, інструкцій, методик, наказів, розпоряджень тощо. |
+ |
+ |
+ |
+ |
- інформаційна |
Базується на використанні широкого спектру інформації, якою володіє тільки менеджер. Ефективність використання цієї влади залежить від якості, достовірності та повноти інформації. |
+ |
+ |
+ |
+ |
|
2. Стилі керівництва |
|
|
|
|
- на засадах системи Р. Лайкерта |
Запропоновано 4 системи керівницсва, які базуються на оцінці поведінки керівника: експлуататорсько-авторитарна, доброзичливо-авторитарна, консультативно-демократична, на засадах участі працівників. |
+ |
- |
+ |
- |
- через стру-ктуру та увагу до підлеглих |
Передбачає звернення уваги не лише на роботу, але й на підлеглих та формування такої поведінки керівника, яка враховує особливості внутрішньої організації та взаємодії груп організації |
- |
+ |
+ |
+ |
- на засадах управлінсь-кої гратки Р. Блейка і Дж. Моутон |
Виділено 5 стилів керівництва, які враховують інтересів будівництвата інтереси людей: збіднене управління, влада-підпорядкування, організаційне управління, управління на засадах приміського клубу, групове управління. |
+
|
- |
+ |
- |
- на засадах ситуаційної моделі Ф. Фідлера |
Виділено 7 стилів керівництва, які доцільно керівнику застосовувати у конкретних ситуаціях, що формуються під впливом таких чинників: взає-мовідносини між керівником і підлеглими, структурованість завдання та посадові повноваження керівника. |
- |
- |
- |
- |
- “шлях-ціль” Т.Мітчелла і Р.Хауса |
Базується на оцінці дії, яку створює поведінка керівника по відношенню до мотивації, задоволення і продуктивності праці підлеглого. Розглядаються 4 стилі керівництва: стиль підтримки; інструментальний стиль; стиль, який заохочує участь підлеглих;стиль, орієнтований на досягнення успіху. |
+ |
+ |
+ |
+ |
- засадах врахування життєвого циклу П. Херсі та К. Бланшара |
Стиль керівництва залежить від зрілості виконавців, бажання досягнути цілі, освіти, досвіду, обізнаності в розв’язанні конкретних задач. Керівник повинен міняти свою поведінку в залежності від відносної зрілості груп. |
- |
+ |
+ |
+ |
- на засадах прийняття рішень В. Врума та Ф. Йєттона |
Концентрується увага на процесі прийняття рішень і має 5 стилів керівництва, які керівник може використовувати в залежності від участі підлеглих у прийнятті рішень.. |
+ |
- |
- |
- |
- узгоджене керівництво |
Керівник допомагає підлеглому визначити, що необхідно зробити, яку мотивацію варто застосувати для того, щоб досягнути бажаних результатів. |
+ |
+ |
+ |
+ |
- трансфо-рмаційне ке-рівництво
|
Базується на створенні умов для творчого та самостійного виконання завдань підлеглими, фактично відмовляючись від здійснення прямого керівниц-тва. Значну роль при цьому відіграють харизма керівника, персоналізація уваги, стимулювання інтелекту. |
+ |
- |
+ |
- |
- керівництво на засадах попарних вертикальних зв’язків Гріна |
Базується на припущенні, що спийняття керівни-ком підлеглого впливає на поведінку керівника, відповідно зумовлюючи поведінку підлеглого. Від-носно до цього керівник може змінювати власний стиль керівництва відповідно до очікувань та пот-реб підлеглих. |
- |
+ |
+ |
+ |
* Знак “+” показує, які форми влади і стилі керівництва використовуються конкретним керівником. Знак “-” показує, які форми влади та стилі керівництва не притаманні керівникам.
Оцінювання професійних якостей керівників за переліком основних рис наведено у таблиці 16. При цьому воно здійснюється за бальною шкалою [0;5]: 0 балів – риса відсутня, 1 бал – риса нерозвинена, 2 бали – риса слабо виражена, 3 бали – риса виявляється у певних ситуаціях, 4 бали – риса розвинена, 5 балів – риса яскраво виражена.
Таблиця 18
Результати оцінювання професійних якостей керівників
Фактори, які відображають професійні якості керівників
|
Посади працівників і оцінювання їх професійних якостей в балах |
|||
Директор |
Заступник директора з економіки |
Заступник ди-ректора з загальних питань |
Заступник з виробничих питань |
|
1.Твердість |
5 |
5 |
3 |
3 |
2.Гнучкість |
5 |
3 |
5 |
3 |
3.Рішучість |
4 |
4 |
4 |
4 |
4.Принциповість |
3 |
4 |
3 |
4 |
5.Професійна підготовка |
3 |
2 |
5 |
5 |
6.Досвід роботи |
4 |
5 |
3 |
4 |
7.Комунікабельність |
5 |
3 |
5 |
3 |
8.Авторитет |
4 |
5 |
5 |
4 |
9.Віковий ценз |
4 |
4 |
4 |
3 |
10.Компетентність |
4 |
4 |
3 |
5 |
11.Організаторські здібності |
5 |
4 |
3 |
2 |
Всього |
46 |
43 |
43 |
40 |
Результати оцінювання професійних якостей менеджерів за п’ятибальною шкалою показують, що в загальному керівники мають схожий рівень пропрофесіоналізму, але все ж таки перевагу має керівник над своїми заступниками.
Розділ 8. ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМ МЕНЕДЖМЕНТУ
Внаслідок оновлення системи менеджменту було отримано підвищення її ефективності.
Економічна ефективність полягає в покращенні економічних показників. Це сталося за рахунок впровадження нової, більш економної та спрощеної, технології і методів виробництва. Основними показниками зростання економічної ефективності є відкриття стаціонарних збутових центрів – трьох власних магазинів для продажу робіт нашого підприємства, та в перспективі – відкриття ще кількох магазинів у різних містах регіону, зростання середнього рівня місячної заробітної плати, що за обраної нами стратегії свідчить про зростання прибутків підприємства:
Заробітна плата зросла на:
((1964-1710)/1710)*100% = 14,85 %,
при цьому загальний фонд місячної заробітної плати збільшився на:
((43200 – 34200)/34200)*100% = 26,31%
До того ж, проведена оптимізація на виробництві та введення нових технологій допомогли нашому товариству збільшити кількість конкурентів у своєму регіоні від 5 до 8, тобто на
( (8-5) /5 ) * 100% = 60%.
Також ефективність системи менеджменту відзначилась на оптимізації побудови організації. Зокрема, було ліквідовано дублювання функцій керівників, пришвидшено та оптимізовано процес прийняття управлінських рішень, проведено реструктуризацію збільшено кількість підрозділів та кількість працівників.
Однією з найважливіших є соціальна ефективність. Тут також помітні позитивні тенденції. Значно змінені умови для роботи: вони стали більш сприятливими, працівники мають можливість спілкуватися одне з одним. Керівництво при реструктуризації врахувало психологічний фактор, менеджери піклуються про позитивну психологічну атмосферу в організації.
Підсумовуючи все вище перелічене, можна стверджувати, що загалом ефект від проведених організаційних змін є позитивним, однак існує значна загроза нівелювання деяких пріоритетів підприємства і надмірного збільшення управлінського апарату, що призведе до надмірних адміністративних витрат. До того ж, в середньострокові цілі (1-5 років) слід внести зміни, щоб дозволити організації вкоренитися на ринку та обійти своїх конкурентів за рахунок цих змін.
