- •21.Судинна оболонка ока, її компоненти та тканинний склад.
- •22. Перерахуйте компоненти акомодаційного апарату ока, їх гістологічна будова.
- •23. Назвіть компоненти рецепторного апарату ока, його відділи та тканинний склад.
- •24.Тканинний склад сітківки. Назвіть нейрони в складі сітківки та їх функції.
- •Назвіть компоненти слухового аналізатора. Вкажіть локалізацію сприймаючих елементів органа слуху та рівноваги.
- •Назвіть структурні компоненти середнього вуха, їх тканинний склад.
- •Назвіть компоненти кісткового та перетинчастого лабіринту внутрішнього вуха, їх тканинний склад.
- •Назвіть та опишіть клітини Кортієвого органа, які сприймають подразнення.
- •33. Класифікація вен. Особливості будови судинної стінки та їх тканинний склад.
- •34. Класифікація гемокапілярів. Особливості будови їх стінки
- •31. Охарактеризуйте судину, стінка якої містить еластичні вікончасті мембрани.
- •35. Назвіть оболонки серця та вкажіть їх тканинний склад.
- •36. Опишіть будову м‘язового волокна міокарду.
- •Назвіть структурну одиницю респіраторного відділу легень та перерахуйте її компоненти.
- •Види альвеолоцитів та їх функціональне значення.
- •Вкажіть значення, фази та хімічний склад сурфактанту.
- •Поняття про аерогематичний бар’єр. Його компоненти.
- •Мікроскопічна організація нирки (кіркова та мозкова речовина).
- •Нефрон як структурно-функціональна одиниця нирки: компоненти та їх функції
- •Опишіть структурну організацію ниркового тільця та назвіть фазу та механізм сечоутворення, що тут відбувається.
- •Структура та функціональне значення дистального відділу нефрона.
- •91.Структурна організація сім’яника. Оболонки та морфо-функціональна одиниця яєчка.
- •93.Структурні компоненти та значення гематотестикулярного бар’єра.
- •95.Опишіть структурну організацію та вкажіть значення передміхурової залози.
- •96.Опишіть компоненти паренхіми кіркової речовини яєчника.
- •97.Перерахуйте фази оваріального циклу та вкажіть морфологічні особливості структурної перебудови яєчника.
- •98.Опишіть структурну організацію матки (оболонки та їх тканинний склад).
- •99.Перерахуйте фази менструального циклу та вкажіть морфологічні особливості структурної перебудови ендометрію.
31. Охарактеризуйте судину, стінка якої містить еластичні вікончасті мембрани.
До артерій еластичного типу належить аорта, легеневий стовбур, загальна сонна і клубові артерії. До складу їхньої стінки у великій кількості входятьеластичні мембрани і еластичні волокна. Товщина стінки артерій еластичного типу становить приблизно 15% діаметра їх просвіту. В середній оболонці артерій еластичного типу переважають еластичні елементи, які формують 40-50 еластичних вікончастих мембран. М'язових клітин менше, вони розташовані косо відносно еластичних волокон. Вказана специфіка будови зумовлена високим тиском і великою швидкістю крові в таких судинах, забезпечує високу еластичність останніх-для пом'якшення поштовхів крові.
Інші особливості будови стінки аорти такі: великі ендотеліальні клітини (500 х 150 мкм); наявність у підендотеліальному шарі великої кількості малоди-ференційованих зірчастих клітин; наявність у внутрішній оболонці поздовжньо орієнтованих гладких міоцитів; відсутність внутрішньої еластичної мембрани, на місці якої розташоване густе сплетення еластичних волокон, у складі якого можна розрізнити внутрішній циркулярний і зовнішній поздовжній шари.
32.Назвіть джерела трофіки стінки артерій та вен. Вкажіть їх особливості.
Джерелом трофіки є Кров, яка протікає всередині судини і судини судин.
Артерія приносить кров багату киснем і поживними речовинами. Через найтонші гілки вона віддає їх до нервів, стінок артерій і вен, тобто, вона їх кровопостачає. Водночас вена збирає кров від нерва і стінок артерії і, таким чином, підтримує постійний обмін речовин. Разом з тим регуляція обмінних процесів в стінках судин здійснюється нервом, а саме найдрібнішими його гілочками, які інервують стінки артерій і вен. Без нервової регуляції трофіка стінок судин порушується.
33. Класифікація вен. Особливості будови судинної стінки та їх тканинний склад.
ВЕНИ (venae) забезпечують повернення крові до серця, депонування крові та дренаж. вени бувають безм'язового (волокнистого) та м'язового типів.
Зовнішня оболонка вен безм'язового типу зрощена зі сполучнотканинними прошарками органів, у яких вони знаходяться. До таких вен належать вени твердої та м'якої мозкових оболонок, сітківки ока, кісток, селезінки та плаценти.
Вени м'язового типу поділяють на вени зі слабким розвитком м'язових елементів та вени з сильним розвитком м'язових елементів.
Перші розташовані у верхній частині тулуба та у верхніх кінцівках, другі – у нижній частині тулуба і у нижніх кінцівках. Відмінності будови цих вен пояснюються різними гемодинамічними умовами; у перших кров рухається під дією сили земного тяжіння, у других – у протилежному напрямку. Цим пояснюється різний вміст м'язових елементів у їхній стінці. Для вен із сильним розвитком м'язових елементів характерна наявність гладких міоцитів у всіх трьох оболонках; у внутрішній і зовнішній оболонках міоцити розташовуються поздовжньо, в середній — циркулярно. Характерною особливістю цих вен є також наявність клапанів.
34. Класифікація гемокапілярів. Особливості будови їх стінки
Гемокапіляри (vasahaemocapilaria) виконують основну функцію кровоносної системи щодо обміну речовин між кров'ю та тканинами, відіграють роль гістогематичного бар'єра, а також забезпечують мікроциркуляцію.Здебільшого капіляри утворюють сітку, але також можуть формувати петлі (наприклад, у сосочках шкіри і синовіальних ворсинках суглобів), а також клубочки (судинні клубочки в нирці). Різні органи мають різний рівень розвитку капілярної сітки. Наприклад, у шкірі на 1 мм2 є 40 капілярів, а в м'я-зах — близько 1000. Високий рівень розвитку капілярної сітки має сіра речовина органів центральної нервової системи, ендокринні залози, скелетні м'язи, серце, жирова тканина.
Стінка капілярів дуже тонка, містить ендотелій, базальну мембрану та перицити. Ендотелій — це внутрішній шар клітин, яким вистелені капіляри, а також усі інші судини і серце. Це пласт плоских полігональної форми, витягнутих у довжину клітин з нерівними хвилястими краями, які добре видно при імпрегнації сріблом. Ширина клітин 8...19 мкм, довжина від 10...22 до 75... 175 мкм і більше (в аорті до 500 мкм). Товщина клітини не однакова в різних її ділянках.
Базальна мембрана гемокапілярів товщиною 35... 50 нм має тонкофібрилярну будову, містить колаген, глікозаміноглікани, ліпіди. Відіграє велику роль у транспорті речовин через капілярну стінку, її стан зумовлює проникливість капілярів: Разом з цим вона полегшує фіксацію ендотеліальних клітин і створює зовнішню опору для їхнього цитоскелету. Базальна мембрана може бути суцільною або містити отвори — пори.
Перицити — це сполучнотканинні клітини з відростками, якими вони охоплюють капіляри зовні. Перицити можуть лежати у розщепленнях базальної мембрани. У ділянках, де базальна мембрана містить пори, перицити утворюють з ендотелієм ендотеліоперицитарні щільні контакти і, таким чином, формують з ними цілісну систему. Капіляри завжди супроводжують малодиференційовані сполучнотканинні клітини, які мають назву адвентиційних. Вони розташовані зовні від перицитів і оточені міжклітинною речовиною з тонкими колагеновими волокнами. До складу власне капілярної стінки ці клітини не входять.
Залежно від будови ендотелію, базальної мембрани, а також від діаметру капіляри класифікують на такі три типи:
1) соматичного типу діаметром до 10 мкм, мають нефенестрований ендотелій і суцільну базальну мембрану, вони локалізуються в шкірі, м'язовій тканині, серці, головному мозку;
2) вісцерального типу, мають фенестрований ендотелій і суцільну базальну мембрану, локалізуються у ниркових клубочках, ворсинках тонкої кишки, залозах внутрішньої секреції;
3) синусоїдного типу, мають фенестри в ендотелії і пори у базальній мембрані, розташовані у кровотворних органах, печінці.
