Аналіз умов праці
При експлуатації та обслуговуванні електротранспорту шкідливими та небезпечними факторами є:
Фізичні, до яких відносяться
підвищена або знижена температура повітря робочої зони;
високі вологість і швидкість руху повітря;
підвищені рівні шуму, вібрації; також запиленність і загазованість повітря робочої зони;
недостатня освітленість робочих місць.
Хімічні шкідливі виробничі фактори за характером дії на організм людини підрозділяються на наступні підгрупи: загальтоксичні, дратівні, сенсибілізуючі (що викликають алергійні захворювання), канцерогенні (викликають розвиток пухлин), мутагенні (діючі на статеві клітки організму). У цю групу входять пари й гази: окис вуглецю, сірчистий ангідрид, окисли азоту, інш.
До біологічних виробничих факторів відносяться мікроорганізми (бактерії, віруси й ін.) і макроорганізми (рослини й тварини), вплив яких на працюючим викликає захворювання.
До психофізіологічних виробничих факторів відносяться фізичні перевантаження (статичні й динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумова перенапруженість, перенапруженість аналізаторів слуху, зору й ін.).
Вимоги до освітлення робочих місць
Приміщення повинні мати природне і штучне освітлення відповідно до ДБН В.2.5-28-2006 „Природне та штучне освітлення ”.
Природне світло повинно проникати через бічні світло прорізи, зорієнтовані, як правило, на північ чи північний схід, і забезпечувати коефіцієнт природної освітленості (КПО) не нижче 1,5% . Розрахунки КПО проводяться відповідно до ДБН В.2.5-28-2006.
Вікна приміщень повинні мати регулювальні пристрої для відкривання, а також жалюзі, штори, зовнішні козирки тощо.
Загальне освітлення має бути виконане у вигляді суцільних або переривчатих ліній світильників, що розміщуються збоку від робочих місць (переважно зліва) паралельно лінії зору працівників. Допускається застосовувати світильники таких класів світлорозподілу:
- світильники прямого світла – П,
- переважно прямого світла – Н,
- переважно відбитого світла – В.
Для загального освітлення необхідно застосовувати світильники із розсіювачами та дзеркальними екранними сітками або віддзверкалювачами, укомплектовані високочастотними пускорегулювальними апаратами (ВЧ ПРА).
Застосування світильників без розсіювачів та екранних сіток забороняється.
Як джерело світла при штучному освітленні повинні застосовуватися, як правило, люмінесцентні лампи типу ЛБ. При обладнанні підбивного освітлення у виробничих та адміністративно-громадських приміщеннях можуть застосовуватися метало галогенові лампи потужністю до 250 Вт. Допускається у світильниках місцевого освітлення застосовувати лампи розжарювання.
Яскравість світильників загального освітлення в зоні кутів випромінювання від 50° до 90° відносно вертикалі в подовжній і поперечній площинах повинна складати не більше 200 кд/м2, а захисний кут світильників повинен бути не більше за 40°.
Коефіцієнт запасу (Кз) для освітлювальної установки загального освітлення слід приймати рівним 1,4.
Коефіцієнт пульсації повинен не перевищувати 10% і забезпечуватися застосуванням газорозрядних ламп у світильниках загального і місцевого освітлення.
Рівень освітленості має бути в межах 100-200лк. У разі неможливості забезпечити даний рівень освітленості системою загального освітлення допускається застосування світильників місцевого освітлення.
Світильники місцевого освітлення повинні мати напівпрозорий відбивач світла з захисним кутом не меншим за 40°.
Необхідно використовувати систему вимикачів, що дозволяє регулювати інтенсивність штучного освітлення залежно від інтенсивності природного, а також дозволяє освітлювати тільки потрібні для роботи зони приміщення.