41.Електробур, його будова і типи.

Електробур — це вибійний буровий двигун, який перетворює електричну енергію в механічну на вихід­ному валу. Електробур складається з електродвигуна, шпінделя і системи захисту цих механізмів від проникнення промивальної рі­дини. Електродвигун являє собою високовольтну, трифазну, асинх­ронну маслозаповнену машину з короткозамкнутим ротором. Він монтується в трубних секціях.

У корпусі статора запресовані пакети магнітопровідної сталі, що чергуються з пакетами немагнітопровідної сталі. Вихідні кінці обмоток, які закладені в пазах статора, приєднані до кабеля, через який підводиться струм до електродвигуна.

Ротор складається з пустотілого вала, на якому розміщені секції з короткозамкнутими алюмінієвими "білковими" клітками. Між сек­ціями встановлені кульові підшипники, які сприймають радіальні навантаження. Осьове навантаження сприймають опорні кульові підшипники.

Електробури бувають таких типів: Е240; 8МВ5; Е215; 8МВ5; Е190; 8МВ5 . Шифр електробура розшифровується так : Е- електробур , цифра наприклад 8- кількість пар полюсів М- модифікований

42.Система захисту електробура від попадання промивальної рідини.

Ущільнення кінців вала двигуна досягається з допомогою ниж­нього і верхнього сальників. Щоб запобігти проникненню в двигун промивальної рідини через сальники, тиск масла в порожнині дви­гуна повинен бути дещо вищим (на 0,2-0,3 МПа) від тиску проми­вальної рідини, що протікає через електробур.

Для цього у верхній частині корпуса електробура є три лубри­катори, один з яких заповнений в'язким авіаційним маслом і сполу­чений з верхнім сальником, а два інших заповнені трансформатор­ним маслом і зв'язані з порожниною двигуна. Зверху лубрикатори відкриті, і тому тиск промивальної рідини передається через поршні, які встановлені в лубрикаторі, а надлишковий тиск створюється спеціальними пружинами.

43.Система струмопідводу електробура.

Електроенергія до електробура підводиться від силового транс­форматора по зовнішньому кабелю, який підвішений до бурового шланга і по кабелю, змонтованому всередині бурильної колони. При цій системі застосовується двожильний кабель, що має менший поперечний переріз, ніж трижильний. Довжина ка­беля рівна довжині застосовуваних бурильних труб. Секція двожи­льного кабеля на одному кінці має двоконтактний стержень, а на другому — двоконтактну муфту. При згвинчуванні бурильних труб контак­тний стержень входить в контактну муфту і секції кабеля з'єднуються між собою. Для вводу кабеля всередину бурильної колони і створення без­перервної електричної лінії, безпосередньо під вертлюгом встановлюють струмоприймач, який має ковзаючі контакти.

44.Характеристика електробура. На рис. наведена ти­пова характеристика зміни крутного моменту електробура М в зале­жності від ковзання S при незмінній напрузі на затискачах двигуна. Як видно з рис, за період пуску двигуна момент від пускового значення М_Пус (при n=0) знижується до мінімального M_min. потім із збільшенням частоти обертання досягає максимального знамення М_МАХ, а далі знижується до номінального і близького до нуля (мо­мент, який дорівнює моменту опору на валу). Для роботи двигун розраховується по номінальному моменту, якому відповідає номінальна паспортна потужність двигуна. Права частина кривої від максимального моменту називається робочою областю, а ліва частина — пусковою областю характерис­тики.