47. Світловий режим у музейному приміщенні.

Для уповільнення процесу природного старіння предметів необхідно дотримуватися також світлового режиму, адже його порушення викликає фотохімічні зміни, що спричиняють руйнування структури матеріалу, втрату ним міцності тощо. Зрозуміло, що світловий режим встановлюється залежно від матеріалу, кольору та ступеня збереження предмета й може зумовлювати повну або часткову ізоляцію світлочутливих речей від постійних джерел світла, а також вимагати забезпечення для деяких груп предметів необхідної кількості світла. Скажімо, рівень освітленості у межах 50-75 люкс рекомендований для приміщень, у яких зберігаються всі види графіки, книги, рукописні матеріали, фотографії, тканини, фарбована шкіра, зразки флори та фауни. Живопис (олія й темпера), лак, дерево, незабарвлена шкіра та кістка мають середню світлостійкість, тому рекомендований рівень освітленості для них не повинен перевищувати 150 люксів. Поза тим, для забезпечення оптимального режиму зберігання музейних колекцій їм необхідний захист від забруднювачів повітря, під впливом яких відбувається процес старіння та руйнування предметів. Таку небезпеку передусім становлять сірководень, сірчастий газ, аміак, хлор, пил, сажа. Тому основними засобами захисту музейних колекцій від дії забруднювачів повітря мають бути герметизація приміщень за наявності кондиціонерів, використання фільтрувальних пристроїв та індивідуальних упаковок для предметів - чохлів, футлярів, папок. Необхідне також регулярне прибирання музейного обладнання, приміщень та прилеглої до них території.

48. Колір і світло в експозиції.

49. Головні закони створення експозиції.

50. Класифікація предметів в експозиції.

51. Особливості зберігання предметів в музеях у залежності від матеріалу походження.

52.Класифікація музеїв за видами.

53. Сучасне українське законодавство щодо охорони пам’яток історії та культури.

54. Українське товариство охорони пам’яток історії та культури і його завдання.

55. Пам’ятки історії та культури Волині.

56. Зародження та розвиток музейної справи з давніших часів до сучасності

57. Масово-просвітницька робота у музеях.

58. Методика побудови і проведення екскурсій.

59. Популяризація музеїв.

60. Художнє оформлення експозицій.

61. Музеєзнавство в системі наук.

62. Протипожежна охорона в музеї.

63. Проблеми каталогізації музейних фондів. Звично, то простіша форма музейного каталогу – це картки, де проставляються шифри, дається коротка характеристика самого предмету, деякі відомості про його історію, власника, творця, деякі описові характеристики. При створенні таких ручних каталогів у нашому музею – «Прапори в колекції ДОКМ», «Дореволюційні картки Юзівки» – ми зіштовхнулися з такими проблемами: вибір кращої класифікаційної системи організації каталожного масиву карток щодо задоволення багатопланових запитань. Потім, дотримування суворої послідовності. Один предмет може бути віднесено до різних: категорій. Таким чином, при користуванні картковим каталогом існує дві головні проблеми:

1) не виправдана праця, що витрачена на створення та упорядкування каталогу, де один предмет поданий 4 – 5 картками, їх велика маса, дуже повільний багатоаспектний пошук;

2) надмірність інформації заважає пошуку, і, таким чином, не виконує головного завдання – оперативності.

Вирішення питань, пов’язаних з обліком і каталогізацією музейних фондів, сприяє ефективному виконанню музеями їх головних функцій. Якщо 70% загальних, трудових витрат припадає на обробку музейних предметів, то виникає проблема підвищення продуктивності праці музейного працівника. Тому й визріла необхідність підійти до цього питання нетрадиційно і вирішити за допомогою персонального комп’ютера (ПК).

Продовжуючи роботу з каталогізації музейних фондів, ми підготували до друку каталог «Вотивні привіски в зібранні ДОКМ» за допомогою ПК. Які переваги надає створення електронного каталогу:

1) всі каталожні дані на кожний музейний предмет реєструються один раз і зберігаються в запам’ятовуючому приладі. Це різко скорочує об’єм праці, пов’язаної з постійним дублюванням записів у різних документах;

2) здійснення багатоаспектного пошуку позбавляє від створення паралельних картотек. Це надає можливість визволити час та удосконалити дослідницьку, експозиційну та просвітницьку роботу;

3) за допомогою електронного каталогу значно прискорюється процес підготовки до видання друкованих каталогів музейних колекцій. Можна також зробити комп’ютерний варіант для роботи фахівців музею.

Створення каталогів за допомогою ПК дозволить в майбутньому вирішити в музейній практиці принципово нові питання об’єднання всього національного художнього та історичного надбання нашої країни за допомогою мережі INTERNET, а також організувати обмін інформацією між музеями.

Створення будь-якої каталогізаційної системи треба починати з визначення завдань, які ставляться перед каталогами. Музею потрібно вирішити:

а) яку текстову інформацію створюємо ми про музейний предмет нашої колекції;

б) як ми цю інформацію організуємо, щодо цілей її використання.

Однак, інформаційні потреби музеїв визначені погано. І тому основна проблема музейної каталогізації – це, перш за все, проблема з’ясування дійсних інформаційних потреб кожного музею, а потім визначення необхідних документів і способів їх організації, бажано, за допомогою ПК.