3.2 Аналіз умов праці і виявлення небезпечних і шкідливих виробничих факторів (ншвф) на електротехнічній дільниці підприємства

Технологічний процес технічного обслуговування, діагностування і планових ремонтів тролейбусів повинний відповідати загальним вимогам безпеки праці, згідно ГОСТ 12.3.002-75 "Процеси виробничі".

Загальні вимоги безпеки і забезпечувати повну безпеку виконання усіх виробничих процесів.

При проведенні технічного обслуговування, діагностування і планових ремонтів РС МЕТ забороняється використовувати несправне обладнання, пристосування, інструмент.

Виробничі ділянки з виділенням шкідливих речовин, пару, пилу (ковальсько-ресорний, зварювальний, малярський ділянки, деревообробки) повинні бути ізольовані від інших приміщень.

Приміщення для технічного обслуговування, діагностування, ремонту і збереження рухомого складу обладнають приточно-витяжною, а канави – проточною вентиляцією, вони не повинні захаращуватися сторонніми предметами.

Підлоги виробничих приміщень повинні бути рівними, стійкими до впливу агресивних речовин, які використовують у процесах технічного обслуговування, діагностування і ремонту тролейбусів, а також мати ухили для забезпечення стоку рідин.

Робочі місця в приміщеннях з холодною підлогою (цементний, асфальтобетонний, клінкерний і т.п.) повинні бути укомплектовані дерев’яними підніжними гратами.

Застосування легкозаймистих рідин (речовин), а також скупчення у робочих місць промасленого дрантя дозволяє віднести роботи вироблювані на дільниці до розряду вогнебезпечних. В результаті сказаного вище можна зробити висновок, що на електротехнічній дільниці КП «Тролейбусне депо

№ 3» м. Харкова були виявлені наступні НШВФ [13]:

1) Фізичні:

- підвищена напруга у контактній мережі і використовувана для живлення технологічного устаткування, замикання якого може відбутися через тіло людини;

- підвищена чи знижена температура повітря робочої зони;

- підвищена чи знижена рухливість повітря;

- недостатня освітленість робочої зони;

- машини, що рухаються, та механізми;

- вироби, що пересуваються, заготівки, матеріали;

- відсутність чи недостача природнього світла;

- гострі кромки, задирки і шорсткість на поверхнях заготівок, деталей, інструментів, устаткування.

- підвищена напруга в електричному колі, замикання якого може відбутися крізь тіло людини.

2) Хімічні:

2.1 За характером впливу на організм людини:

- сенсибілізуючі.

2.2 За шляхом проникнення в організм людини:

- через дихальні шляхи;

- через шкірний покрив.

3) Біологічні:

- мікроорганізми (бактерії, віруси).

4) Психофізіологічні:

- фізичні перевантаження;

- нервово-психічні перевантаження.

3.3 Виробнича санітарія

Шкідливі та небезпечні фактори на виробництві виникають при відхиленні від нормованих параметрів мікроклімату, а також при перевищенні допустимих значень запиленості та загазованості повітря. Тривалий вплив запиленості та загазованості, що перевищують допустимі значення, може призвести до професійних захворювань, а значне перевищення допустимих значень призводить і до гострих отруєнь.

Вдихання пилу оксидів металів може призвести до гнійничкові захворювань шкірного покриву. Фарби, клеї, смоли, барвники синтетичного походження при тривалій дії призводять до нервових розладів. Ряд шкідливих речовин осідає в легенях, що викликає професійні захворбвання. Шкідлива дія пилу, парів і газів посилюється при впливі інших зовнішніх факторів та фізичного навантаження. При високій температурі повітря небезпека отруєння підвищується.

Для шкідливих речовин санітарними нормами встановлені гранично допустимі концентрації (ГДК) в мг/м3.

ГДК шкідливих речовин в повітрі робочої зони - концентрація, яка при щоденній, (крім вихідних днів) роботі в межах 8 годин або іншій тривалості, але не більше 40 годин на тиждень протягом усього робочого стажу, не може викликати захворювань або відхилень у стані здоров'я , які виявляються сучасними методами дослідження, в процесі роботи або у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь.

При одночасному вмісті в повітрі робочої зони декількох шкідливих речовин односпрямованої дії сума відносин фактичної їх концентрації в повітрі приміщень до ГДК кожного з них не повинна перевищувати одиниці.

За ступенем впливу на організм шкідливі речовини поділяють на 4 класи небезпеки:

Таблиця 9.1

Класи небезпеки шкідливих речовин за ступенем впливу на організм людини

Клас небезпеки	1	2	3	4
ГДК, мг / м 3	до 0,1	0,1-1,0	1,1-10,0	більше 10

Гранично допустимими концентраціями шкідливих речовин в повітрі робочої зони є: ацетон - 200мг/м3 (агрегатний стан - пари), бензол - 5мг/м3 (пари), кислота сірчана - 1мг/м3 (пари), кислота соляна - 5мг/м3 (пари ),свинець - 0,01 мг/м3 (аерозоль), озон 0,1 мг/м3 (пари), спирт етиловий - 1000мг/м3 (пари), уайт-спірит - 300мг/м3 (пари), окис вуглецю - 20мг/м3 (пари), фенол 0,3 мг/м3 (пари), окис цинку - 6мг/м3 (аерозоль).

Запиленість повітря можна визначити масовим, рахунковим, електричним, фотоелектричним і радіаційним методами. Масовий метод полягає в зважуванні спеціального фільтра до і після пропускання через нього деякого обсягу запиленого повітря, а потім підрахунку маси пилу (мг / м3).

Концентрацію газів визначають різноманітними стандартними методами, заснованими на хімічних, дифузійних і електричних принципах. У випадках, коли концентрація шкідливих домішок перевищує допустимі норми, необхідно проведення спеціальних заходів по очищенню повітря робочої зони. Якщо за рахунок вибору технологічних процесів забезпечити дотримання допустимих норм не вдається, то використовують різні системи вентиляції та кондиціонування повітря.

Вентиляція і кондиціювання повітря на підприємствах створює повітряне середовище, яка відповідає нормам гігієни праці. Розрізняють природну і штучну вентиляцію.

Природна вентиляція забезпечує повітрообмін в приміщеннях в результаті дії вітрового і теплового напорів, одержуваних з-за різної щільності повітря зовні і всередині приміщень. Природна вентиляція підрозділяється на організовану і неорганізовану.

Неорганізована вентиляція здійснюється через нещільність конструкцій (вікон, дверей, пори стін). Вона викликається різницею температур повітря в приміщенні і зовні, а також переміщенням повітря при вітрі.

Організована природна вентиляція здійснюється аерацією або дефлекторами. При природній вентиляції циркуляція повітря відбувається через вентиляційні канали, розташовані в стінах, ліхтарі і спеціальні повітропроводи. Аерація передбачає безканальної обмін повітря через вікна, кватирки, фрамуги тощо, дефлекторная вентиляція - через канали і повітропроводи, що мають спеціальні насадки.

Штучна вентиляція (механічна) досягається за рахунок роботи вентиляторів або ежекторів. Вона може бути припливною, витяжною і припливно-витяжної.

При  припливної  вентиляції подачу повітря здійснює вентиляційний агрегат, а видалення повітря - ліхтарі або дефлектори. Вона застосовується, як правило, в приміщеннях, в яких спостерігається надлишок тепла і мала концентрація шкідливих речовин. Витяжна вентиляція виробляє відкачування повітря з приміщень за допомогою вентиляційного агрегату. Вона використовується для вентиляції приміщень, що мають у повітрі більшу концентрацію шкідливих речовин, а також вологи і тепла. Припливно-витяжна система вентиляції здійснюється за допомогою окремих вентиляційних систем, які повинні забезпечити однакову кількість подаваного і видаляється з приміщень повітря. У приміщеннях, де постійно виділяються шкідливі речовини, витяжна вентиляція повинна перевищувати нагнітальну приблизно на 20%. У цих випадках витяжка проводиться з місць скупчення шкідливих речовин, а подача чистого повітря - на робочі місця.

За призначенням разлічаюn загальнообмінну і місцеву вентиляцію. Загальнообмінна вентиляція забезпечує обмін повітря всього приміщення, а місцева вентиляція - окремих робочих місць.

Кондиціювання повітря - це створення і підтримка в закритих приміщеннях постійних чи змінюються за певною програмою параметрів повітряного середовища: температури, вологості, чистоти, швидкості руху і тиску повітря. Кондиціювання повітря досягається системою технічних засобів (калорифери, холодильні установки, фільтри, зволожувачі, терморегулятори та ін установки), що служать для приготування, переміщення і розподілу повітря, а також автоматичного регулювання його параметрів.

Установки для кондиціонування повітря поділяються на місцеві (для окремих приміщень) та центральні (для всіх приміщень будинку.

У випадках, коли засоби вентиляції неефективні або при роботах, де не можна застосувати вентиляційні установки, а концентрація шкідливих речовин перевищує ГДК, використовують засоби індивідуального захисту органів дихання:

- Протипилові: респіратори: ШБ-1 «Лепесток», РП-К Ф-45, Ф-46, РН-19, ПРБ-1, У-2К, Астра 2, Ф-62ш, шоломи для піскоструминником;

- Протигазові респіратори РПГ-67, РУ-60 м, протигази.