19.Психологічне консультування як вид діяльності практичного психолога.

Психологічне консультування є особливим видом діяльності практичного психолога. 

Сутність психологічного консультування полягає в наданні спеціалістом-психологом на основі спеціальних професійно-наукових знань безпосередньої психологічної допомоги через створення умов, за яких клієнт відкриває (усвідомлює) нові можливості у розв'язанні своїх психологічних проблем.

Метою психологічного консультування є допомога клієнтові у дослідженні власної особистості, у розумінні своїх стосунків з оточуючим світом, оцінці своїх проблем та в пошуку альтернативних варіантів їх подолання.

Ця мета реалізовується через розв'язування таких основних завдань (за Р.С.Нємовим) [29]:

1. Конкретизація (з'ясування) проблеми, з якою зустрівся клієнт. Це завдання полягає у вислуховуванні клієнта, спостереженні за ним.

2. Інформування клієнта про сутність проблеми, яка виникла у клієнта, про реальний ступінь її серйозності.

3. Вивчення психологом-консультантом особистості клієнта. Таке вивчення дозволяє з'ясувати, наскільки повно і глибоко розуміє клієнт свої проблеми та наскільки готовий до її розв'язування.

4. Чітке формулювання порад і рекомендацій клієнту з приводу того, як найкраще розв'язати проблему. При цьому враховуються індивідуальні особливості клієнта та специфіка розуміння проблеми психологом.

5. Не завжди клієнт може одразу і з розрахунком на успіх перейти до реалізації порад і рекомендацій, отриманих від психолога. Інколи через недосвідченість та невміння клієнт припускається помилок і потребує оперативної допомоги з боку психолога. Тому завданням психолога-консультанта є надання допомоги клієнту у вигляді додаткових практичних порад, які пропонуються тоді, коли він вже розпочав розв'язання проблеми.

6. Якщо з тих чи інших причин клієнт відмовляється від виконання порад та рекомендацій, які надає психолог, то останній не несе відповідальності за кінцевий практичний результат психологічного консультування, а лише за правильність даних рекомендацій.

7. Навчання клієнта тому, як найкраще уникнути в майбутньому подібних проблем. Це, зокрема, одна із задач психопрофілактики. Розв'язуючи її, психолог-консультант домагається того, щоб клієнт самостійно міг попереджувати повторне виникнення подібної проблеми.

8. У ході психологічного консультування відбувається також психолого-просвітницьке інформування клієнта. Воно полягає у передачі клієнту елементарних, життєво необхідних психологічних знань та вмінь, оволодіння й правильне застосування яких можливе клієнтом без спеціальної психологічної підготовки.

20. Специфіка, мета і завдання психокорекційної діяльності практичного психолога.

Психокорекція є видом психологічної допомоги, яка  передбачає активний цілеспрямований вплив на особистісний, поведінковий й інтелектуальний рівень функціонування людини.

Метою психологічної корекції є усунення недоліків у розвитку особистості.

Психокорекція характеризується такими ознаками:

- дискретність;

- орієнтація на вікові норми .

Завдання психокорекції формулюються залежно від адресату , а також змісту корекційної роботи .

Корекції підлягають такі недоліки характеру: підвищена збудливість, гнівливість, конфліктність, підвищена імпульсивність, песимізм, легковажність, упертість, байдужість, неохайність, надмірне прагнення до насолоди, гіпертрофована активність або пасивність, замкненість, хвороблива сором'язливість, схильність до крадіжок, негативізм, схильність до блукання, брехливість тощо.

Ці вади можуть бути дискретними і стосуватися лише певних аспектів емоційно-вольової сфери або мати тотальний характер і бути пов'язаними з акцентуаціями характеру, провідними переживаннями, системою ставлень і ціннісних орієнтацій. 21. Класифікація видів психокорекційної діяльності практичного психолога.

    Психокорекція – це система заходів, спрямованих на виправлення недоліків психологічного розвитку чи поведінки людини з допомогою спеціальних заходів психологічного впливу.       Види психокорекції.       Психокорекційні заходи можна класифікувати       1. По характеру спрямованості       - симптоматичну       - каузальну       Симптоматична корекція передбачає короткотривалий вплив з метою зняття гострих симтомів відхилень у розвитку, які заважають перейти до корекції каузального типу.       Каузальна  корекція спрямована на джерела і причини відхилень. Цей тип корекції більш тривалий у часі, вимагає значних зусиль, але є більш ефективним.       2. По змісту розрізняють корекцію:       - пізнавальної сфери;       - особистості;       - афективно-вольової сфери;       - поведінкових аспектів;       - між особистісних відносин;       - внутрішньо групових взаємовідносин;       - дитячо-батьківських відносин.       В практиці психологічної допомоги дітям і підліткам з проблемами у розвитку розрізняють наступні блоки психологічної корекції:       - Корекція емоційного розвитку дитини.       - Корекція сенсорно-перцептивної та інтелектуальної діяльності.       - Психологічна корекція поведінки дітей і підлітків.       - Корекція розвитку особистості       3. По формі роботи з клієнтом розрізняють корекцію:       - індивідуальну;       - групову;       - у закритій природній групі        - у відкритій групі клієнтів зі схожими проблемами;       - індивідуальногрупову        4. По наявності програм:       - програмовану;       - імпровізовану.       5. По характеру керування коригуючими впливами:       - директивну;       - недирективну       6. По тривалості:       - надкоротку хвилини, часи,;       - коротку, або швидку (декілька годин, днів – запускає процес виміру)       - тривалу (місяці, в центрі уваги – особистісний зміст проблеми);       - довготривалу (продовжується роки, зачіпає сфери свідомого і несвідомого.)       7. По маштабу вирішувальних задач розрізняють корекцію:       - загальну,       - спеціальну.       Загальна передбачає заходи загальнокорекційного порядку, що нормалізують спеціальне мікросередовище клієнта, які регулюютьпсихофізичне, емоційне навантаження у відповідності з віковими та індивідуальними можливостями.       Спеціальна – комплекс прийомів, методик і організаційних форм роботи з клієнтом чи групою клієнтів, які є найбільш ефективними для досягнення конкретних задач формування особистості, окремих її властивостей чи психічних функцій, щопроявляються у девіантній поведінці і ускладненій адаптації