2. Відгодівля кролів.

На відгодівлю ставлять молодняк у віці 3–4 міс. Тривалість відгодівлі – 3–4 тижні. Відгодівля проводиться у три періоди по 7–10 діб кожний: підготовчий, основний і заключний. У підготовчий період збільшують даванку концентрованих кормів до 50% загальної поживності раціонів за рахунок зменшення кількості сіна чи зелених кормів. У другий період (основний) до раціонів вводять корми, які сприяють жировідкладенню: подрібнені або плющені ячмінь, кукурудзу, варену картоплю у суміші з висівками, подрібненою макухою.

У заключний період для підвищення поїдання корму до раціону додають ароматичні трави: кріп, тмин, петрушку, цикорій, селдерей та ін. У раціоні відгодівельних кролів згодовують 1–2 г кухонної солі.

Останнім часом для одержання дієтичного м¢яса організовують відгодівлю кроленят-бройлерів. За інтенсивних методів вирощування у 10-тижневому віці кроленята-бройлери досягають живої маси 1,8–2,5 кг. Для цього найбільш придатний молодняк таких порід: шиншила, білий і сірий велетень, новозеландський, каліфорнійський. На спеціалізованих фермах і комплексах відгодівлю здійснюють на повнораціонних гранульованих комбікормах або кормосумішках, до складу яких входять зернові корми, трав¢яне чи сінне борошно, білково-вітамінні і мінеральні добавки.

На 1 т комбікорму додають 3 млн МО вітаміну А, 80 тис МО вітаміну D, 7,5 г вітаміну Е, 25 – карбонату марганцю, 100 – сульфату заліза, 14 – карбонату цинку і 3 г карбонату міді.

3. Потреба звірів у енергії, проживних та біологічно активних речовинах.

У звірівництві важлива роль відводиться організації раціональної годівлі. Повноцінна годівля забезпечує тварин необхідними поживними речовинами і сприяє високій продуктивності за економної витрати кормів. Нормують годівлю звірів залежно від виду, віку, живої маси, сезону року і фізіологічного стану. В основу норм покладено чотири основні показники: обмінна енергія, перетравний протеїн, перетравний жир і перетравні вуглеводи.

Раціони балансують передусім за вмістом енергії і перетравного протеїну, а також контролюють за наявністю у раціоні жиру, вуглеводів і біологічно активних речовин.

У зимово-весняні місяці на 100 кДж обмінної енергії для норок необхідно 2,3–2,6 г перетраного протеїну, песців і лисиць – 2,1–2,3 г. Даванка жиру у цей період не повинна перевищувати 1,1 г на 100 кДж обмінної енергії. Бажане співвідношення між протеїном, жиром і вуглеводами від вмісту енергії у цей період має становити, %: для норок – 45–50, 30–40 і 15–20 та для песців і лисиць – 40–45, 30–40 і 20–25.

У літній період до раціонів звірів вводять максимальну кількість жиру за зниження рівня протеїну та достатньої кількості легкоперетравних вуглеводів за рахунок крупів або борошна.

Молодняк норок для нормального росту і формування волосяного покриву потребує на 100 кДж обмінної енергії раціону 1,9–2,1 г перетравного протеїну, а лисиць і песців – 1,7–1,9 г. Співвідношення між протеїном, жиром і вуглеводами у раціонах, залежно від вмісту енергії становить, %: для молодняку норок – відповідно 36–41, 41–49 і 15–18; для молодняку лисиць і песців – 32–36, 39–50 та 18–25.

При балансуванні раціонів важливе значення має не тільки загальний рівень протеїну, а й його повноцінність, зумовлена амінокислотним складом. Під час росту та зміни волосяного покриву у звірів особливо висока потреба у сірковмісних амінокислотах. Так, молодняку норок на кожні 100 кДж у раціоні необхідно 12,6 мг триптофану і 45 мг метіоніну+цистину, для лисиць і песців – відповідно 16,7 та 60 мг.

Потребу звірів у вітамінах і мікроелементах також забезпечують за рахунок балансування раціонів, оскільки вони повинні надходити лише з кормами.

В організмі м¢ясоїдних тварин вітамін А із каротиноїдів не синтезується, тобто він має надійти з кормом. Мінімальна потреба вітаміну А для хутрових звірів сягає 250 МО на 1 кг живої маси. У зв¢язку з втратами його у період зберігання та підготовки кормів до згодовування потребу у даному вітаміні практично збільшують до 400–500 МО на 1 кг живої маси тварин. Основним джерелом вітаміну А для звірів є печінка, риб¢ячий жир та синтетичні препарати.

За шедового утримання в організмі звірів не синтезується вітамін D. Його також забезпечують через корми або підкормки. Потреба у вітаміні D₃ становить 100 МО на 1 кг живої маси. У разі надлишкового надходження цього вітаміну за рахунок вітамінізованого риб¢ячого жиру у тварин виникає гіпервітаміноз, за якого порушується мінеральний обмін, втрачається апетит, сповільнюється ріст, спостерігаються нервові розлади і навіть загибель тварин.

У разі годівлі звірів жирними кормами (конина, жирна риба) рекомендується на кожні 100 кДж обмінної енергії до раціонів включати 0,5–1,2 мг вітаміну Е. У кінці вагітності за 5 діб до щеніння до раціону лисиць і песців вводять 1–2 мг вітаміну К на одну голову для профілактики крововиливів у новонароджених щенят. Для норок норма вітаміну К становить 0,5–1 мг на одну голову на добу за дворазової даванки перед щетінням.

Нестача вітаміну В₁ виникає у разі згодовування несвіжого жиру і прісноводної риби (містять тиаміназу). За нестачі цього вітаміну у самок порушується статевий цикл, затягується вагітність, з¢являються судоми, можливий коматозний стан, гинуть ембріони. Наприклад, у лисиць і песців вагітність подовжується на 3–5 діб. Нестача вітаміну В₁ у молоці матерів викликає проноси у щенят. Джерелом його у раціоні є кормові дріжджі. Потреба звірів у вітаміні В₁ становить 0,2–1,4 мг на 100 кДж обмінної енергії раціону.

За нормою з раціонами тварини мають одержувати по 0,04–0,06 мг на 100 кДж обмінної енергії вітаміну В₂. Для вагітних самок і молодняку рівень доводять до 0,1 мг. Нестача вітаміну В₃ викликає загибель ембріонів, сповільнення росту і депігментацію пуху молодняку. Потреба звірів у вітаміні В₃ перекривається надходженням його з кормами для норок 3, для лисиць і песців – 6 мг. Вітаміну В₆ необхідно 0,06 мг на 100 кДж обмінної енергії, а вітаміну В₁₂ для норок – 1,2 мкг, лисиць і песців – 2,5 мкг на 1 кг живої маси. Дефіцит біотину у звірів може виникнути під час згодовування великої кількості яєць або даванки нутрощів з недорозвиненими жовтками. Авидин яєць зв¢язує біотин і він втрачає свою біологічну активність.

Холіном, фолієвою і нікотиновою кислотами та іншими вітамінами групи В звірі як правило забезпечується за рахунок м¢яса, м¢ясних субпродуктів, печінки, дріжджів тощо.