Лікування.

Рекомендований арсенал антгельмінтиків при цій інвазії невеликий. фасціолоциди.

Гексихол призначають вранці груповим згодовуванням. Дози дрібній рогатій худобі та молодняку великої рогатої худоби по 0,4 г/кг маси тварин, дорослій великій рогатій худобі індивідуально — 0,3 г/кг дворазово з добовим інтервалом у суміші з комбікормом (1 : 10). Лікувальну суміш згодовують групам з. Ягнят та козенят при цьому відлучають від матерів. Ослаблених та виснажених тварин відокремлюють і лікують індивідуально, задаючи препарат у вигляді борошняної суспензії чи у болюсах. При цьому необхідно дотримуватись таких рекомендацій, як і при лікуванні гексихолом хворих на фасціольоз.

Політрем усім жуйним призначають у дозі 0,3 г/кг маси тіла також дворазово, дотримуючись таких вимог, як і при лікуванні гексихолом.

Фасковерм (клозантел) призначають великій рогатій худобі у дозі маси тварини внутрішньом'язово у два прийоми; дрібній рогатій худобі — внутрішньом'язово або підшкірно. М'ясо та молоко тварин, яких піддавали лікуванню, для їжі непридатні протягом 14 діб.

Фазинекс пропонується перорально у дозі- 6—12 мг/кг маси тварин одноразово. Препарати албендазолу при дикроцеліозі овець рекомендовано у дозі 15 мг/кг діючої речовини або 6 мл/20 кг 2,5%-ної суспензії вальбазену з розрахунку на масу тіла тварини.

Препарати фенбендазолу (панакур, фенкур, сіпкур та інші) рекомендовані дрібній рогатій худобі в дозі 22,2 мг/кг маси тварин за діючою речовиною або 100 мг/кг з розрахунку на масу лікарської форми вранці дворазово з добовим інтервалом у суміші з комбікормом (1 : 10) груповим способом. Дорослій великій рогатій худобі їх призначають у дозі 33,3 мг/кг маси тварин за діючою речовиною або 150 мг/кг — за масою лікарської форми одноразово індивідуально у суміші з 1 кг комбікорму.

Заходи боротьби та профілактика.

Оздоровлення господарства від дикроцеліозу можливе при комплексному проведенні боротьби і у тісному поєднанні спеціальних і господарських заходів.

У неблагополучних господарствах організовують стійлове чи стійлово-вигульне утримання тварин або випасання, худоби на культурних пасовищах.

Лікувально-профілактичні дегельмінтизації інвазовних груп тварин проводять у листопаді — грудні політремом чи іншими ефективними препаратами. Вибіркове копроскопічне обстеження жуйних, які випасалися на неблагополучному пасовищі, проводять у грудні — січні.

З метою гельмінтологічної оцінки старанно обстежують пасовища, звертаючи при цьому увагу на ступінь інвазованості метацеркаріями дикроцелій мурашок, зібраних поблизу мурашників. На неблагополучних пасовищах забороняється випасання здорової худоби. Іноді мурашники огороджують, роблячи їх недоступними для худоби.

Для зниження кількості молюсків на пасовищах прибирають каміння, знищують чагарники, переорюють грунт і висівають трави або обробляють їх метальдегідом у гранулах з розрахунку 40—60 кг/га при вмісті у них 5 % молюскоциду. Препарат вносять навесні після виходу молюсків із зимової сплячки, бажано після дощу або у хмарну погоду. У боротьбі з проміжними живителями використовують і курей, які охоче знищують як молюсків, так і мурашок.

Парамфістомидози (Paramphistomidoses) — захворювання свійських та диких жуйних, спричинювані численними (більш як 60) видами трематод родини Paramphistomidae, молоді форми яких паразитують у тонкому відділі кишечника, сичузі, а дорослі — у рубці, інколи — у сітці. На території України збудників парамфістомидозів два: Liorchis scotiae і Paramphistomum ichicawai.Захворювання, спричинене юними парамфістомидами, характеризується гострим перебігом, а дорослими — хронічним. Хвороба супроводжується порушенням травлення, інтоксикацією, зниженням продуктивності та ін. При гострому перебігу інвазії 50— 100 % хворих тварин можуть загинути. У гострій формі її реєструють переважно у північних областях України (зона Полісся), у лісостеповій зоні, Закарпатті переважають хронічна й субклінічна форми. В деякі роки внаслідок спалахів даної інвазії тваринництво неблагополучних областей зазнавало значних збитків.