1.3 Історія дослідження архітектурно-ландшафтної організації зимових садів

Революційний переворот у формуванні інтер'єру отримав розповсюдження в XXI столітті в зв'язку з погіршенням мікроклімату в місті. Для сучасних міст характерний особливий міський клімат, котрий має свої негативні параметри: шумове забруднення, загазованість, електромагнітні поля, недостатність вологості повітря. Міста відривають, відволікають людину від того природного середовища, до якого він був пристосований за перебіг століть, особливо в зв'язку з тотальною комп’ютеризацією. Нове тисячоліття висуває необхідність пошуку нової якості архітектурного середовища. З'явився новий термін "природоінтегрована архітектура". Це архітектура, яка включає зимові сади і ландшафтні інтер'єри в свою структуру, тобто це інтер'єри з рослинами.

У північних країнах Європейського континенту розведення теплолюбних рослин було неможливо в умовах відкритого грунту. І вже на початку XVII століття в англійських заміських будинках і садибах почали з'являтися перші прототипи оранжерей і зимових садів - скляні приміщення, пристосовані для вирощування цитрусових рослин і утримання тварин, привезених з теплих кліматичних поясів [22, c. 186].

У XIX столітті починає розвиватися виробництво металевих конструкцій, складається економічно сприятливі умови для індустріальної можливості одержання листового скла в достатній кількості. Ці фактори призвели до появи нового напряму в архітектурі, де основними елементами стали металоконструкції і скло, як основний матеріал огороджувальних конструкцій, що стало великим кроком у розвитку зимових садів.

В європейських містах з'являються пасажі зі скляними дахами - великі торгово-ділові центри з магазинами, представництвами та зонами відпочинку, що включають в себе зимові сади і квітники. Споруджуються оранжереї ботанічних садів з великими багатопрогоновими скляними галереями для субтропічних і тропічних рослин.

Поряд з приватними стали з'являтися і громадські зимові сади. Перший громадський зимовий сад з'являється в 1850 р. Був створений так званий "Кришталевий палац" (для першої всесвітньої виставки в Лондоні). Він представляв собою грандіозне спорудження. У ХIХ столітті нові технології металевих конструкцій і великих скляних вітрин дозволили створити унікальне інтер’єрне середовище з природними елементами. Кришталевий палац по-суті представляв малий сад з системою прогулянкових алей з деревами, квітами, водними пристроями, елементами геопластики, м. а. ф.

До кінця XIX сторіччя створення зимових і ландшафтних інтер'єрів становиться загальним захопленням. З'являються вітальні з рослинами в житлових будинках, ландшафтні інтер'єри в ресторанах, кафе. Зимові сади створюються в структурі будівель або приєднуються до житлових і громадських споруд [16, c. 78].

Ландшафтний інтер'єр отримує особливий розвиток на початку XX ст.

У 1910 році архітектор Вальтер Гропіус будує віллу Арміна у Помперні. У традиційному для цього періоду будинку у стилі необарокко він добудовує виключно сучасний по формі зимовий сад . У той же час в Америці архітектор Франк Ллойд Райт зі своїм житловим будинком дає старт концепції перетікаючих просторів, об’єми будівлі і природа взаємно проникають один в одного [16, c. 80]. 

Своє друге народження зимові сади знайшли в 80-і роки XX століття. Вони швидко завоювали популярність на Заході, і в даний час в багатьох країнах Європи, Америці та Канаді зимові сади широко використовуються в будівництві при проектуванні будинків, що мають різне функціональне призначення: житлові, громадські, індивідуальні, промислові та ін. Прямий зв'язок зимового саду з житловими приміщеннями служить в наш час одним з визначальних функціональних ознак. Зимовий сад − це буферна, проміжна зона між навколишнім середовищем, будь то сад, квітник або міська забудова, і житловим простором, обмеженим чотирикутником стін. Так само можна сказати, що зимовий сад − це одна з кімнат будинку або квартири, але в той же час особлива кімната: Полуда-напівсад. І в цьому полягає відмінність зимового саду від оранжереї, яка не є частиною житлового простору, а служить тільки для вирощування теплолюбних рослин [22, c. 189].

Розділ 2.