4. Сутність і переваги колективної форми організації праці

Розвиток виробництва, упровадження досягнень науки, техніки, організації виробництва і праці закономірно приводять до збільшення організаційних форм праці. Для обслуговування складних агрегатів, систем машин, апаратури, конвеєрних і потокових ліній необхідна спільна праця багатьох працівників. В умовах насичення виробництва сучасною складною технікою монтаж, налагодження і ремонт технологічного устаткування вимагають спільної праці фахівців різного профілю. Нарешті, багато видів робіт, наприклад механізована заготівля лісу або видобуток руди, просто не можуть виконуватися в умовах індивідуальної організації праці: на зміну їй приходить колективна організація, первинною ланкою якої є бригадна організація праці.

Виробнича бригада являє собою первинний трудовий колектив робітників однакових або різних професій, спеціальностей, кваліфікації, який спільно виконує єдине виробниче завдання й об’єднаний загальною економічною оцінкою результатів праці.

Існують такі передумови розвитку бригадної форми організації праці:

1. Передумовами технічного характеру є такі виробничі умови, при наявності яких застосування бригадної форми організації праці є єдино можливим:

• обслуговування комплексу різних машин або систем машин, що виконують технологічно різнорідні операції, які вимагають злагоджених дій робітників на всіх операціях технологічного процесу (у промисловості будівельних матеріалів - агрегат з вироблення цегли);

• обслуговування й експлуатація складних агрегатів, устаткування, механізмів, апаратів, які вимагають погодженої роботи колективу робітників, що виконують різні функції з управління устаткуванням і його обслуговування (доменні та сталеплавильні печі, прокатні стани, ковальські молоти, унікальні металорізальні верстати та ін.);

• проведення робіт, що вимагають погоджених у часі та просторі дій, виконуваних робітниками або ланками із широким суміщенням професій (у вугільній промисловості - технологічні комплекси в очисних і підготовчих вибоях);

• виконання робіт, для яких необхідно взаємне пов'язування технологічних операцій (складання, монтаж великих вузлів і виробів, налагодження й випробування складних систем);

• здійснення комплексу взаємозалежних робіт, що вимагають одночасної участі групи виконавців (ремонт великого устаткування, будинків, споруд тощо).

2. До організаційно-економічних передумов відносяться:

• роботи на конвейєрно-потокових лініях, пов'язаних загальним ритмом;

• налагодження й обслуговування комбінованих машин, що виконують комплекс різнорідних взаємозалежних операцій, а також обслуговування автоматичних верстатів і ліній, що складаються з агрегатних верстатів (виготовлення підшипників, металовиробів, нормалізованих деталей);

• відсутність у виконавців постійних робочих місць, неможливість установити індивідуально постійний обсяг і склад робіт (наприклад, у стропальників, транспортних і складських робітників, вантажників);

• різна трудомісткість робіт, визначити яку заздалегідь неможливо;

• робота на декількох верстатах (агрегатах), розширення зон обслуговування (обслуговування бригадою декількох верстатів).

3. До передумов психофізіологічного характеру відносяться такі:

• підвищена монотонність праці, викликана вузькою спеціалізацією (поопераційне складання виробів на конвейєрно-потоковій лінії);

• низька змістовність праці при нетворчій роботі з малим потоком інформації, що веде до передчасного стомлення, млявості, сонливості (обслуговування верстатів, що працюють за заданою програмою, складувальні роботи на потоковій лінії, конвеєрі);

• високий рівень важкості праці, необхідність спільних фізичних зусиль декількох робітників (вантажні та складські роботи з низьким рівнем механізації).

4. Соціальні передумови:

• необхідність упровадження колективної зацікавленості в кінцевих результатах праці та відповідальність робітників за стан і нормальну роботу виробничого устаткування, збереження матеріалів, інструментів загального користування;

• важливість посилення контролю за дотриманням виробничої та трудової дисципліни;

• потреба підвищення змістовності (привабливості) праці за рахунок більш широкого застосування суміщених видів робіт і операцій на комплектувальних, пакувальних, такелажних роботах.

Проаналізуємо переваги колективної форми організації праці.

Прогресивність бригадної організації праці в економічному аспекті полягає, насамперед, у підвищенні продуктивності праці за рахунок створення колективної матеріальної зацікавленості в кінцевих результатах праці. Для бригад, що складаються з найманих робітників, така зацікавленість створюється при плануванні складу робіт і завчасному, до початку робіт, визначенні термінів їхнього виконання, розцінок за одиницю продукції або роботи у збільшених вимірниках і умов преміювання. Ще більш висока зацікавленість у результатах трудової діяльності всіх членів бригади формується за умови організації бригадного господарського розрахунку, при якому бригади зацікавлені не тільки в підвищенні продуктивності живої праці, скороченні термінів виконання робіт, виконанні та перевиконанні норм виробітку при відрядній оплаті праці, але й в економії матеріальних ресурсів - сировини, матеріалів, палива, електроенергії тощо.

В сучасних умовах господарювання виникають і нові економічні стимули, що також сприяють зацікавленості працівників у поліпшенні організації праці.

Наприклад, при кооперативній формі власності на засоби виробництва частина доходу, що підлягає розподілу між бригадами та їхніми членами, тим більше, чим краще організована праця і використовуються засоби виробництва, чим вище продуктивність праці.

При акціонерній формі власності на засоби виробництва кожен член виробничої бригади (акціонер) і бригада в цілому зацікавлена не тільки в рівні своєї прямої заробітної плати, але й у підвищенні прибутковості свого виробництва, збільшенні прибутку, оскільки від цього залежить величина дивідендів за акціями.

Крім того, в умовах ринкової економіки для деяких категорій працівників, наприклад у постачальницько-збутових, торговельних організаціях, у відділах підготовки і комплектації сировини і матеріалів і їм подібних, оплата праці працівників бригад, відділів і груп може встановлюватися у визначеному відсотку від обсягу реалізації продукції. У цьому випадку працівники груп, бригад або інших первинних трудових колективів зацікавлені в підвищенні ефективності своєї праці.

Нарешті, у сучасних умовах між роботодавцями і безпосередніми виконавцями, наприклад автономними бригадами будівельників, ремонтників, транспортників, можуть укладатись договори підряду, в яких обговорюються конкретні умови здійснення робіт і розрахунків за ці роботи. Така форма договірних відносин теж є високим стимулом до поліпшення організації праці, підвищення її продуктивності, економії матеріальних ресурсів.

Колективна форма організації праці спонукує і бригаду в цілому, і кожного її працівника як би "зсередини" прагнути одержати високий економічний результат, у першу чергу, за рахунок удосконалення організації праці в трудовому колективі.

Основними шляхами такого вдосконалення є:

• підбор виконавців - членів бригади - за спеціальностями, рівнем кваліфікації, віком і станом здоров'я відповідно до майбутньої трудової діяльності;

• розміщення робітників-виконавців і визначення чітких функціональних взаємозв'язків між ними, тобто внутрішньобригадне кооперування праці;

• визначення, узгодження і затвердження режиму робочого часу, регламенту, графіків роботи і відпочинку;

• установлення внутрішньобригадної відповідальності за раціональне використання засобів і предметів праці, заохочень до позитивних результатів і стягнень за порушення (аварії, перевитрати та ін.);

• завчасне визначення шляхів взаємодопомоги і взаємозамінності в різних"(можливих) виробничих ситуаціях.

Не менш важливим є і соціальний аспект колективних форм організації праці. На основі єдності економічних інтересів відбувається гуртованість всіх учасників спільної праці, формуються відносини спочатку простої взаємодопомоги в праці, а потім і дружби, що виходить нерідко за межі трудової діяльності. Формування позитивного соціального клімату в колективах значним чином сприяє ефективному кооперуванню праці всередині бригад, що базується не на формальному розміщенні працівників по робочих місцях майстром або начальником дільниці, а при участі самих робітників. При цьому у випадках необхідності здійснюються підміна окремих учасників колективної праці, суміщення трудових функцій і професій, що, з одного боку, сприяє поліпшенню організації праці та підвищенню її продуктивності, а з іншого - збагачує працю, робить її більш змістовною і цікавою.

Важливою соціальною особливістю колективної праці на рівні виробничих бригад і подібних їм груп працівників є також і те, що багато внутрішніх проблем вирішуються самими працівниками всередині колективів і, як правило, більш успішно і безболісно, ніж якщо це роблять керівники й адміністратори. До таких питань відноситься, наприклад, проблема розподілу колективного заробітку або доходу між членами бригади.

Не менш важливим є попередження, локалізація і справедливе вирішення виробничих і міжособистісних конфліктів у бригадах. Як відомо, конфліктні ситуації раптово не виникають, вони назрівають поступово і мають певні причини, з'ясувати які зовні не завжди вдається. Члени кожного первинного трудового колективу не тільки знають, але й відчувають на особистому досвіді дію таких причин.

З психофізіологічної точки зору колективна організація праці також має низку переваг порівняно з індивідуальною. Насамперед, спільна, колективна праця в набагато меншому ступені піддається впливу монотонності, тому що у працівників з'являються можливості зміни трудових дій, функцій і робочих місць. За рахунок цього знижується стомлення, викликане повторюваними, одноманітними трудовими діями.

При бригадній організації праці відкриваються нові можливості поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці та забезпечення безпеки робіт: частину заходів щодо поліпшення виробничого оточення колективи можуть здійснювати самі, наприклад підтримувати чистоту і порядок на робочих місцях, регулювати освітленість виробничих приміщень, спостерігати за захисними пристосуваннями тощо.

Відносно запобігання виробничого травматизму колективна праця також має низку переваг порівняно з індивідуальною працею: члени бригад, які спільно працюють, допомагають один одному у виконанні важких і трудомістких робіт; спостерігаючи за товаришами по роботі, вони можуть попередити їх про потенційну небезпеку травматизму й у такий спосіб запобігти нещасні випадки.