1.1Класифікація

I. За поширеністю і локалізації різняють:  · Односторонні;  · Двосторонні;  · Вказується переважне ураження сегментарних бронхів.  II. За формою бронхоектазів:  · Циліндричні;  · Мішечкуваті;  · Веретеноподібні.  III. За формою захворювання:  · Легка;  · Виражена;  · Важка.  IV.По фазі:  · Загострення;  · Ремісія.  V. Ускладнення:  · Дихальна недостатність;  · Вторинний амілоїдоз;  · Септикопіємії;  · Легенева кровотеча

Патологічна анатомія

Розрізняють циліндричне, веретеноподібне тамішкоподібне розширення бронхів. Унаслідок ураження стінки бронха відбуваються значні структурні зміни в слизовій оболонці, атрофія та загибель м'язових і еластичних волокон, дистрофія хрящової тканини. Частіше бронхосктази локалізуються в нижніх ділянках легень, але у міру розвитку хвороби можуть поширюватися на нові ділянки легені. Поширення запального процесу на навколишні тканини поступово призводить до

пневмосклерозу ураженого сегмента. При бронхоектатичній хворобі нерідко

виявляють зміни в інших органах — амілоїдоз, метастатичні абсцеси.

2.Клініка

Клінічна картина захворювання розвивається поступово спочатку з'являється вологий кашель після перенесеної гострої пневмонії,тяжкої форми грипу, коклюшу у дітей.

В анамнезі відзначаються повторні пневмонії, захворювання верхніх дихальних шляхів. Хворі бронхоектатичною хворобою скаржаться на вологий кашель із виділенням слизистого,слизисто-гнійного харкотиння. Кількість останнього поступово збільшується до 200—500 мл на добу, воно виділяється «повним ротом»,переважно зранку, має неприємний запах, часто спостерігається кровохаркання. Іноді може виникати легенева кровотеча. У хворих зменшується маса тіла, відсутній апетит. При затримці виділення харкотиння температура тіла може підвищуватись до 38°С і більше. Під час загострення хвороби зростають загальна слабість, пітливість,

кашель,кількість виділеного харкотиння, підвищується температура тіла Пальці на руках набувають вигляду «барабанних паличок», змінюються нігті(«годинникові скельця»). При перкусії можна виявити притуплений звук. Під час аускультації вислуховуються дрібні і середні хрипи,особливо в період загострення.

На оглядовій рентгенограмі виявляється вогнищева деформація легеневого малюнка, кістоподібні прояснення, на томограмах — ділянки карніфікації,

тонкостінні порожнини, циліндричні розширення бронха. Найбільш

інформативним методом у діагностиці бронхоектатичної хвороби є

бронхографія.

На бронхограмах виявляється-патологія регіонарних бронхів,

уточнюється сегментарна локалізація процесу та вид бронхосктазів

(циліндричні, веретеноподібні, мішкоподібні чи змішані).

Нижче перелічено чотири групи клінічних ознак, що виникають у випадках захворювання. Симптоми бронхоектатичної хвороби:

1. Симптоми, зумовлені скупченням гною у розширених бронхах: хронічний продуктивний кашель, що, здебільшого, посилюється вранці й часто спричинюється зміною положення тіла. Настадії розвинутого захворювання виділяється рясне гнійне харкотиння (відхаркування «повним ротом»).

2. Симптоми, зумовлені запальними змінами у легенях та плеврі : гіпертермія, нездужання, посилення кашлю та збільшення об’єму харкотиння, коли розповсюдження інфекції призводить до пневмонії, яка нерідко супроводжується плевритом. При бронхоектазах часто спостерігається повторне виникнення в одному й тому ж місці.

3. Кровохаркання: може бути слабким або сильним, часто має рецидивний характер, супроводжує гнійне харкотиння або збільшення кількості гною у харкотинні. Проте буває єдиним симптомом так званої «сухої бронхоектатичної хвороби».

4. Загальний стан здоров’я: при розвиненому захворюванні, коли харкотиння постійно містить гній, погіршується загальний стан здоров’я, що маніфестується втратою ваги, відсутністю апетиту, стомлюваністю, потінням уві сні та неспроможністю мати дітей.