3.Класифікація страхування за способом розрахунку страхової виплати. Системи страхової відповідальності.

Сума, що підлягає виплаті, у договорах визначається так:

1. У певних відсотках від страхової суми, обсяг яких залежить від характеру і ступеня тяжкості травматичного ушкодження чи захворювання. Виплата здійснюється один раз.

2. У фіксованому обсязі (або в обсязі встановленого відсотка від страхової суми) за кожний день втрати працездатності.

Обсяг страхової суми за договорами особистого медичного безперервного страхування здоров'я може бути встановлений на основі обсягу максимальних зобов'язань страховика за кожним випадком чи за програмою страхування, що включає певний перелік страхових випадків.

У майновому страхуванні і страхуванні відповідальності за шкоду майну (майнові збитки) встановлюється система виплати, яку називають системою страхування, системою страхового забезпечення чи системою страхової відповідальності. Ця система встановлює співвідношення між страховою сумою, реальною вартістю майна, фактичним збитком і сумою виплачуваного страхового відшкодування.

Система страхової відповідальності – є головною частиною будь-якого договору страхування, визначає розмір, умови і методику здійснення страхового відшкодування збитку в майновому страхуванні і страхуванні відповідальності за шкоду майна. 

Застосовуються такі системи страхової відповідальності: 1) система повної (або дійсної) вартості (Страхова сума визначається як дійсна страхова вартість майна на початок дії договору страхування.);

2) система першого ризику (Система першого ризику визначає розмір покриття завданої шкоди у межах страхової суми);

3) система пропорційної відповідальності (визначає виплату страхового відшкодування пропорційно коефіцієнту покриття збитків через неповне страхування вартості об’єкта);

4) система відбудовної вартості (означає, що страхова сума визначається або в обсязі ціни об’єкту як за нове майно, або не вище максимальної вартості робіт (послуг) по відновленню ушкодженого об’єкту страхування до первісного стану);

5) система “дробової” частини ризику (вимагає встановлення двох страхових сум: власне страхової суми (сума максимально можливої шкоди) і суми показаної вартості об’єкту страхування);

6) система граничної відповідальності (застосовується для страхування ризику неотримання запланованого фінансового результату підприємницької діяльності і припускає наявність заздалегідь визначеної межі виплачуваної суми страхового відшкодування у вигляді коефіцієнта покриття шкоди);

7) система “нове за старе” (передбачає не здійснення на користь страхувальника або потерпілої особи відповідної суми страхової виплати, а заміна ушкодженого майна на нове майно).

4.Класифікація страхування за статусом страхувальника, спеціалізацією страховика.

За статусом страхувальника:

1.страхування фізичних осіб - проводиться на випадок створення фінансової безпеки для власника майна. Об'єктом страхування виступає майно фізичних осіб, яке належить їм на правах особистої власності;

2.страхування юридичних осіб - страхування будівель (виробничого, адміністративного, соціально-культурного та суспільного призначення); споруд (вежі, щогли, агрегати та інші виробничо-технологічні установи), інженерного та виробничо-технологічного обладнання (комунікаційні системи, апарати, верстати, передавальні та силові машини, інші механізми); господарських будівель (склади, сховища, гаражі, майданчики, огорожі і т. ін.); окремих приміщень (цехи, лабораторії, кабінети); інвентарю, технологічного обладнання, меблів; незавершеного будівництва; товарно-матеріальних цінностей (товари, сировина, матеріали), а також страхування фінансових та кредитних ризиків.

За статусом страховика:

1.державне страхування - послуги надають державні страхові організації;

2.комерційне страхування - послуги надають страхові компанії, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств та товариств з додатковою відповідальністю;

3.взаємне страхування - послуги надають товариства взаємного страхування.