1.2. Самобутність витинанок різних регіонів України

Орнамент традиційних витинанок здебільшого геометричний і рослинний, трапляються також антропоморфні і зооморфні фігурки, зображення предметів побуту, архітектури й т.п.. Папір при витинанці складали вдвічі, учетверо, увосьмеро, що дозволяло створити постійні структури, композиції. Витинанки кінця XIX - початку XX ст. відрізняються високою художньою майстерністю. У кожному регіоні й у багатьох осередках вони придбали своєрідні локальні риси щодо трактування матеріалу, форми, силуету, технічної вправності, відчуття ритму, пропорцій, симетрії, багатства орнаментів. Так, витинанки західних областей розмиті й дрібно орнаментовані, як їхні писанки й рушники; подільські витинанки продовжують традиції народних килимів, гончарних розписів, вишивок; витинанки Дніпропетровщини перегукуються з петриківським розписом. Крім того, у кожній паперовій прикрасі проглядається стиль окремого майстра. Найпоширенішими витинанки були на Поділля, Подніпров'я й Прикарпаття. На Подніпров'я вони часто доповнювали домашні розписи. Для Поділля властиві два типи розташування витинанок на стінах - шпалерний і килимовий. На Прикарпаття їх наклеювали поздовжніми стрічками під стелею, по сволоку, навколо вікон. 

На Поділлі паперові витинанки співіснували з малюнками та інколи доповнювали їх. З часом паперові прикраси повністю витіснили розпис і цілком декорували інтерєр. Витинанки виготовляли на весні, перед святами Воскресіння, та зимою - перед Різдвом. Витинанки "жили" в основному півроку, рідше рік. На Придністров’ї це була ажурна паперова стрічка (лиштва), яку розміщували на поличках, над вікнами та ін. На Поділлі та Прикарпатті аналогічні паперові прикраси називали "фіранками". Пізніше виникають, так звані паперові рушники, рамочки, серветки тощо. На Полтавщині до початку XX сторіччя верхній жіночий одяг декорувався аплікаціями з оксамиту або

іншої тканини. Часто це були зображення дерева життя, симетричних стилізованих гілок, декоративних елементів. 

Із приходом святкового дня, наші предки завжди прикрашали будинок.На Святий вечір наклеювали на вікна чорні чи темно-сині витинанки у вигляді ромбів/квадратів, у яких центральним і головним елементом був хрест. Він мав розташування пряме або ж подібне до літери Х. Ці хрести оздоблювали ажурними прорізами, які в різних регіонах мали свої особливості, зокрема, домінування геометричних чи уподібнених до природних форм. Традиційною витинанкою для Святого вечора могла бути в деяких оселях також чорна витинанка у вигляді хреста, що стояв на горбочку чи на сходинках. Таке підвищення символізувало Голгофу. Такі витинанки до Святого вечора могли бути і чорного, і синього кольорів. До наступного дня, на Різдво Христове, вікна й стіни прикрашали витинанками яскравих кольорів: вишневого, зеленого, білого, жовтого, вохристого. Із невеличких ромбічних чи розеткових витинанок майстрині, особливо дівчата, укладали цілі композиції: "хрести" чи "звізди" у вигляді строгих чотири - восьмипелюсткових квітів, високих хрестів.