13.Словотвірна парадигма

Словотвірна парадигма – це упорядкована сукупність сумісних похідних одного словотвірного такту, що мають спільну твірну основу й різні словотвірні форманти. У парадигмі між похідними виникають відношення сумісної похідності.

До словотвірних парадигм входять похідні різних частин мови, утворені за допомогою різних способів творення і різних словотвірних формантів. Слово, від якого утворені похідні, не є членом словотвірної парадигми. Словотвірні парадигми виявляються у словотвірному гнізді. У гнізді стільки парадигм, скільки є твірних слів. На базі конкретних парадигм формуються типові словотвірні парадигми. Типові парадигми мають чітко визначений набір словотвірних значень, тому є закритими структурами. Словотвірна парадигма найбільш наочно ілюструє сис-ну упорядкованість словотворення, виявляє реалізовані й нереалізовані можливості кожного твірного слова з урахуванням його семантичного потенціалу.

14. Словотвірний тип. Класифікація словотвірних типів за ознакою «синтаксична\лексична деривація»

Словотвірний тип – основна одиниця класифікації, що об’єднує похідні слова однієї частини мови, утворенні за однією словотвірною моделлю. В українській мові понад 200 словотвірних типів. При творенні нових слів відбуваються неоднакові словотвірні процеси, що спричинюють певні семантичні відношення між твірним і похідним, які об’єктивуються в різних типах ономасіологічних категорій. Відповідно до тих семантичних відношень, що існують між похідним і твірними словами, виділяють, за М. Докулілом такі типи ономасіологічних категорій – мутаційні, модифікаційні та транспозиційні, а отже, і словотвірні типи.

За Є. Куриловим розрізняють:

- Деривація, за якою ЛЗ твірного і похідного слів не тотожні – лексична.( весело-не-весело). Похідне слово може мати ту саму первинну синтаксичну функцію, що і твірне.

- Деривація, за якою ЛЗ твірного і похідного слів тотожні, а самі слова належать до різних частин мови, тому виконують різні синтаксичні функції – синтаксична.( ніжни-ий-ніжн-іст-о – означення перейшло в підмет). Похідне слово може набувати іншої, порівняно з твірним, синтаксичної функції, не змінюючи при цьому лексичного значення

15. Словотвірний тип. Класифікація словотвірних типів за ознакою «мутаційні/модифікаційні»

Словотвірний тип – основна одиниця класифікації (Є. Клобуков, О.Моїсеєв, М.Плющ), що об’єднує похідні слова однієї частини мови (абстраговано від конкретного лексичного значення), утворенні за однією словотвірною моделлю. При творенні нових слів відбуваються неоднакові словотвірні процеси, що спричинюють певні семантичні відношення між твірним і похідним, які об’єктивуються в різних типах ономасіологічних категорій. Відповідно до тих семантичних відношень, що існують між похідним і твірними словами, виділяють, за М. Докулілом такі типи ономасіологічних категорій – мутаційні, модифікаційні та транспозиційні, а отже, і словотвірні типи. Мутаційні СТ об’єднують похідні, значення яких відрізняється від значення твірних лексичною семантикою, тобто значення похідних відмінне від значення твірних.Мутаційні похідні можуть належати як до однієї частини мови з твірними, так і до іншої частини мови: пек-Ø-ти-Ø – печ-ив-о, планет-а – планет-ар’ій-Ø, волод’і-ти-Ø – волод-ар-Ø Модифікаційні СТ об’днують похідні, лексичне значення яких відрізняється від значення твірних певними відтінками, найчастіше стилістичними. Модифікаційні похідні належать до однієї частини мови з твірними.Жовт-ий – жовт-ав-ий, жовт-уват-ий, Слон-Ø – слон-ик-Ø, хвил’уватис’а – за-хвил’уватис’а Модифікаційними вважають похідні, які належать до таких СТ: іменників за знач. «пестливість», «згрубілість», «одиничність», «збірність», «дитинча», «здрібнілість», прикметників зі знач. «пестливість», «неповний вияв ознаки», дієслів за зі знач. «Початок дії», «інтенсивність дії», «тривалість дії» та інше.