1. Будівництво фортець і міських укріплень.

• Для давньої Русі характерними були дерев’яні та земляні оборонні укріплення.

• Такі укріплення надійністю не поступалися кам’яним, їх було важко зруйнувати і легко полагодити.

• Г оловною частиною міських фортець за тих часів були зруби – городні.

• Всередині їх засипали землею, а з боків скріплювали земляними укосами з допоміжними зрубами.

• Для надання укосу більшої стрімкості його іноді укріплювали зі зовнішнього боку сирцевою кладкою.

• Власне, укоси й утворювали земляні вали. Неприступності укріпленням надавали та рови.

• Зразком давньоруських оборонних укріплень, що збереглися до наших днів, можуть служити вали Білгорода (нині село Білгородка Київської області) – могутньої фортеці, закладеної Володимиром Великим.

• Кільце міських укріплень мало кілька воріт. Ворота розміщували в дерев’яних вежах або між двома вежами.

• Надворотні вежі іноді були кам’яними (Софійські ворота «міста Володимира» в Києві), в особливих випадках над брамами будувалися відворотні церкви.

• Перед воротами через рови були перекинуті дерев’яні мости (Овруч), що іноді підіймалися спеціальними пристроями.

989– 996 рр.	Спорудження Десятинної церкви.
1017–1037 рр.	Спорудження Софійського собору, будівництво укріплень навколо «міста Ярослава», «Золотих воріт» у Києві.
1073–1078 рр.	Будівництво Успенського собору Печерського монастиря в Києві.
1108 – 1113 рр.	Будівництво Михайлівського Золотоверхого собору Михайлівського монастиря в Києві.
1157 р.	Будівництво Успенського собору в Галичі.

3. Житлове будівництво в містах

• Великі міста складалися переважно із трьох частин. Перша – це дитинець, найстаріша частина міста, фортеця, укріплена стінами, валами й ровами.

• Дитинець міста споруджали на погорбі, тому за давніх часів його ще називали Горою.

• На дитинці, або Горі споруджали князівські та боярські двори, найважливіші церкви та собори.

• Розміри дитинця були різними: від 10 гектарів у найбільших містах (Києві, Переяславі) до 0,5–1 гектара у менш важливих центрах.

• Другу частину міста становив окольний "город" (інша назва – поділ).

• Найчастіше його будували з напільної сторони дитинця і теж оточували укріпленнями.

• Ця частина тогочасного міста сягала у великих містах 50–100 гектарів.

• Саме тут мешкали ремісники та купці, тут був торговий майдан, численні церкви й монастирі.

• Поза міськими укріпленнями були передмістя – сторони, або кінці.

• Їх заселяли ремісники певної спеціальності: кожум’яки селилися біля води, гончарі – біля виходу глин тощо.

• Забудова давньоруських міст була менш щільною, ніж забудова міст Західної Європи та Візантії. Зате залишалася земля для присадибних садків.

• Будівлі розташовували рядами, між якими лишали проїзд – вулицю.

• Напрям вулиць давньоруського міста нерідко залежав від рельєфу місцевості.

• Сходилися вони до торгової площі, біля міських брам чи дитинця.

• Головна вулиця, здебільшого, пролягала від головної брами окольного "города" до дитинця.

• Вулиці вимощували дерев’яними настилами. Втім, траплялося мощення великими кам’яними брилами, обтесаними з лицевого боку, або битою цеглою.

• Основним матеріалом для міського будівництва було дерево.