3) Слов’янські першодрукарі.

1) Франциск Скорина - (1490 —1551) — білоруський першодрукар, просвітитель, перекладач, митець-графік, один із засновників кириличного книгодрукування. Відомі твори: «Біблія руська, виложена доктором Франциском Скориною із славного града Полоцька, Богу ко чти і людем посполитим к доброму наученію», «Апостол», «Мала подорожня книжка».

2) Швайпольт Фіоль - (1460 —1526), слов'янський першодрукар, уродженець міста Нойштадт у Франконії (Німеччина), німець або русин за походженням. Відомі твори: «Осьмогласник» (1491), «Часословець» (1491), «Тріодь пісну», «Тріодь цвітну» (1491).

3) Іван Федоров - (1510 -1583) — діяч східнослов'янської культури, один із перших (після Швайпольта Фіоля та Франциска Скорини) східнослов'янських типографів, а також гравер, інженер, ливарник. Відомі твори: Апостол, Часлословець, Буквар, Азбука (Читанка), Біблія.

4) Мистецтво оформлення манускриптів.

Монускрипт - це збірна назва текстів, написаних від руки.

Рукописна книга — кодекс, що містить твір (або збірку творів) художнього, релігійного, юридичного чи іншого змісту, написаний вручну. Книги переписували в скрипторіях (майстернях).

Найдавніші книги переписувались на пергаменті (спеціально обробленій і пристосованій для письма шкірі молодих тварин — ягнят, телят, козенят). Тривалий час пергамент був привізний, лише з XII-XIV ст. почали користуватись матеріалом місцевого виробництва. Давні книги переписувались уставом — високим, урочистим письмом, що передбачало пропорційність кожного знака. Робота переписувачів була дуже повільною і вимагала скрупульозного виконання.

Новий етап у розвитку рукописної книги пов'язаний з поширенням у XV ст. нового матеріалу письма — паперу, який був набагато дешевшим. У художньому оформленні книг цього часу переважала плетінчаста орнаментика, з другої половини XVI ст. особливого розвитку набув рослинний орнамент, що переріс з кострубатих гілок у розкішні ренесансні й барокові композиції.

Сувій — стародавній рукопис на папірусі чи пергаменті, згорнутий у трубку. Така книга зазвичай складалася з багатьох склеєних між собою аркушів папірусу. Пергаментні аркуші зазвичай зшивалися у сувій.

5) Запровадження друкарства в Україні.

Історію українського друкарства можна починати з діяльності першої Краківської кириличної друкарні кінця XV ст., що була створена для обслуговування насамперед України й Білорусі і, ймовірно, мала зв’язки з українськими культурними осередками.

1) Львівська друкарня Івана Федорова.

Для виникнення друкарства саме у Львові щасливою обставиною стало те, що тут поєдналися інтереси й плани, з одного боку, львівських українських міщан, а з іншого — мандрівного друкаря Івана Федорова, який перед тим працював у Москві й білоруському містечку Заблудові. У лютому 1573 р. львівська друкарня почала працювати, а через рік закінчила друкування Діянь і послань апостольських — книги, яку скорочено називали Апостолом. Того ж 1574 р. Іван Федоров надрукував перший у Східній Європі друкований підручник — Буквар. Для його укладання використано відомі раніше рукописні посібники для вивчення грамоти, граматичні статті з рукописних збірників різного походження, в тому числі й білорусько-українських.