Загальні висновки та рекомендації

Розглянутий в цьому розділі досвід роботи дроп-ін-центрів для ЧСЧ в деяких країнах світу дозволяє зробити наступні загальні висновки та рекомендації стосовно ефективного впровадження аналогічних програм соціально-медичної допомоги цій цільовій групі на вітчизняному терені:

Забезпечення сталого фінансування з боку зовнішніх і вітчизняних донорів; проведення активної інформаційно-роз’яснювальної роботи серед місцевих громад, впливових громадських діячів, органів самоуправління та державних органів влади; розвиток і зміцнення робочих зв’язків з державними органами соціальної опіки є важливою запорукою налагодження успішної роботи контактних центрів для ЧСЧ (як і у випадку з СІН або ЖКС).

Ретельна оцінка специфічних потреб місцевої спільноти ЧСЧ і сегментація споживачів соціально-медичних послуг на основі різниці в цих потребах також є важливою складовою успішного стратегічного планування роботи будь-якого дроп-ін-центру, зважаючи на соціальну неоднорідність спільноти ЧСЧ.⁴⁵ Наприклад, потреби ЧСЧ, які належать до так званого середнього класу, відрізняються від потреб аналогічної категорії населення з низьким рівнем доходів або секс-робітників.

Сприяння самоорганізації та зміцненню інфраструктури спільноти ЧСЧ має неоціниме значення, особливо для ЧСЧ з низьким рівнем доходів, представників культурних і національних меншин, секс-робітників.

Активне залучення самих ЧСЧ на всіх етапах розробки, реалізації та оцінки відповідних програм дозволяє більш ефективно задовольняти потреби цієї цільової групи. Наприклад, залучення ЧСЧ до виїзної інформаційно-освітньої роботи забезпечує доступ до неформальних мереж і місць зустрічей цільової групи, а також допомагає ефективно пропагувати серед її представників різноманітні прийоми більш безпечного сексу та альтернатив проникному сексу.

Надання дроп-ін-центрами комплексних медичних послуг та/або налагодження партнерських стосунків зі спеціалізованими медичними центрами, які враховують специфіку роботи з ЧСЧ, усуває перешкоди в задоволенні потреб цієї категорії населення в профілактиці ВІЛ і захисті свого сексуального здоров’я.

Залучення програм соціально-медичної допомоги ЧСЧ та самих представників цільової групи до дослідницьких проектів, напр., вивчення кращих шляхів профілактики ВІЛ в цій спільноті, дає змогу ЧСЧ зробити свій внесок у визначенні соціально-медичних потреб даної спільноти та налагодити необхідний зв’язок з урядовими програмами профілактики ВІЛ.

Допомога уряду країни в розробці специфічних кампаній сексуальної освіти для ЧСЧ в межах національної програми боротьби з ВІЛ/СНІДом сприяє уникненню недоліків, які припустили, напр., урядовці деяких країн, що розвиваються. В цьому розділі вже згадувалося, як в Індії після проведення досить успішних інформаційно-освітніх кампаній профілактики ВІЛ, які—через брак психологічних і соціологічних досліджень ЧСЧ—були спрямовані переважно на СІН і ЖКС, значна частина чоловічого населення дійшла висновку, що найбільш ризикованим є пенісно-вагінальний контакт з жінкою через здатність її піхвових секретів переносити ВІЛ, в той час як відносно сухий анус робить секс «набагато безпечнішим». В результаті популярність послуг котхі неабияк зросла.

Нарешті моніторинг політичної ситуації в країні та активна співпраця з рухом за права лесбійок, ґеїв, бісексуалів і трансґендерних осіб не тільки допомагає зміцнити місцеві спільноти ЧСЧ, позитивним чином вплинути на ставлення громадськості до цієї категорії населення, але й поліпшує імідж ВІЛ-сервісної організації, яка працює з ЧСЧ, в очах багатьох донорів, тому є корисною стратегією підтримки фінансування її програм.