1.5. Сортиментація запасів деревостану

Вимоги планового забезпечення національної економіки деревиною визначеного сортиментного складу зумовили опрацювання наукових ме­тодів сортиментації запасів на пні. У процесі лісорозробки треба прагнути, щоб кожний стовбур був раціонально поділений на окремі частини, тобто сортименти, з урахуванням його якісних та кількісних показників.

Вихід сортиментів з деревного стовбура зумовлений вимогами виробництва; таксаційними ознаками стовбура - породою, розмірами за діаметром, довжиною і збігом; якісною характеристикою стовбура. Таксаційні ознаки легко піддаються обліку. Значно важче встановити якісну характеристику стовбура через приховані вади, наявність яких у стовбурі нелегко виявити і які мають вирішальне значення при визначенні виходу сортиментів.Раціональна розробка стовбурів відповідно до діючих вимог ставить за мету найповніше використати деревину лісосічного фонду з підвищен­ням загального виходу ділових та високоякісних сортиментів.

Сортиментація запасів на пні - це розподіл та визначення виходу сортиментів з незрубаних окремих дерев і деревостанів, які можуть бути отримані у результаті лісорозробок насаджень, які призначені до рубки.

Найбільш якісні сортименти повинні бути отримані з відземкової ча­стини стовбура, в якій зосереджено близько 80% загального об'єму стов­бура. Тому раціональне розкряжування стовбура буде зумовлене правиль­ним використанням нижньої частини стовбура. При розряжуванні стовбу­ра слід попередньо розмітити його на сортименти, враховуючи розмір і форму стовбурів (діаметри, кривизну, збіг тощо); розміщення і ступінь розвитку вад (гнилі, сучкуватість тощо); вимоги до сортиментного складу виробництва.

Об'єктами сортиментації лісу на пні можуть бути окремі стовбури, які призначаються до вибіркових рубок, та ділянки лісу, які відводяться на невеликих площах під суцільні рубки.

Тому такі об'єкти мають особливості при здійсненні сортиментації лісу на пні і виробництво передбачає такі методи:

1) подеревна індивідуальна сортиментація;

2) сортиментація запасу за модельними деревами;

3) сортиментація запасу за даними пробних площ;

4) сортиментація за таблицями середнього збігу;

5) використання сортиментних таблиць;

6) сортиментація за товарними таблицями.

Вибір того чи іншого методу залежить від поставленої мети, вимогам точності облікових даних для наступного використання заготовлених сортиментів.

ЧАСТИНА ДРУГА

Вступ

Генетичні властивості насіння є найважливішим фактором, що впливає на продуктивність і біологічну стійкість деревостанів. Однак, протягом усієї історії лісовирощування практична діяльність лісового господарства не відповідала науковим основам генетики та селекції добору й розмноження кращих форм лісових дерев. Основним завданням лісового насінництва є отримання достатньої кількості насіння лісових деревних рослин з цінними спадковими властивостями і високими посівними якостями для штучного відновлення насаджень з цих рослин та лісорозведення. Метою насінництва є підвищення продуктивності та стійкості лісових насаджень, покращення їх якості. Невиконання окремих заходів приводить до зменшення кількості насіння настільки, що його не вистачає для створення лісових культур. Одним з таких факторів є насіннєві роки, тому що більшість деревних рослин плодоносять не щорічно, а через певні інтервали. При цьому виникає проблема збереження схожості насіння протягом певного часу або до весни наступного року. При неможливості збереження посівних якостей насіння більше 1-2 років, його доводиться завозити з інших районів, приміром жолуді, тому що дуб звичайний рясно плодоносить через 5-7, а в деяких районах - навіть через 6- 10 років. Зберігання жолудів без застосування спеціальної технології більше 1 року практично неможливе.

З метою забезпечення лісокультурного виробництва високо­ якісними посівним та садивним матеріалами, що мають цінні спадкові властивості, на підприємствах лісового господарства ство­ рюються постійні лісонасінницькі господарства (бази) на генетико-селекційній основі. До складу лісонасінницьких господарств входять природні та штучні насадження і окремі дерева з цінними спадковими властивостями, які призначені для заготівлі насіння. В Україні здійснюється довгострокова програма створення постійної лісонасіннєвої бази, кінцевою метою якої є система елітного насінництва.