Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
екзамены.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

15. Поясніть зміст терміну „гідравлічна крупність піску”

Гідравлі́чна кру́пність (рос.гидравлическая крупность, англ. hydraulic size, fall diameter, fall velocity; нім. hydraulische Größe f, hydraulische Körnung f) — кінцева швидкість вільного падіння окремої зернини під дією сили тяжіння в практично незбуреному (спокійному) середовищі.

Розмірність гідравлічної крупності — мм/с, см/с.

Гідравлічна крупність залежить не тільки від реальних розмірів зернини, але і від її густини, форми, стану поверхні, а також від властивостей середовища (як правило — води), в якій відбувається рух зерна. Дві зернини, незалежно від їх густини, крупності і інш. властивостей, вважаються зернами однакової Г.к. якщо за стандартних умов вони падають у воді з однаковими швидкостями. При груповому падінні зерен швидкість окр. зернини меншає і залежить від величини розпушеності системи (шару) зерен і їх крупності.

Гідравлічна крупність визначається шляхом проведення фракційного або седиментаційного аналізу матеріалу.

Гідравлічна крупність використовується як одне з базисних понять у теоріях і робочих гіпотезах гравітаційних процесів збагачення корисних копалин, зокрема відсадки.

18. Очистка стічних вод у вертикальних уловлювачах піску. Переваги та недоліки.

19. Очищення стічних вод у тангенціальних уловлювачах піску.

20. Очищення стічних вод у радіальних відстійниках

З потоком стічних вод пісок надходить на очисні споруди. Сам по собі він не шкідливий для водойм, але при сучасних засобах очистки стічних вод неможливо забезпечити транспортування піску транзитом через очисні споруди. Однак надходження піску зі стічною водою на насосні і очисні станції викликає передчасний знос обладнання, знижує продуктивність і порушує роботу окремих споруд, а інколи і повністю виводить їх з ладу.

Сирий осад з великим вмістом піску погано сповзає по схилих стінках мулової частини вертикальних відстійників і погано переміщується скребками радіальних і горизонтальних відстійників (інколи скребки внаслідок перевантаження руйнуються). Великий вміст піску в осаді ускладнює транспортування його по трубах, а в ряді випадків викликає їх засмічування.

Пісок, що міститься в осадах, накопичується на дні метантенків і аеробних стабілізаторів, поступово утворюючи ніби зцементовану масу, що важко видаляється, рік за роком зменшуючи їх робочий об'єм і продуктивність.

З викладеного вище слідує, що перед надходженням стічних вод на очисні споруди з них повинен видалятися пісок. З цією метою на початку очисних споруд влаштовують так звані піскоуловлювачі - споруди, призначені для затримання під дією сили тяжіння крупних мінеральних частинок, головним чином піску. Піскоуловлювачі повинні влаштовуватись на всіх очисних спорудах продуктивністю більше 100 м /добу. Число піскоуловлювачів чи їх відділень повинно бути не менше двох, усі вони повинні бути робочими [1].

У схемах очисних станцій розташування піскоуловлювачів може бути як перед решітками, так і після них. У вітчизняній практиці піскоуловлювачі розміщують тільки після решіток, у зарубіжній практицізустрічаються випадки розміщення піскоуловлювачів на початку очисних споруд перед решітками. Розміщення піскоуловлювачів після решіток пояснюється прагненням отримати в них осад з можливо меншим вмістом органічних забруднень.

Гідравлічна крупність піску є його найважливішою характеристикою, що визначає розміри піскоуловлювачів і тривалість перебування в них стічних вод. Із збільшенням гідравлічної крупності зростає ефективність затримання піску в піскоуловлювачах.

Піскоуловлювачі розраховують таким чином, щоб у них затримувалась максимальна кількість піску і мінімальна кількість органічних нерозчинних домішок. Наявність органічних домішок у осаді, що видаляється з піскоуловлювачів, - це наслідок незадовільної їх роботи. Такий осад легко загниває при підсушуванні на піскових майданчиках. Звичайно піскоуловлювачі розраховуються на затримання піску крупністю більше 0,20 мм (гідравлічна крупність 18,7 мм/с). Пісок вказаної крупності складає приблизно 65 % від загальної кількості піску.

Разом з піском у піскоуловлювачах осаджуються і органічні домішки. В нормально працюючих піскоуловлювачах вміст піску в затримуваному осаді складає 55-95 % і залежить від типу піскоуловлювачів та ефективності їх роботи. Ефективність роботи піскоуловлювачів добре характеризується зольністю затримуваного осаду, що визначається при здійсненні контролю за роботою очисних споруд. Чим краще працюють піскоуловлювачі, тим вища зольність осаду. Для затримання піску на очисних станціях використовують піскоуловлювачі декількох типів, які відрізняються напрямком і характером руху рідини: з горизонтальним прямолінійним рухом рідини -горизонтальні і щілинні піскоуловлювачі, з горизонтальним коловим рухом рідини - горизонтальні піскоуловлювачі з коловим рухом рідини, з гвинтовим рухом рідини по колу - тангенційні піскоуловлювачі, з горизонтальним гвинтовим рухом рідини - аеровані піскоуловлювачі, з вертикальним гвинтовим рухом рідини - вертикальні з тангенційною подачею рідини, з низхідно-висхідним рухом рідини - вертикальні із зануреною дошкою.

Тип піскоуловлювача вибирають з урахуванням продуктивності очисної станції, необхідної ефективності затримання піску, схеми очистки стічних вод і обробки осадів, загальної компановки очисних споруд і інших чинників. Аеровані та горизонтальні піскоуловлювачі з прямолінійним рухом рідини використовують при витратах очищуваних стічних вод більше 10000 м3/добу, горизонтальні з круговим рухом рідини - при витратах до 70000 м3/добу. Тангенційні ціскоуловлювачі рекомендується використовувати при витратах очищуваних стічних вод до 50000 м3/добу. На малих очисних станціях застосовують вертикальні піскоуловлювачі.

Горизонтальний піскоуловлювач - це розширений канал, при вході в який швидкість руху стічних вод уповільнюється, і пісок під дією сили тяжіння випадає в осад . Основними елементами піскоуловлювача є: вхідна частина, що являє собою канал, ширина якогопоступово збільшується від ширини підвідного каналу до ширини самого піскоуловлювача; вихідна частина - канал, ширина якого поступово зменшується від ширини піскоуловлювача до ширини відвідного каналу; приямок для збору осаду, який зазвичай розташований на початку споруди.

Оптимальна швидкість руху стічних вод у горизонтальних піскоуловлювачах, призначених для очистки міських стічних вод, складає 0,3 м/с. Зниження швидкості потоку менше 0,15 м/с призводить до випадіння в осад значної кількості нерозчинних органічних домішок, збільшення більше 0,3 м/с -до винесення («проскоку») піску з піскоуловлювача.

Горизонтальні піскоуловлювачі повинні мати два або більше відділень, кожне з яких обладнується шиберами для відключення його з роботи. При видаленні осаду без застосування спеціальних механізмів кожне з відділень повинно бути робочим, а при очистці з застосуванням механізмів (ланцюгових чи візочних скребків) окрім робочих необхідно проектувати одне резервне відділення для можливості аварійного або почергового відключення з роботи на тривалий час для профілактичного ремонту механізмів

Улаштування піскоуловлювачів з декількох відділень дозволяє підтримувати постійні швидкості течії стічної води шляхом відключення з роботи одного або декількох відділень у періоди мінімального притоку і здійснювати очистку непрацюючих відділень. Крім того, це гарантуєбезперебійну роботу очисних станцій при вимушеному відключенні з роботи одного або декількох відділень при аваріях. При цьому інша частина відділень буде продовжувати працювати, хоча і з перевантаженням.

Суттєвим недоліком горизонтальних піскоуловлювачів є те, що затриманий осад у них розташовується по всій площі дна, що ускладнює збір його при вивантаженні. В сучасних конструкціях піскоуловлювачів переміщення осаду до приямка здійснюють за допомогою механічних скребків чи гідромеханічним способом (гідрозмив). З піскового приямка осад видаляється гідроелеваторами, пісковими насосами, ерліфтами чи шнековими насосами. Ручне видалення здійснюють при відсутності пристроїв для згрібання і видалення осаду, коли його кількість не перевищує 0,1 м /добу.

Горизонтальні піскоуловлювачі відрізняються простотою конструкції і експлуатації, забезпечують достатньо високий ефект затримання піску (приблизно 65-75 %). Однак ефективність їх роботи залежить від коливань витрати стічних вод, що призводять до зміни швидкості руху потоку в піскоуловлювачі. Крім цього певні труднощі виникають і при видаленні з них осаду.

Тангенційні піскоуловлювачі - це круглі в плані споруди з тангенційною (по дотичній) подачею стічних вод. Така подача стічних вод зумовлює обертовий рух рідини в плані піскоуловлювача. Внаслідок тангенційної подачі води і її обертання в плані споруди піскоуловлювача виникає гвинтовий (поступально-обертовий) рух рідини з круговою віссю, що знаходиться в горизонтальній площині (на периферії вода рухається вниз, а в центрі -вверх). Крім сили тяжіння на частинки піску в тангенційному піскоуловлювачі діють ще і дві відцентрові сили, зумовлені рухом стічної води по колу в плані і обертовим рухом у поперечному перерізі. Внаслідок дії відцентрових сил частинки піску відкидаються на периферію потоку - до стінок і дна піскоуловлювача і в кінцевому рахунку опиняються в пісковому приямку. Більш легкі органічні домішки при цьому підтримуються в зваженому стані і не випадають у осад, у результаті чого вміст піску в осаді тангенційних піскоуловлювачів вищий, ніж у горизонтальних і складає 70-75 %.

Конструкцію найпростішого тангенційного піскоуловлювача показано на рис.7.4. Стічні води надходять у споруду по лотку, підєднаному по дотичній на периферії піскоулавлювача. Впуск стічних вод здійснюється по всій розрахунковій глибині, яка приймається рівною радіусу піскоуловлювача. Звільнені від піску стічні води відводяться через водозлив у боковій стінці піскоулавлювача в лоток. Ширина водозливупри цьому дорівнює ширині відвідного лотка. Затриманий осад періодично випускається із нижньої частини піскоулавлювача.

Рис. 7.4 - Тангенційний піскоуловлювач: 1 - підвідний лоток; 2 -водозлив; 3 - ерліфт; 4 -відвідна труба

Тангенційні піскоуловлювачі використовують на малих і середніх очисних станціях продуктивністю до 50000 м /добу.

Аерований піскоуловлювач - це подовжений горизонтальний резервуар з поперечним перетином прямокутної, полігональної, овальної, іноді круглої форми, в якому відділення піску відбувається в полі відцентрових сил під час горизонтально-гвинтового руху рідини. Горизонтальний поступальний рух створюється за рахунок подачі рідини в піскоуловлювачі з однієї сторони і відведення з протилежної сторони. Обертовий рух рідини в поперечному перетині потоку забезпечується подачею повітря за допомогою аератора, розміщеного вздовж однієї з повздовжніх стінок піскоуловлювача. Аератор являє собою горизонтальну стальну чи пластмасову трубу з отворами діаметром 3-5 мм, направленими вверх з кроком 100-200 мм, розміщену на глибині, що складає 70 % відзагальної гідравлічної глибини. Обертовий, а також горизонтальний поступальний рух зумовлюють горизонтальний гвинтоподібний рух рідини в піскоуловлювачі.

Аеровані піскоуловлювачі мають суттєві переваги над іншими типами піскоуловлювачів, а саме:

- високий ефект затримання піску: кількість затриманого в аерованих піскоуловлювачах осаду складає 0,03 л/(меш.добу) чи 75 л на 1000 м стічних вод, що приблизно в 1,5 рази більше ніж у звичайних піскоуловлювачах. Збільшення ефективності затримання піску в керованих піскоуловлювачах досягається за рахунок дрібних фракцій розміром менше 0,20 мм;

- низький вміст органічних домішок у осаді, що складає 5-10 % (зольність осаду - 90-95 %);

- аеровані піскоуловлювачі можна використовувати як преаератори з добавленням у стічні води надлишкового активного мулу, який підтримуєтьсяу в піскоуловлювачі в завислому стані і виноситься з них потоком очищених стічних вод;

- аеровані піскоуловлювачі можна використовувати для затримання жиру, нафтопродуктів і інших речовин з густиною, меншою за густину води;

- аеровані піскоуловлювачі не потребують пристроїв для стабілізації в них швидкості руху води.