4.1.2. Асоціації елементів

Деякі елементи при певних умовах концентруються сумісно на окремих ділянках. Це є результат однакової стікості ядер та загальних умов міграції. Так, стікі асоціації U-Pb-He, To-Pb-He, K-Ar утворюються при радіоактивному розпаді.

Асоціація Au-Cu-As-Pb-Zn-Fe типов тільки для золото-сульфідних руд, при вивітрюванні яких утворюються нові асоціації Au-As-Fe; Cu-As-Zn-Au-Fe та ін.

1. Використання гідрогеохімічного методу пошуків дає знання асоціації елементів, які знаходяться у підвищеному вмісті у водах у межах рудних ділянок родовища, часто у водах буває підвищений вміст, і вони мають пошукове значення.

2. Використання газової зйомки для пошуків рудних родовищ. Над радіоактивними рудами підвищений вміст Ra, He, Kr, Xe та інших елементів; над поліметалічними рудами: CO₂H, пари Hg, над колчеданними родовищами: CO_2, H₂S, над золото-сульфідними: СО₂, N та інших Е асоціації елементів завдяки біогеохімічним процесам.

Елементи, за якими йде прогнозування родовища звуть - геохімічними індикаторами.

Прямі геохімічні індикатори - це елементи у будь-якій формі в геохімічному ореолі, які є основними рудними та складають родовище (поліметалічне родовище - Pb, Zn).

Непрямі індикатори - елементи, супутники корисних компонентів.

Вони розподіляються на елементи, які зв’язані генетично (продукти розпаду, окислення сульфідів - сульфат іон) та парагенетичні (у рослинах елементом-індикатором мідного родовища Мо, а у підземних водах при пошуках Pb-Zn руд індикатором є Kd).

Є і так звані негативні індикатори - елементи вміст яких різко зменшується при зростанні вмісту рудних елементів.

Знижується вміст Мо біогенного над Pb-Zn рудами, біогенного SiO₂ над рідкіснометальними грейзенами з одночасним збільшенням вмісту Be, Mo, Bi.

4.1.3. Геохімічне поле та його локальні аномалії

Геохімічне поле - це простір, який характеризується залежністю вмісту хімічного елемента від його координат та часу

Cx = f (x, у, z, т) > О .

При вивченні геохімічного поля виміряють вміст хімічних елементів шляхом випробування в окремих точках або безперервно. Випробування проводиться як з відбором проб для аналізу так і без відбіра за допомогою використання різної апаратури (геофізичне випробування).

За результатами вимірів геохімічного поля складають карти та розрізи з ізоконцентратами або будують графіки випробування. Структура геохімічного поля аналізується, дається кількісна інтерпретація для подальших пошукових та розвідувальних висновків.

Інтерпретація геохімічних полів

У більшості точок геохімічні поля мають значення Сх близько до кларкових і у рідких випадках досягати великих значень. Розсіювання елементів - це нормальний стан, а концентроване відхилення від норми - аномальне.

Пошуки корисних копалин є прикладами таких аномалій, тому завданням пошуків рудних родовищ є пошуки геохімічних аномалій.

Результати геохімічного випробування гірських порід, річкових та підземних вод, рослин, повітря, які проведені за профілем вхрест простягання лінійних структур не будуть залежні від “Y” і “Z”, а також при короткочасному спостеріганні і від Т (часу). Тому залежність буде мати характер Сх =f(х).

Серед відхилень від загального рівня за профілем випробування виділяють явні аномалії. Критерієм є багаторічний геологічний досвід.

(Так, у продуктах вивітрювання вміст Сu ≈ 0,3%, Рb ≈ 0,1% або 0,5, Аg - 200 г/т є явними аномаліями).

Місцевий геохімічний фон - це середній вміст хімічного елементау в межах однорідної ділянки при віддаленні від явних аномалій.

Друга група - вміст елементів-індикаторів утворює слабкі геохімічні аномалії, виділення яких потребують ймовірно-статистичні критерії.

Рис. 6

Межа між рудним тілом та первинним ореолом розсіяння має не геологічний, а економічний зміст. Вона відділяє промислові руди від забалансових.

Первинний ореол значно ширший ніж корінне тіло Він вимикає рудовмісну зону з вмістом металу, який лише обмаль перевищує місцевий фоновий вміст, а також зони аномального вмісту елементів-індикаторів. За периферією первинного ореолу вміст поступово знищується до фонового і, ореол має складну конфігурацію, значно перевершує і не повторює контури корінних рудних тіл.

Родовища, які утворились на глибині та поховані у процесі осадконакопичування, в результаті тектонічних поднять та процесів денудації поверхні виводяться на визначений рівень ерозійного зрізу.

	Рівень А - сліпе рудне тіло з не розкритим первинним ореолом розсіяння.
	Рівень Б - з надрудним первинним ореолом
	Рівень В - рудне тіло з прилягаючим навколорудним ореолом
	Рівень Г - рудне тіло знищене денудацією, і збережений лише підрудний первинний ореол
	Рівень Д - рудне тіло та його первинний ореол, знищений ерозійним зрізом

Рис. 7

1. елювій;

2. рудне тіло;

3. первинний ореол;

4. діорити.

На всьому інтервалі Б-Г формування продуктів вивітрювання проходило з участю відповідного інтервалу корисної копалини.

При цьому в результаті гіпергенних процесів виникають вторинні ореоли родовищ, вміст корисних елементів, у яких нижче ніж у первинному ореолі, але вище місцевого фону.

Тому виявлення родовищ можливе шляхом геохімічних пошуків первинних, вторинних ореолів та потоків розсіяння.

	1 - первинний ореол
	2 - вторинний ореол
	3 - потік розсіяння річкою

Рис. 8

1 – елювій-делювій;

2 – аллювій;

3 – рудні тіла;

4 – вміщаюча порода;

5 – контур аномальних утримуваннь метала.

За запасами родовища бувають крупні, середні та дрібні, і знайти перші два значно легше ніж останній.