- •Органічна хімія.
- •Метан – найпростіша органічна речовина.
- •Гомологічний ряд метану.
- •Ненасичені вуглеводні. Етен та етин.
- •Бензен як представник ароматичних вуглеводнів.
- •Хімічні властивості бензену.
- •Гомологічний ряд та фізичні властивості спиртів.
- •Окремі представники.
- •Хімічні властивості спиртів
- •Гліцерол. Багатоатомні спирти.
- •Вищі карбонові кислоти
- •Хімічні властивості жирів
- •Гідроліз – розкладання жирів під дією води. Протікає в присутності каталізаторів (кислоти, луги, оксиди металів).
- •Глюкоза
- •Хімічні властивості.
- •Загальна схема виробництва цукру.
- •Хімічні властивості крохмалю та целюлози.
- •Застосування целюлози .
- •Хімічні властивості.
- •Хімічні властивості.
- •Природні та синтетичні органічні сполуки.
- •Склад і використання природних і супутнього нафтових газів.
- •2) Склад і використання продуктів переробки нафти.
- •Роль хімії в житті суспільства.
Хімічні властивості крохмалю та целюлози.
Крохмаль та целюлоза як полісахариди під час гідролізу утворюють моносахарид глюкозу:
(С6Н10О5)n + nH2O → nC6H12O6
Гідроліз крохмалю відбувається ступінчато:
(С6Н10О5)n + nH2O → (C6H10O5)m → m C12H22O11 → n C6H12O6
крохмаль декстрини мальтоза глюкоза
Крім того крохмаль та целюлоза проявляють специфічні, тільки їм притаманні властивості.
2) Взаємодія крохмалю з йодом. Під час дії спиртового розчину йоду на крохмаль виникає характерне темно-синє забарвлення. Ця реакція є якісною на крохмаль, тобто дозволяє його виявити серед інших речовин або у продуктах харчування ( картопля, хліб і т.д.).
3) Горіння целюлози. Целюлоза, на відміну від крохмалю, дуже добре горить:
(С6Н10О5)n + 6nO2 → 6nСО2 + 5nН2О
Термічний розклад целюлози. При нагріванні целюлози без доступу повітря утворюються метиловий спирт, ацетон, оцтова кислота та інші органічні речовини.
Застосування крохмалю та целюлози.
Застосування крохмалю.
1) Крохмаль – основний вуглевод їжі людини ; безпосередньо він , подібно до жирів , організмом не засвоюється . Гідроліз крохмалю під дією ферментів починається при пережовування їжі в роті , продовжується в результаті гідролізу , всмоктується в кров і надходити до печінки , а звідти – до всіх тканин організму .
Надлишок глюкози відкладається в печінці у вигляді високомолекулярного вуглеводу глікогену , що знову гідролізується до глюкози в міру витрачання її в клітинах організму.
2) У харчовій промисловості реакцій гідролізу крохмалю використовується для одержання глюкози й патоки ( також ця реакція застосується й у лікеро - горілчаній промисловості ) .
Якщо процес гідролізу не доводить до кінця , то в результаті виходить густа солодка маса – суміш декстринів і глюкози - патока , яка використовується в кондитерській справі.
3) Декстрини , які одержують з крохмалю , використовують як клей .
4) Крохмаль застосовується для накрохмалювання білизни : під дією нагрівання гарячого праскою він перетворюється на декстрини , що склеюють волокна тканини й утворюють щільну плівку , яка охороняє тканину від швидкого забруднення . Крім того , це полегшує наступне прання , оскільки часточки бруду , зв’язані з декстринами , значно легше змиваються водою .
5) Крохмаль іде на виробництво етилового спирту . У цьому випадку спочатку його піддають гідролізу під дією ферменту , що міститься в солоді , а продукт гідролізу потім зброджують у присутності дріжджів у спирт .
Етиловий спирт , що йде на промислові потребі ( синтез каучуку) , одержують синтетичним шляхом з етилену й гідролізом целюлози .
Застосування целюлози .
1) Целюлоза в складі деревини завдяки своїй механічній міцності використовується в будівництві , з неї виробляють різного роду столярні вироби .
2) У вигляді волокнистих матеріалів ( бавовни , льону, конопель ) целюлоза використовується для виготовлення ниток , тканин , канатів .
3) Виділена з деревини ( звільнена від супровідних речовин ) целюлоза йде на виготовлення паперу .
4) З естерів целюлозі виготовляють нітролаки , кіноплівку , медичний колодій , штучне волокно й вибухові речовини .
5) Сучасні науки розглядають целюлозу як перспективну сировину для отримання вуглеводів та інших цінних органічних речовин . Це досягається методами біотехнології , яка розглядає використання ферментів ( біохімічних каталізаторів ) .
Отримані таким чином продукти , поки що , мають порівняно невисоку вартість , але у майбутньому до нафти , природного газу та кам’яного вугілля додасться ще й біомаса .
Нітрогеновмісні органічні сполуки.
Амінокислоти.
Амінокислоти — нітрогеновмісні органічні речовини, у молекулах яких міститься аміногрупа -NH2 і карбоксильна група -СООН, з’єднані з вуглеводневим радикалом.
Загальна формула амінокислот: H2N - R - СООН.
За систематичною номенклатурою назви амінокислот утворюються з назв відповідних кислот з додаванням префікса аміно- і зазначенням місця розташування аміногрупи відносно карбоксильної групи.
Наприклад:
Часто використовується також інший спосіб побудови назв амінокислот, відповідно до якого до тривіальної назви карбонової кислоти додається префікс аміно- із зазначенням положення аміногрупи літерою грецького алфавіту. Наприклад:
Для α-амінокислот R-CH(NH2)COOH, які відіграють винятково важливу роль у процесах життєдіяльності тварин і рослин, застосовуються тривіальні назви.
Найпростіший представник класу амінокислот має формулу: H2N-CH2-COOH — аміноетанова (або амінооцтова) кислота — перший член гомологічного ряду одноосновних насичених амінокислот.
Фізичні властивості. За фізичними властивостями амінокислоти — білі кристалічні речовини, добре розчинні у воді, багато які з них мають солодкий смак.
Амінокислоти дуже поширені в природі. Це цеглинки, з яких побудовані всі рослинні й тваринні білки.
