Фактори, що впливають на вибір облікової політики

Фактори	Характеристика
Форма власності та організаційно-правова форма підприємства	Приватні підприємства, сільськогосподарські кооперативи, фермерські господарства, ТзОВ, АТ, СП, ДП тощо
Вид діяльності або галузь підпорядкування	Сільське господарство, торгівля, будівництво, промисловість тощо
Розмір підприємства	Обсяги виробництва, середньоспискова чисельність працівників тощо
Відносини із системою оподаткування	Звільнення від різного виду податків, зменшення ставок податків, надання пільг з оподаткування тощо
Самостійність дій	В питаннях ціноутворення
Стратегія фінансово-господарського розвитку	Мета і завдання економічного розвитку підприємства на довгострокову перспективу, використання інвестицій, що очікуються, тактичні підходи до  вирішення  перспективних завдань
Наявність технічного оснащення функцій управління	Комп’ютерна техніка, програмні продукти, засоби оргтехніки тощо
Наявність ефективної системи інформаційного забезпечення підприємства	За всіма необхідними для підприємства напрямами
Рівень кваліфікації	Рівень кваліфікації бухгалтерських кадрів, ініціативності керівників підприємства тощо
Матеріальне заохочення і відповідальність працівників	Система матеріального заохочення ефективної роботи  працівників і матеріальної відповідальності за коло  обов’язків, що виконуються

 

Основною метою облікової політики є забезпечення одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Згідно із законодавством бухгалтерський облік здійснюється у приватних (приватно-орендних) підприємствах, в сільськогосподарських кооперативах, спілках селян, господарських товариствах і фермерських господарствах, ТзОВ, акціонерних  товариствах тощо.

Функціонування аграрних підприємств різних форм власності регламентується Конституцією України, Земельним кодексом України, а також Законами України: „Про власність”, „Про колективне сільськогосподарське підприємство”, „Про господарські товариства”, „Про сільськогосподарську кооперацію”, „Про фермерське господарство” тощо.

Зважаючи на аналіз діяльності підприємств сільського господарства однією з особливостей галузі є те, що підприємства відрізняються за обсягами, характером послуг, структурою виробництва, спеціалізацією, що зумовлює необхідність варіантних розробок методик обліку. Саме тому необхідна типологія підприємств сільського господарства з метою реалізації варіантних методологічних підходів до формування облікової політики.

Основною рисою діяльності у сфері сільського господарства, що має бути врахована під час побудови обліку, є мета функціонування підприємства. Діяльність підприємств може бути організована як для отримання прибутку – комерційна сфера, так і з метою надання послуг - некомерційна сфера.

Під час формування облікової політики сільськогосподарських підприємств  перш за все необхідно звернути увагу на функції, які виконує підприємство.

Для нашого дослідження розглянемо два типи підприємств – холдинги і фермерські господарства.

Перші – як найбільш відкриті до повноти методології, а другі – найбільш обмежені у методології облікової політики.

Діюча система нормативного регулювання національного обліку не передбачає які-небудь положення і критерії формування єдиної облікової політики для усіх корпоратизованих структур. Ускладнена і об’єктивна оцінка результатів як бізнесу в цілому, так і окремих бізнес процесів.

Тому Наказ про облікову політику затверджується як внутрішній обліковий стандарт керівництвом головної компанії і є обов'язковим до застосування всіма учасниками агрохолдингу, що дозволяє більш ефективно вести господарську діяльність як в окремих підприємтвах, так і по холдингу в цілому, оперативніше отримувати необхідну бухгалтерську та іншу інформацію, враховувати інтереси всіх учасників бізнесу і уникати помилкових управлінських рішень.

Єдина облікова політика забезпечує користувачів більш повною, прозорою і зіставною інформацією про фінансовий стан і результати діяльності групи компаній.

Тим не менше, бюджетні установи повинні розробляти свою облікову політику та належним чином організовувати і вести бухгалтерський облік. Необхідність її розробки зумовлена основним бухгалтерським Законом № 996 [1], а також практичною доцільністю. Адже, побудова бухгалтерського обліку в бюджетних установах характеризується наявністю централізованих бухгалтерій, підпорядкованістю бюджетних установ вищим розпорядникам, в межах якого організується облік та складається звітність за єдиними підходами.

Тому розробляти наказ про облікову політику слід вищим розпорядником та доводити його до підлеглих установ, як основного внутрішнього документу з регламентації бухгалтерського обліку в межах головного розпорядника.

Таким наказом вирішуються також ряд питань організаційного характеру, що визначаються бюджетною установою та забезпечують досягнення основної мети облікової політики в бюджетних установах: надійний контроль за ефективністю та цільовим використання бюджетних коштів. До них зокрема ми відносимо такі:

1) затвердження Графіка документообігу;

2) складання Плану проведення обов'язкових та позапланових інвентаризацій;

3) розподіл функціональних обов'язків працівників бухгалтерії, планово-фінансового відділу;

4) встановлення переліку посадових осіб, що мають право підписувати фінансові документи та документи на відпуск матеріальних цінностей;

5) створення постійно діючих комісій:

6) вибір форми бухгалтерського обліку;

7) терміни надання звітності до вищої установи;

8) окремі правила ведення обліку, що вирішуються головним розпорядником;

9) складання Робочого Плану рахунків з визначенням субрахунків та облікових груп в межах субрахунків для аналітичного обліку;

10) затвердження Положення про архів установи.

В наказі про облікову політику можуть бути включені і інші питання організації обліку, планування та контролю за фінансово-господарською діяльністю бюджетної установи.

Така побудова облікової політики та її дотримання дозволить належним чином вести бухгалтерський облік, досягати основної мети - контроль за збереженням державного майна та цільовим використанням бюджетних коштів, надавати якісно складену фінансову та статистичну звітність.