2. Прогнозування подальшого розвитку торгівельних відносин між Україною та єс: проблеми та перспективи

В подальшому розвитку торгівельних відносин між Україною та ЄС можуть виникнути наступні проблеми:

- необхідність (яка виникне в короткостроковій перспективі) залучити значні ресурси, у тому числі фінансові, для забезпечення адаптації та імплементації нових актів законодавства;

- дворазове перевищення темпів зростання імпорту порівняно з експортом;

- посилення конкуренції і подальше витіснення національних виробників з внутрішнього ринку;

- втрати високотехнологічних базових галузей економіки;

- втрати з-за низького рівня конкурентоспроможності, які зазнають окремі галузі промисловості (виробництво машин і устатковання, у тому числі приладів і апаратів, хімпром, виробництво гумових та пластмасових виробів);

- зниження конкурентоспроможності окремих видів вітчизняної сільгосппродукції на внутрішньому ринку у зв'язку з наявністю потужної системи держпідтримки сільського господарства в ЄС;

- зростання негативного сальдо двосторонньої торгівлі і погіршення структури експорту у зв'язку з переорієнтацією вітчизняних експортерів з готової продукції на експорт сировини і напівфабрикатів;

- необхідність переоснащувати виробництво, змінювати технології, вести пошук партнерів та інвесторів для його модернізації;

- обмеженість можливості надавати захист «молодих» галузях, які ще не досягли належного рівня конкурентоспроможності і потребують державної підтримки.

В подальшому розвитку торгівельних відносин між Україною та ЄС можуть виникнути також і наступні плюси:

- збільшення обсягів експорту вітчизняної продукції традиційних експортоорієнтованих галузей (зокрема, сільськогосподарської) завдяки отриманню цінової переваги за рахунок скасування ввізних мит з боку ЄС (що стосується, зокрема, таких видів сільгосппродукції, як зерно, олія);

- створення гармонізованого правового поля для забезпечення діяльності суб'єктів торговельних відносин шляхом наближення законодавства нашої країни до прийнятого в ЄС;

- посилення зацікавленості вітчизняних виробників у підвищенні національних стандартів до рівня європейських;

- гармонізація митних процедур та підвищення ефективності діяльності митних органів в контексті сприяння торгівлі;

- зменшення нетарифних обмежень у торгівлі сільгосппродукцією в рамках співробітництва у сфері санітарних та фітосанітарних заходів;

- обмеження монополізму та конкуренції на вітчизняному внутрішньому ринку, розширення на ньому номенклатури товарів і послуг;

- збільшення обсягів інвестицій з країн - членів ЄС і з інших держав в економіку України, переоснащення та модернізація вітчизняних підприємств;

- зростання обсягів транзиту товарів на нашій території у напрямку «схід-захід». [6, с. 62]

Для мінімізації пов'язаних зі створенням зони вільної торгівлі з ЄС ризиків необхідно:

- прийняти превентивні заходи, спрямовані на збільшення обсягів виробництва та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції сільського господарства і харчової промисловості, хімічної промисловості, машин і устаткування, неметалевих мінеральних виробів, а також на скорочення витрат виробництва і зниження цін;

- в ході подальших переговорів з представниками ЄС щодо створення зони вільної торгівлі домогтися повного скасування або істотного збільшення квот на ввезення з України в ЄС продукції сільського господарства і харчової промисловості, яка підпадає під їх дію;

- паралельно з переговорами про лібералізацію умов торгівлі вести активну роботу по залученню прямих іноземних інвестицій в ті виробництва на території нашої країни, які можуть понести істотні втрати від збільшення імпорту у зв'язку зі створенням зони вільної торгівлі.

Передбачається приведення законодавства, норм та стандартів України у повну відповідність із нормами та стандартами ЄС у таких сферах, як технічне регулювання, санітарні та фітосанітарні заходи, митне законодавство, фінансові, телекомунікаційні, поштові, кур'єрські послуги, послуги міжнародного морського транспорту, державні закупівлі, захист інтелектуальної власності і конкурентне право. [7, с. 81]

Угода встановлює односторонню залежність України від ЄС, директиви якого автоматично стають обов'язковими для неї. При цьому вона не отримує можливості брати участь у виробленні цих директив.

Цією ж Угодою засновується зона вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною і ЄС, в якій зберігаються значні обмеження щодо доступу українських сільськогосподарських товарів на європейський ринок.

Вимоги, закладені в проект Угоди про інкорпорування в українське законодавство значної частини правового регулювання ЄС, є юридично зобов'язуючими з приписом чітких термінів імплементації норм ЄС в Україні від 2 до 10 років. У додатках до проекту Угоди зафіксовані конкретні нормативні акти ЄС, обов'язкові для ухвалення Україною у встановлені терміни.

З моменту підписання Угоди міжнародно-правове звучання в торговельній політиці України отримують внутрішні документи ЄС. Регламенти, директиви та інші внутрішні документи ЄС виводяться на рівень міжнародно-правових зобов'язань України щодо третіх країн, включаючи учасників Митного союзу Білорусі, Казахстану і Росії (далі - ТЗ).

Інакше кажучи, за багатьма правовими ознаками Україна після підписання Угоди підпадає під юрисдикцію ЄС без жодних можливостей впливати на прийняття регулюючих норм. Фактично вона стає колонією ЄС, втрачаючи самостійність і міжнародну правосуб'єктність з широкого кола функцій державного регулювання зовнішньої та внутрішньої торгівлі.

Реалізація домовленостей планується на основі «дорожніх карт», які слід розробити після підписання Угоди. З усіх питань взаємовідносин з третіми країнами, що стосуються торговельної політики сторін, Україна і ЄС домовилися проводити консультації в торговому комітеті, який повинен бути створений з метою моніторингу виконання положень проекту Угоди. Тим самим торговельно-економічні відносини України з Росією та іншими державами-членами Митного союзу і зони вільної торгівлі в СНД ставляться в залежність від політики ЄС. [8, с. 39]

Формально Угода не перешкоджає Україні бути учасницею інших преференційних угод, якщо вони не суперечать досягнутим домовленостям. Іншими словами, міжнародні домовленості України з державами-учасницями МС повинні будуть укладатися в правові рамки Угоди про асоціацію, яка набуває правове верховенство над іншими міжнародними угодами України. Тим самим виключається можливість її приєднання до ТЗ, який має відмінні від Євросоюзу норми регулювання в усіх галузях права, що містяться Угодою.

В Угоді відсутні будь-які застереження або правові положення, що захищають або гарантують збереження правової бази економічних відносин між Україною та державами-членами МС. Між тим обов'язкові для застосування норми Митного союзу Республіки Білорусь, Республіки Казахстан та Російської Федерації у сфері торговельного, митного, технічного регулювання, санітарно-ветеринарних заходів, а також в інших галузях економічного регулювання вступають у протиріччя із зобов'язаннями України за Угодою з ЄС, що не дозволить їй бути учасником обох угод одночасно.

Слід також розуміти, що в разі підписання Угоди Україна більше не зможе самостійно вести переговори з торгово-економічних відносин з іншими країнами, включаючи Росію. Відповідні питання Москві доведеться обговорювати не з Києвом, а з Брюсселем.

У проекті Угоди передбачається створення міжнародних органів управління (Ради асоціації на рівні міністрів і Комітету асоціації на рівні уповноважених посадових осіб), у рамках яких буде обговорюватися характер дії його правових норм, проводитися консультації, вирішуватися спори між сторонами, наповнюватися реальним змістом внутрішні документи ЄС, що включаються в правову систему України. Однак не йдеться про те, як буде працювати механізм прийняття рішень в системі цих органів, передбачених Угодою.

Можна припустити, що під тиском європейських партнерів, багаторазово переважаючих українську сторону як за чисельністю, так і умінню використовувати норми ЄС, Україна буде змушена підкорятися інтересам Євросоюзу. З урахуванням невизначеності майбутніх директив ЄС, які Україна зобов'язується сліпо виконувати, це створює непередбачуваність в подальшому регулюванні умов торгівлі з Україною, що в перспективі веде до її виходу з преференційних режимів торгівлі в СНД, підтримання яких вимагає стійких договірно-правових відносин.

Самим дивним у цій оборудці з добровільною відмовою українського керівництва від національного суверенітету на користь ЄС є відсутність будь-яких очевидних вигод для України. Економічний ефект від реалізації Угоди буде негативним аж до 2020 року. [9, с. 75]

На перших порах їм передбачається створення зони вільної торгівлі з ЄС призведе до випереджаючому зростанню імпорту.

Результати розрахунків показують, що в поточних умовах зниження середнього імпортного митного тарифу україни на 1 п.п. веде до збільшення імпорту на 2-3% (Інститут народногосподарського прогнозування РАН). З цього випливає, що укладення Угоди спричинить збільшення імпорту на 3 млрд. дол.

При цьому навряд чи можна очікувати збільшення українського експорту в ЄС, так як за умовами Угоди останній зберігає квоти на ввезення найбільш конкурентоспроможних українських товарів. Причому обсяг встановлених квот на ввезення низки основних сільськогосподарських товарів нижче їх фактичного сьогоднішнього експорту. Збережуться і захисні заходи щодо імпорту української продукції хіміко-металургійного комплексу. Відома історія з відмовою НАТО від закупівель Ан-70 ілюструє досить туманні перспективи експорту в ЄС української машинобудівної продукції. [9, с. 77]

При цьому оскільки підписання Угоди позбавить Україну можливості приєднання до МС, погіршення торговельного балансу з ЄС не вдасться компенсувати поліпшенням умов торгівлі з МС. Більш того, вони можуть погіршитися, так як існуючий преференційний режим вільної торгівлі з СНД може бути згорнутий як із-за невідповідності його елементів Угоди, так і внаслідок прийняття ТЗ захисних заходів.

Створення зони вільної торгівлі з ЄС містить ризики витіснення європейським імпортом продукції українських підприємств з внутрішнього ринку на ринки МС. Угодою вводяться такі правила визначення країни походження товарів, при яких збираються на українській території з європейських комплектуючих товари розглядаються як українські. В силу цього Україна може перетворитися на своєрідний шлюз, через який західноєвропейська продукція надходитиме на ринок МС.

Неминуче в разі підписання Угоди, суттєва зміна умов торгівлі між Україною та МС може підштовхнути останнього застосувати положення Додатка 6 до Договору про зону вільної торгівлі СНД від 18 жовтня 2011 р., що передбачають можливість виключення з цієї зони держави, що створює зону вільної торгівлі з третьою стороною, якщо це спричинить суттєве погіршення умов взаємної торгівлі. В цьому випадку діє у пострадянські роки режим вільної торгівлі між Україною і Росією, а також іншими державами ТЗ буде замінено режимом найбільшого сприяння з введенням імпортних мит. Це різко погіршить умови торговельно-економічного співробітництва України та держав-членів МС, на які сьогодні припадає близько 40% українського зовнішньоторговельного обороту. При цьому різко скоротиться експорт машинобудівної, металургійної і харчової промисловості, що спричинить значне погіршення торговельного та платіжного балансу України.

Таким чином, у разі підписання Угоди український торговий баланс знизиться на 2-5 млрд. дол., що спричинить відповідне збільшення його від'ємного сальдо, яке в минулому році склало 4 млрд. дол. З урахуванням запланованих в 2014 р. 17 млрд. дол. платежів за зовнішнім боргом таке погіршення платіжного балансу українська економіка не витримає.

Відбудеться різка девальвація національної валюти, яка супроводжується сплеском інфляції. Якщо грошовим владі України не вдасться залучити 15-20 млрд. дол. зовнішніх запозичень на додаток до надмірного держборгу в 60 млрд. дол., досягла критичної позначки 75 % ВВП, вони будуть змушені оголосити дефолт, що спричинить різке падіння фондового ринку, банкрутство банків, зниження кредитного рейтингу і довгострокове погіршення інвестиційного клімату.

Навіть якщо цього не відбудеться, при самому сприятливому сценарії розрахунки показують, що створення зони вільної торгівлі з ЄС спричинить падіння ВВП України на 0,6 млрд. дол. в 2015 р. і 0,8 млрд. дол. до 2020 р. При несприятливому сценарії це зниження буде на порядок більше.

Як вже зазначалося, підписання Угоди виключає участь України в МС і ЄЕП з Росією, Білоруссю і Казахстаном, що могло б дати значний позитивний ефект, що дозволяє збільшити її ВВП в 2015 р. на 2,6 млрд. дол., до 2020 р. - на 7,3 млрд., до 2030-го - на 17,3 млрд. дол. Всього приєднання до МС і ЄЕП дозволить Україні збільшити обсяг виробленої продукції в перспективі до 2030 р. на 220 млрд. дол. (Тут і далі наведені дані макроекономічних ефектів різних сценаріїв участі України в регіональних економічних об'єднаннях отримані на підставі розрахунків ІНП РАН і ІЕП НАНУ відповідних економетричних моделей і моделей міжгалузевого балансу.) [9, с. 73]

Приєднання України до МС і ЄЕП дозволило б істотно поліпшити умови її зовнішньої торгівлі, торговий і платіжний баланс. Скасування експортних мит на поставляються на Україну російські енергоносії знизила б витрати українських споживачів на 3 млрд. дол. Перехід на рівнодохідну з поставками газу російським споживачам ціну дасть ще 5 млрд. Скасування введених Росією захисних заходів збільшить український експорт на 0,7 млрд. Зняття транскордонних бар'єрів санітарного, ветеринарного та фітосанітарного контролю дозволить збільшити експорт українських товарів агропромислового комплексу в ТЗ на 2-3 млрд. дол.

Це істотно поліпшить умови кооперації в машинобудуванні, знизить витрати спільного виробництва високотехнологічних товарів. Всього поліпшення торговельного балансу України складе не менше 12 млрд. дол. вже протягом року після приєднання до МС. Це зробить його позитивним, що забезпечить стійкість гривні і створить необхідні умови для макроекономічної стабільності, зростання виробництва та інвестицій.

Загальний додатковий приріст експорту українських товарів у разі її приєднання до МС тільки в Росії оцінюється на період до 2030 р. до 72 млрд. дол. Важливо, що він досягається в основному за рахунок товарів з високою доданою вартістю, включаючи машини, обладнання, прилади, хімічні, металургійні та продовольчі товари. Це дає двократне збільшення частки високотехнологічних товарів у структурі ВВП України. Підвищення цінової конкурентоспроможності українських товарів за рахунок більш низьких цін на енергоносії збільшить їх експорт і в ЄС. Попередні розрахунки показують, що це збільшення перевищить позитивний ефект від скасування митних тарифів в рамках зони вільної торгівлі з ЄС.

Порівняння економічного ефекту двох варіантів інтеграції представлено в таблиці. Різниця між сценарієм створення ЗВТ з ЄС та приєднання України до ЄЕП до 2030 р. оцінюється приблизно в 7,5% сумарного ВВП.

Поряд з наведеними вище макроекономічними оцінками слід звернути увагу на досить значні секторальні наслідки укладення Угоди. Зокрема, воно закріплює застосування норм ЄС щодо регулювання енергетичного ринку та транзиту на території України. Це позбавляє сенсу участь російської сторони в розвитку української газотранспортної системи і стимулює розширення альтернативних маршрутів транзиту російських енергоресурсів на Захід. У разі прийняття рішення про будівництво «Південного потоку» зниження обсягів транзиту через територію України може скласти до 70% до рівня 2010 р., а сумарні втрати української економіки в цінах 2012 р. можуть додатково скласти до 2,8 млрд. дол. [10, с. 43]

Угода передбачає залучення України в щільне співробітництво з ЄС у сфері ядерної енергетики - мається на увазі вироблення спільної політики у всіх фазах ядерного паливного циклу, який сьогодні вона забезпечує в тісній кооперації з російськими підприємствами, у постачанні ядерного палива, технічному обслуговуванні АЕС, виробництві устаткування. Пріоритет рішень Євроатому поставить в залежність цієї кооперації від інтересів ЄС, що, як уже показав досвід впровадження американських Твелів в російські реактори, не тільки руйнівно, але і загрожує новими атомними катастрофами.

Під тиском західних партнерів українське керівництво вже робила спроби замінити російські тепловиділяючі елементи на американські, що ледь не закінчилася катастрофою на Южно-Українській АЕС. Ці спроби, безсумнівно, різко активізуються в разі підписання Угоди. Під питання буде поставлено досить вигідні Україні великомасштабні спільні з Росією проекти будівництва нових реакторів на українських АЕС та створення повного циклу виробництва ядерного палива - від видобутку уранової руди до виготовлення Твелів.

Підписання та набуття чинності Угоди погіршить умови для розвитку і навіть для підтримки економічних зв'язків між Україною та МС за всіма основними напрямками. Насамперед це спричинить подальше згортання науково-технічної взаємодії в авіабудуванні, енергетичному машинобудуванні, ракетно-космічній техніці, атомній промисловості та енергетиці, суднобудуванні. Розрив кооперації в області високотехнологічних і оборонних виробництв може призвести до сумарного скорочення українського експорту до 2 млрд. дол.

Іншими вразливими секторами в умовах реагування країн ЄЕП на створення зони вільної торгівлі України з ЄС є: харчове виробництво, виробництво транспортних засобів і устаткування, сільське господарство. Частка України в сумарному імпорті продукції сільського господарства Росією скоротиться на третину.

Ще одним мінусом фактичної відмови України від участі в євразійської економічної інтеграції внаслідок підписання Угоди може стати введення візового режиму між Україною і країнами ЄЕП. Президент Росії говорив про можливість введення візового режиму для третіх країн після створення Євразес, яке планується в 2015 р. [9, с. 154]

У поточних умовах Україна отримує щороку близько 2 млрд. дол. переказів фізичних осіб з Росії (кількість трудових мігрантів з України оцінюється офіційно в 200-300 тис. чол. в рік, хоча реально ця цифра вище). Погіршення умов для залучення робочої сили з України може знизити обсяги переказів фізичних осіб як мінімум на 30% (або близько 600 млн. дол.).

Таким чином, в найближчій перспективі підписання Угоди обертається для України значними економічними втратами в торгівлі та виробництві товарів. Ці втрати можуть спричинити дестабілізацію макроекономічної ситуації, спад виробництва та істотне зниження і без того невисокого рівня життя населення.

Існує думка, що укладення Угоди поліпшить український інвестиційний клімат та буде сприяти залученню іноземних інвестицій. Це поверхневий судження, не враховує реальну структуру прямих іноземних інвестицій в українську економіку. Якщо подивитися на склад справжніх власників офшорних компаній, що інвестують в Україну, то з'ясується що на частку російських інвесторів припадає більше 18 млрд. дол. з 50 млрд. накопичених Україною іноземних інвестицій (моніторинг взаємних прямих інвестицій у країнах СНД, Центр інтеграційних досліджень Євразійського банку розвитку, 2013 р.).

Навряд чи російський бізнес, який дає українській економіці інвестицій більше, ніж всі країни ЄС, буде натхненний підписанням Угоди, що різко погіршує умови торгівлі з Росією і ставить Україну під юрисдикцію ЄС з найважливіших питань регулювання економіки та процедур вирішення господарських спорів. Перспектива вирішувати спірні питання бізнесу на Україні в європейських судах, швидше за все, відлякає російських інвесторів. Крім того, погіршення платіжного балансу України після підписання Угоди матиме набагато більший негативний вплив на український інвестиційний клімат, ніж гіпотетичний позитивний ефект від прийняття європейських норм регулювання. Так що загальний вплив укладення Угоди на приплив іноземних інвестицій буде суперечливим, а на перших порах, швидше за все, негативним.

Якщо економічні аспекти Угоди не обіцяють Україні в найближче десятиліття нічого, крім значних втрат, то політичні аспекти не обіцяють українському керівництву нічого, крім головного болю.

Не кажучи вже про необхідність періодично звітувати перед створюваними радою та комітетом асоціації за повне виконання зобов'язань за Угодою, українському керівництву доведеться приєднатися до всіх дипломатичним і військовим механізмів європейського контролю, включаючи канали в третіх країнах, до регулярним зустрічам високих посадових осіб та експертів військових установ сторін.

Україна бере на себе зобов'язання посилити свою участь в проведених ЄС цивільних і військових операціях з врегулювання кризових ситуацій, а також у навчаннях, що проводяться в рамках загальної політики в галузі оборони і безпеки. Україна також бере на себе зобов'язання з технологічної кооперації з Європейським оборонним агентством, а також щодо сприяння стабільності та безпеки і демократичного розвитку в регіоні і спільні дії для мирного вирішення регіональних конфліктів.

Ці односторонні зобов'язання України в галузі військово-політичного та військово-технічного співробітництва зроблять негативний вплив на кооперацію російських і українських підприємств в оборонно-промисловому комплексі, стимулюють процес імпортозаміщення в Російській Федерації, спричинять зменшення взаємної торгівлі високотехнологічною продукцією не менш ніж удвічі. З урахуванням того, що виробничі потужності українських машинобудівних підприємств надмірними по відношенню до внутрішнього ринку, а на європейському ринку їх продукція є неконкурентоздатною, підписання Угоди спричинить подальшу деіндустріалізацію української економіки.

Найдивніше в цій історії - двозначна позиція української політичної еліти, яка прагне, за висловом Маяковського, «задерши штани», бігти під юрисдикцію ЄС. При цьому, власне, про приєднання України до ЄС не йдеться. Їй пропонують одностороння відмова від суверенітету баз права впливати на прийняття регулюючих норм.

Згадуючи поведінку українських представників на переговорах у СНД, де під кожним договором вони ставили застереження «в частині, що не суперечить Конституції України» і ревно стежили за дотриманням національного суверенітету, їх позиція на переговорах з ЄС викликає подив. Ті самі високопоставлені чиновники, які пояснювали нам неможливість участі України в МС і ЄЕП через побоювання часткової втрати суверенітету, тепер поспішають підписати Угоду з явною відмовою від суверенітету, та ще й в односторонньому порядку. Якщо на переговорах з Росією вони заявляли про неприпустимість для України створення наднаціональних органів на рівноправній основі, то на переговорах з ЄС вони, «закривши очі», делегували Брюсселю повноваження приймати обов'язкові для України норми регулювання без будь-якої можливості впливати на їх прийняття.

В тексті Угоди не помітно слідів українських переговірників. Судячи з його буквального подібності з аналогічними угодами, що підписані ЄС з десятком держав, вони його «підмахнули не дивлячись». Воно парафована ними без будь-яких зауважень, незважаючи на явні протиріччя Конституції України. Згідно з висновком про відповідність Конституції України проекту Угоди про асоціацію між Україною, з одного боку, та Європейським Союзом і його державами-членами, з іншого (зроблено Центром «Правова держава») Угода вступає в протиріччя зі ст. 5, 6, 17, 22, 55, 124 і 150 Основного Закону України. У відповідності з законодавством України це означає, що його підписання може бути легітимним, лише якщо перед цим в Конституцію будуть внесені відповідні зміни. Недотримання цієї процедури зробить виконання Угоди незаконним, що створить системний конфлікт в українській правовій системі і правову невизначеність у відносинах України з Росією і ТЗ.