«Піжмурки»

Той, кому випало шукати, закриває очі долонями і, стоячи обличчям до стіни, повільно промовляє лічилку, поки решта дітей ховається:

Кобре, кобре, ховайся добре,

Хто не заховався, я іду шукать.

-- Раз, два, три, чотири, п’ять, починаю всіх шукать.

Кого спіймаю, шкуру знімаю,

А я шкуру не продам, зроблю з неї барабан.

Коли перших "застучу”, в барабан загуркочу –

Нехай жмуре досхочу.

І піжмурка починає шукати тих, хто заховався. У ході гри кожний школяр прагне не потрапити на очі піжмурці. Побачивши когось із них піжмурка називає його по імені і вистукує в позначеному місці, яке називається дук (там, де він жмурився). А коли той відходить від дука на пошуки, то учасники гри швидко кидаються сюди, щоб застукатися самим із словами "Тра-та-та, за себе”.

«Чабан»

Ведучий – чабан. Діти зображають овець, а кілька з них – вовки. Чабан зі словами:

Ой у лісі, у ліску я овечки пасу

Вигонить овець пастися на лужок. Вівці розбігаються, пасуться. Чабан стереже їх. Зі словами:

День кінчається , овечки додому вертаються.

Через ліс біжать, а там вовки сидять –

Жене овець пастух додому. По дорозі їх перестрівають вовки, ловлять овечок і відводять до свого лігва. Чабан знову жене отару пастися. Перемагають найспритніші, найхитріші і найпрудкіші "вівці”, які після 3 – 5 разів лишаються на волі, не попадають вовку в зуби.