Предмет екологічного права.
Предметом екологічного права є суспільні екологічні відносини, що складаються з приводу використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища. Назва "екологія" ПОХОДИТЬ ВІД Грецьких СЛІВ - ДІМ, ЖИТЛО.
Екологія - це наука, яка вивчає проблеми взаємодії живих організмів з тим природним середовищем, в якому вони перебувають. Екологія вивчає питання взаємодії людини і природи, суспільства і природи, тобто ті екологічні відносини, які регулюються і охороняються нормами права.
Система таких норм і складає екологічне право.
Екологічні відносини.
Екологічні потреби обумовлюють вплив людини на природу через використання природних ресурсів.
З іншого боку, ці ж екологічні потреби породжують екологічний інтерес людини, зокрема, суспільства в цілому. Суть його — у збереженні природного довкілля, регулюванні використання природних ресурсів, забезпеченні охорони самих природних об'єктів, комплексів, ландшафтів, процесів і їх властивостей як умови, засобу і місця існування людини та інших живих організмів. Умови виживання людства вимагають від нього розумного використання природних ресурсів, переходу до ресурсозберігаючих та природовідновлювальних технологій, всебічної охорони середовища проживання людини. Все вищеназване і обумовило розробку загальнообов'язкових правил, норм і стандартів у галузі природокористування.
Від екологічних правил, звичаїв і табу через свідомість, мораль, освіту, науку, культуру людство йшло до розвитку і утвердження такої ідеології, яка забезпечувала б фізіологічні, економічні, естетичні потреби та інтереси людини, створення і збереження такого навколишнього природного середовища, яке відповідало б вимогам чистоти, ресурсо-наявності, екологічної стійкості та рівноваги, видового різноманіття та естетичного багатства. І лише в кінці XX сторіччя суспільством в цілому і владними структурами зокрема була усвідомлена необхідність цілеспрямованої екологічної політики, розробки системи екологічного законодавства, яке забезпечувало б охорону життя і здоров'я людини, рослинного і тваринного світу, об'єктів навколишнього природного середовища, комплексне вирішення проблем, збалансованого розвитку економіки і покращення стану довкілля.
Україна в цьому плані не є винятком. Екологічна політика нашої держави спрямована на гармонійне співіснування і розвиток людини, суспільства та природи і реалізується в двох напрямках:
— формування внутрішньої екологічної політики — розпорядження в інтересах суспільства природними ресурсами, які є власністю держави, раціональне їх використання з метою недопущення їх вичерпання, охорона навколишнього природного середовища від погіршення його стану, охорона екологічних прав фізичних та юридичних осіб;
— формування зовнішньої політики — участь держави в міжнародних екологічних програмах з метою попередження і недопущення глобальних екологічних катастроф.
Для реалізації цієї політики держава використовує різні засоби:
а) за змістом — політичні, економічні, науково-технічні, правові;
б) за способом здійснення — управлінські і контрольні. Механізмом правового забезпечення екологічної політики держави є екологічне право.