Синусна лінійка

При вимірюванні кутів за допомогою синусної лінійки використовується посередній метод, тобто величина кута визначається розрахунком по результатах вимірювання лінійних величин. Схема вимірювання кута на деталі типа конуса за допомогою синусної лінійки показана на рис 6.

Рис.6.

Синусна лінійка складається з плити 2, на верхній частині якої виконана платформа для встановлення і закріплення контролюємої деталі. На нижній частині плити жорстко закріплено два ролика, відстань L між осями яких називається базою синусної лінійки і є її основним параметром. Значення бази гравірується на плиті синусної лінійки.

Кут конуса вимірюється наступним чином. Деталь за допомогою прихвату закріплюють на робочій платформі синусної лінійки. Потім синусну лінійку встановлюють на повірочну плиту 3. При цьому під один з роликів синусної лінійки підставляють блок кінцевих мір 4, який дозволяє нахилити платформу синусної лінійки на кут , який дорівнює номінальному значенню вимірюваємого кута. З цієї умови необхідна висота блока кінцевих мір дорівнює:

h = L·sin, (1)

де L - відстань між осями роликів .

В цьому випадку верхня твірна конуса перевіряємої деталі займає положення, близьке до паралельного опорній поверхні повірочної плити. Подальше вимірювання полягає в визначенні відхилення дійсного значення кута від його номінального значення. Таке вимірювання полягає в визначенні відхилення від паралельності твірної конуса до поверхні повірочної плити, яке виконується за допомогою вимірювальної головки 1. Для цього головка, яка закріплена в стойці 7, переміщується вздовж деталі і покази по її шкалі А₁ та А₂ знімаються поблизу границь конуса на відстані L₁ По цим вимірам визначається відхилення кута від його номінального значення по рівнянню:

_ = arctg (A₁-A₂)/L₁, (2)

де А₁ та А₂-показання вимірювальної головки при її переміщенні на величину L₁.

Дійсне значення кута конуса _Д знаходять як алгебгаічну суму номінального значення кута  та відхилення від нього _, тобто:

_Д =   _, (3)

при цьому знак _ в цій формулі визначається співвідношенням _Д та , яке треба визначити по розташуванню верхньої твірної відносно нижньої під час вимірювання _. Результати обчислень наводять в звіті по лабораторній роботі та разом з результатами вимірювань заносять в протокол, форма якого наведена нижче.

Приклад використання синусної лінійки для вимірювання внутрішніх кутів наведено на рис.7.

Допуски на кутові розміри

Допуск кута АТ – це різниця між найбільшим і найменшим граничними кутами. Значення допусків кутів визначається ступенем точності кута. Згідно діючих стандартів для допусків кутів встановлено 17 ступенів точності, які позначаються цифрами від 1 - самої високої точності, до 17 - самої низької точності. Чисельні значення допусків кутів призматичних і конічних елементів деталей для деяких розмірів та ступенів точності наведено в таблиці в додатку.

Допуски кутів при позначенні на креслені можуть бути розташовані відносно номінального кута в плюсову сторону, в від’ємну сторону або симетрично і задаватись на креслені, відповідно, у вигляді:

+АТ, -АТ або 0.5АТ.

а)

б)

L

Рис.8. Позначення полів допусків кута для призматичного (а)

і конічного (б) елементів.

Допуск кута для призматичного елемента може задаватись у вигляді (рис.8,а):

1) в кутових одиницях – радіанах та мікрорадіанах (АТ) або в градусах, хвилинах і секундах (АТ');

2) в лінійних одиницях – довжиною перпендикуляра до сторони кута (АТ_h) на відстані L від вершини кута.

Для конічних поверхонь (рис.8,б) допуск визначається для половини кута 1/2АТ_h і додатково може задаватись величиною різниці діаметрів 1/2АТ_D.

Для конусів з конусністю не більше 1:3 допуски призначаються в залежності від довжини конуса L, а з конусністю більше 1:3 допуски призначаються в залежності від довжини твірної конуса L₁.