Залежність кількості пересадок|пересаджування| від прийнятої в країні юридичної концепції правомірності вилучення органів і тканин для трансплантації

Країна	Число пересадок|пересаджування| нирки|брунька| від трупів (на 1 млн. населення, в рік)	Число загиблих в ДТП| (на 1 млн. населення, в рік)	Юридична концепція презумпції згоди|злагода| (ПЗ|)
Австрія	40,2	205	ПЗ|
Іспанія	38,0	230	ПЗ|
Португалія	35,6	310
Бельгія	34,9	202	ПЗ|
США	30,6	177
Данія	30,4	124
Франція	30,3	200	ПЗ|
Німеччина|Германія|	29,3	130
Нова Зеландія	28,8	215
Швейцарія	28,8	140
Нідерланди	28,5	92
Фінляндія	28,5	130	ПЗ|
Англія	28,2	94
Швеція	26,9	91
Норвегія	25,2	79	ПЗ|
Австралія	23,3	136
Канада	22,6	148

Як видно|показно|, відсутній значний вплив презумпції згоди|злагода| або презумпція незгоди на кількість донорів для трансплантації. В теж час, з погляду реалізації прав людини, з позицій системного медико-правового сприйняття трансплантології, саме презумпція незгоди дозволяє:

• якісніше здійснювати захист прав і законних інтересів громадян при наданні|виявлення| медичної допомоги;

• створить умови для надання виняткового права особі|особистість| або її родичам на визначення долі свого фізичного тіла;

• забезпечить охорону тілесної недоторканності|недоторканість| після смерті людини;

• знизити потенційну можливість|спроможність| криміналізації даної галузі медицини;

• підсилить|посилить| віру людини в гідне відношення|ставлення| до її тіла після смерті.

Трансплантація органів та інших анатомічних матеріалів людини з використанням живих|жвавий| донорів. Донорство живих|жвавий| людей поставило перед суспільством|товариство| велику кількість соціальних, етичних і правових проблем. В даному випадку відбувається|походити| втручання в сферу прав, що охороняються, і свобод відразу двох людей – донора і реципієнта⁷. Це в першу чергу|передусім,насамперед| стосується їх права на життя – основного з|із| людських прав. Міжнародний пакт про цивільні|громадянський| і політичні права 1966 року, будучи|з'являючись,являючись| складовою частиною хартії прав людини (міжнародного білля про права) визначає невід'ємність права на життя і його охорону за допомогою закону. Актуальність і обґрунтованість розгляду трансплантації з|із| донорством живих|жвавий| людей в ракурсі медичного права не викликає|спричиняти| сумнівів. Ключовий|джерельний| чинник|фактор|, що вимагає розуміння як медиками, так і юристами, що вивчають медичне право, – нанесення шкоди донору – людині, яка не має потреби в медичній допомоги.

Право особи|особистість| на фізичну (тілесну) недоторканність|недоторканість|.

Право на фізичну (тілесну) недоторканність|недоторканість| є|з'являтися,являтися| варіантом права на свободу і особисту|особовий| недоторканність|недоторканість|. Конституція України – закон, що має вищу юридичну силу, в статті 29 передбачає, що кожен має право на свободу і особисту|особовий| недоторканність|недоторканість|. Характерною особливістю трансплантації з|із| донорством живих|жвавий| осіб|обличчя,лице| є|з'являтися,являтися| зміст|вдача| оперативного втручання, при якому виокремлюються інтереси двох людей, – донора і реципієнта. В даному випадку донор по суті надає|уявляти| можливість|спроможність| медичному персоналу здійснити втручання в свій організм, тим самим порушуючи тілесну цілісність. Це втручання спрямоване|спрямований| не на власне лікування. Тому, тут мова|промова| йде про нанесення шкоди здоров'ю людині. Беручи до уваги, що донорами є|з'являтися,являтися| люди, що мають життєздатний пересаджуваний орган, – шкоди завдається потенційно здоровій людині. В зв'язку з цим свої законні права на життя і фізичну недоторканність|недоторканість| індивід передає лікарям |лікарка|. Рівень сучасної медицини не дозволяє, на жаль, максимально точно прогнозувати результат|вихід| оперативного втручання для донора.

Тому основними умовами, наявність яких обов'язкова при донорстві живих|жвавий| людей, є|з'являтися,являтися| добровільна інформована згода|злагода| донора у поєднанні з достатнім рівнем фізичного і психічного здоров'я. При дотриманні цих параметрів можна констатувати, що при трансплантації враховані права донора на життя і фізичну (тілесну) недоторканність|недоторканість|. У|біля,в| реципієнта при даному виді трансплантації також певною мірою порушується право на тілесну недоторканність|недоторканість|. Проте|однак| тут мова|промова| йде про втручання, спрямоване|спрямований| на благо хворої людини і метою|ціль| операції є|з'являтися,являтися| його одужання|видужання|. Формально і тут тілесна оболонка реципієнта порушується, але|та| для надання|надання| цьому законності достатньо|досить| інформованої згоди|злагода| хворого. Враховуючи необхідність пересадки|пересаджування| і велику значущість її для життя і здоров'я реципієнта, механізм отримання|надбання| права на втручання в його фізичну (тілесну) оболонку видається доступнішим, ніж у випадку з донором.

Право донора і реципієнта на отримання|здобуття| певних гарантій у зв'язку з майбутнім|прийдешній| оперативним втручанням.

Право на отримання|здобуття| гарантій при трансплантації обґрунтоване завдяки високому ступеню|міра| ризику, яким піддаються донор і реципієнт при такому складному оперативному втручанні, яким є|з'являтися,являтися| трансплантація. Проникнення в тілесну оболонку індивіда, зачіпання його основних прав і свобод, повинні бути належним чином компенсовані системою гарантій, які надаються суб'єктам трансплантації перед операцією. Надає вказані гарантії медична установа, в якій виконується трансплантація. Безпосередньо тягар відповідальності по забезпеченню передбачених гарантій лягає на хірургічну бригаду, що здійснює пересадку|пересаджування|. В зв'язку з цим набуває|придбавати| особливої важливості розробка медико-правових стандартів⁸, що стосуються виконання трансплантації. Медико-правовий стандарт трансплантації органів або тканин – це система правової оцінки результатів оперативного втручання, що базується на сучасних досягненнях медичної науки та включає особливості стану|достаток| здоров'я суб'єктів пересадки|пересаджування| до операції, технічні складнощі виконання, співвідношення запланованих|планерувати| і отриманих|одержаних| результатів трансплантації.

Насправді важко визначити – успіх або невдача, коли хворий, за всіма лікарськими канонами приречений на глибоку інвалідність, після|потім| проведеної пересадки|пересаджування| нирки прожив 8 років, маючи можливість|спроможність| вести відносно повноцінний спосіб життя. Тоді як донор, що пожертвував близькому родичеві нирку|брунька|, після|потім| трансплантації визнаний інвалідом I групи?

Гарантії, які надаються донору, повинні включати:

• попереднє всебічне|всебічний,усебічний| комплексне медичне обстеження;

• вилучення тільки|лише| заздалегідь|наперед| визначеного певного парного органу, частини|частка| органу або тканини;

• відсутність значної шкоди здоров'ю після|потім| вилучення з організму трансплантата;

• пересадка|пересаджування| органу або тканини попередньо визначеному|наперед| конкретному реципієнтові;

• диспансерне динамічне спостереження після|потім| трансплантації.

Крім того, згідно розділу VI Закону «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» донору має право на певні заходи соціального характеру:

1. особа, яка дала згоду стати донором, до взяття гомотрансплантата має право відмовитися від даної нею раніше на це згоди;

2. на випадок смерті, зараження його інфекційною хворобою, виникнення у нього інших хвороб чи розладів здоров’я у зв’язку з виконанням ним донорської функції він підлягає обов’язковому державному страхуванню в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

3. донору в порядку, встановленому законом України, відшкодовується шкода, заподіяна ушкодженням здоров’я у зв’язку з виконанням ним донорської функції з урахуванням додаткових витрат на лікування, посилене харчування та інші заходи, спрямовані на його соціально-трудову та професійну реабілітацію;

4. інвалідність донора, що настала у зв’язку з виконанням ним донорської функції, прирівнюється до інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання;

5. у разі смерті донора, що настала внаслідок виконання ним донорської функції, членам сім’ї померлого, які були на його утриманні, призначається пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

Реципієнтові, як особі|обличчя,лице|, що звернулася за медичною допомогою, набагато важче|скрутніше|, напевно практично неможливо, гарантувати сприятливий прогноз його захворювання. В зв'язку з цим особливої значущості набувають|придбавати| гарантії, які дійсно реципієнт має право отримати|одержати| від лікувальної установи. Йдеться про |слідуючий|:

• попереднє всебічне|всебічний,усебічний| комплексне медичне обстеження;

• недопущення зараження від донора системними або інфекційними захворюваннями (СНІД, гепатит В і ін.);

• забезпечення спеціалізованою медичною допомогою в ранній після операції період;

• диспансерне динамічне спостереження протягом тривалого часу після|потім| трансплантації.

Таким чином, гуманність і альтруїзм донора, що рятує здоров'я, а часто і життя іншої людини, повинні бути по можливості адекватно компенсовані у вигляді вищезгаданих гарантій, що надаються. Реципієнту, що надав право на медичне втручання лікарям|лікарка|, також повинні надаватися певні гарантії, що сприятиме підвищенню упевненості пацієнта в сприятливому результаті|вихід| операції. У загальному|спільний| вигляді|вид|, потрібно вважати|гадати|, що всі вищезгадані заходи сприятимуть більшому ступеню|міра| вираженості|виказаний,висловлений| реалізації прав як донора, так і реципієнта, будуть свідчити про урахування|урахування| їх прав і законних інтересів при здійсненні пересадки|пересаджування|.