33. Указати, яке із п’яти тверджень правильне:
а) підвищення температури кипіння або зниження температури замерзання розчину пропорційне моляльній концентра-ції розчиненої речовини;
б) підвищення температури кипіння або зниження температури замерзання розчину дорівнює мольній частці розчине-ної речовини;
в) зниження температури кипіння або підвищення температури замерзання розчину пропорційне моляльній концентра-ції розчиненої речовини;
г) підвищення температури кипіння або зниження температури замерзання розчину пропорційне молярній концентра-ції розчиненої речовини;
д) зниження температури кипіння або підвищення температури замерзання пропорційне масовій частці розчинника в розчині.
34. Умова, при якій наступає кипіння розчину:
а) рівність тиску насиченої пари над рідиною та зовнішнім (атмосферним) тиском;
б) зниження тиску насиченої пари;
в) збільшення тиску насиченої пари над рідиною в порівнянні із зовнішнім (атмосферним) тиском;
г) зменшення тиску насиченої пари над рідиною в порівнянні із зовнішнім (атмосферним) тиском;
д) збільшення концентрації одного з компонентів.
35. Під температурою замерзання розуміють:
а) температуру, при якій тиск насиченої пари над кристалами льоду та над рідиною однаковий;
б) температуру, при якій відбувається замерзання розчину будь-якої концентрації;
в) температуру, при якій відбувається зниження тиску насиченої пари над кристалами льоду;
г) температуру кристалізації ідеального розчину;
д) температуру, при якій тиск насиченої пари над кристалами льоду більший за тиск над рідиною.
36. Під підвищенням температури кипіння розчину (Dtкип) розуміють:
а) різницю між температурою кипіння розчину та розчинника;
б) різницю між температурою кипіння розчинника та розчину;
в) відношення температури кипіння розчину до температури кипіння розчинника;
г) різницю між температурами кипіння розчинів відомої концентрації;
д) абсолютну температуру кипіння розчину.
37. Підвищення концентрації розчину викликає:
а) підвищення температури кипіння та зниження температури кристалізації;
б) підвищення температури кипіння та температури кристалізації;
в) зниження температури кипіння та підвищення температури кристалізації;
г) зниження температури кипіння та температури кристалізації;
д) не впливає на зміну температури кипіння та температури кристалізації.
38. Кріоскопічна та ебуліоскопічна константи залежать від:
а) природи розчинника;
б) концентрації розчину;
в) температури;
г) природи розчиненої речовини;
д) здатності розчиненої речовини до дисоціації.
39. Зниження температури замерзання розчину (Dtзам) – це:
а) різниця між температурою замерзання розчинника та розчину;
б) температура замерзання неідеального розчину;
в) відношення температури замерзання розчину до температури замерзання розчинника;
г) різниця між температурами замерзання розчинів відомої концентрації;
д) різниця між температурою замерзання розчину та розчинника.
40. Ебуліоскопічна константа – це:
а) моляльне підвищення температури кипіння;
б) відносне зниження тиску насиченої пари розчинника над розведеним розчином;
в) моляльне зниження температури замерзання;
г) молярне підвищення температури кипіння;
д) підвищення тиску насиченої пари розчинника над концентрованим розчином.
41. Зниження температури замерзання розчину неелектроліту визначають за формулою:
де m1 – маса розчинника, г.
42. Температуру кристалізації 3% розчину калій йодиду визначають за формулою:
де m1 – маса розчинника, г; і – ізотонічний коефіцієнт.
43. Температуру кипіння 5% розчину глюкози визначають за формулою:
де m1 – маса розчинника, г.
44. Зниження температури замерзання розчинів неелектролітів визначають за формулою:
а) Dtзам = Kкр × Cm;
б) Dtзам = Kкр + Cm;
в) Dtзам = Kкр/Cm;
г) Dtзам = Kкр × N;
д) Dtзам = Cm/Kкр.
45. Підвищення температури кипіння розчинів електролітів визначають за формулою:
а) Dtкип = і × Kеб × Cm;
б) Dtкип = Kеб × Cm;
в) Dtкип = Kеб/Cm;
г) Dtкип = і × Kеб × N;
д) Dtкип = і × Cm/Kеб.
46. Кріоскопічним методом молекулярну масу визначають за рівнянням:
де m1 – маса розчинника, г.
47. Виготовлені водні розчині NaJ, Al2(SO4)3, CaCl2, сечовини, глюкози однакової моляльної концентрації.
З перелічених розчинів при самій низькій температурі кристалізується:
а) розчин Al2(SO4)3;
б) розчин сечовини;
в) розчин CaCl2;
г) розчин NaJ;
д) розчин глюкози.
48. Кров замерзає при температурі (у °С):
а) –0,56;
б) 0;
в) 1,86;
г) –1;
д) –1,86.
49. Кріоскопічні константи бензену, оцтової кислоти, води, фенолу, камфори відповідно дорівнюють: 5,12, 3,9, 1,86, 7,39 та 40,0. Для визначення молекулярної маси розчиненої речовини, необхідно взяти розчинник:
а) камфору;
б) оцтову кислоту;
в) бензен;
г) воду;
д) фенол.
50. Температура замерзання (у °С) 5% водного розчину гліцерину С3Н5(ОН)3 (кріоскопічна константа води 1,86°, молярна маса гліцерину 92 г/моль) дорівнює:
а) –1,06;
б) –3,02;
в) 2,16;
г) 1,06;
д) –2,16.
51. Температура замерзання (у оС) розчину, який містить 15 г оцтової кислоти у 500 г води (кріоскопічна конс-танта води 1,86°, молярна маса оцтової кислоти 60 г/моль), дорівнює:
а) –0,93;
б) –1,86;
в) –0,46;
г) +0,93;
д) +1,43.
52. Температура кипіння (у °С) 10% водного розчину фенолу С6Н5ОН (ебуліоскопічна константа води 0,52°, мо-лярна маса фенолу 94 г/моль) дорівнює:
а) 100,61;
б) 99,72;
в) 61,37;
г) 0,61;
д) 100,34.
53. Температура кипіння (у °С) 5% розчину нафталіну у бензені (температура кипіння бензену 80,2°С, ебуліоско-пічна константа 2,57°, молярна маса нафталіну 128 г/моль) дорівнює:
а) 81,25;
б) 91,32;
в) 80,25;
г) 1,05;
д) 74,43.
54. Температура замерзання (у °С) розчину глюкози, який містить 250 г води та 54 г глюкози С6Н12О6 (кріоско-пічна константа води 1,86°, молярна маса глюкози 180 г/моль), дорівнює:
а) –2,23;
б) –1,18;
в) –3,23;
г) 2,23;
д) –2,12.
55. Осмотичним методом молекулярну масу визначають за рівнянням:
де m1 – маса розчинника, г.
56. Дифузія – це:
а) двосторонній процес у розчині, зумовлений тепловим рухом частинок розчиненої речовини і розчинника;
б) двосторонній процес у розчині, зумовлений тепловим рухом частинок розчинника;
в) односторонній процес у розчині, зумовлений тепловим рухом частинок розчиненої речовини і розчинника;
г) двосторонній процес у розчині, зумовлений тепловим рухом частинок розчиненої речовини;
д) односторонній процес у розчині, зумовлений тепловим рухом частинок розчиненої речовини.
57. Указати, як залежить швидкість дифузії від температури та в’язкості:
а) збільшується зі зростанням температури та зменшенням в’язкості;
б) збільшується зі зниженням температури та зменшенням в’язкості;
в) зменшується зі зростанням температури та зростанням в’язкості;
г) збільшується зі зниженням температури та зростанням в’язкості;
д) зменшується зі зниженням температури та зростанням в’язкості.
58. Здатність речовини дифундувати визначається коефіцієнтом дифузії D, який має вираз:
59. Коефіцієнт дифузії залежить від:
а) радіуса частинок;
б) градієнта концентрації;
в) швидкості дифузії;
г) заряду частинок;
д) об’єму розчину.
60. Згідно із законом Фіка, швидкість дифузії визначається за рівнянням:
61. Швидкість дифузії через клітинні мембрани описується рівнянням:
62. У процесі осмосу:
а) молекули розчинника з розчину з меншою концентрацією рухаються до розчину з більшою концентрацією;
б) молекули розчинника одночасно рухаються з одного розчину до іншого;
в) молекули розчинника у розчині з більшою концентрацію інтенсивно рухаються до розчину з меншою концентрацією;
г) молекули розчинника в розчинах з однаковою швидкістю рухаються в обидва напрямки;
д) молекули розчиненої речовини з розчину з більшою концентрацією рухаються до розчину з меншою концентрацією.
63. Осмотичний тиск згідно із законом Вант-Гоффа визначають за рівнянням:
64. Осмотичний тиск розчинів (у кПа), які використовуються у якості ізотонічних або кровозамінників, становить:
а) 700–800;
б) 500–600;
в) 200–300;
г) 300–400;
д) 100–150.
65. Осмотичним методом молекулярну масу речовини визначають за рівнянням:
66. У медичній практиці ізотонічними називають розчини, з осмотичним тиском, який дорівнює осмотичному тиску плазми крові. Ізотонічними є розчини натрій хлориду та глюкози, відсоткова концентрація яких відпо-відно дорівнює:
а) 0,9% та 4,5–5%;
б) 1% та 10%;
в) 0,9% та 8,5%;
г) 1,9% та 4,5%;
д) 0,09% та 0,45–0,5%.
67. Ізотонічними розчинами називають такі, у яких:
а) однаковий осмотичний тиск;
б) однакова молярна концентрація;
в) однакова мольна частка розчиненої речовини;
г) однаковий онкотичний тиск;
д) однакова масова частка.
68. Гіпертонічний розчин – це:
а) розчин, який має більший осмотичний тиск у порівнянні зі стандартом та зменшує об’єм клітин;
б) розчин, який має однаковий осмотичний тиск у порівнянні зі стандартом;
в) розчин, який має менший осмотичний тиск у порівнянні зі стандартом та не впливає на об’єм клітин;
г) розчин, який має менший осмотичний тиск у порівнянні зі стандартом та збільшує об’єм клітин;
д) розчин, осмотичний тиск якого не змінюється за певних умов.