Мовленнєва змістова лінія

№

п\п

Кіль-

кість

годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до

рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

16

(заг.)

Відомості про мовлення

Повторення відомостей про текст, стилі, жанри й типи мовлення, вимоги до мовлення, ситуацію спілкування; засоби міжфразового зв’язку в тексті. Різновиди аудіювання: ознайомлювальне, вивчальне, критичне.

Особливості будови опису місцевості, пам'я­ток історії й культури.

Жанри мовлення: оповідання, повідомлення, тематичні виписки, конспект прочитаного, протокол, витяг із протоколу, інтерв’ю, особливості будови їх.

Учень /учениця:

усвідомлює такі поняття, як види, форми мовлення, вимоги до мовлення, складники ситуації спілкування; розрізняє різновиди аудіювання й читання;

аналізує текст, основні ознаки його й будову;

визначає загальні мовні засоби міжфразового зв’язку (повторення й узагальнення знань);

розрізняє стилі (розмовний, художній, науковий, офіційно-діловий, публіцистичний), сферу використання їх, типи (розповідь, опис місцевості, пам’яток історії і культури, роздум) і жанри мовлення (оповідання, повідомлення, тематичні виписки, конспект, протокол, витяг із протоколу, інтерв’ю);

виявляє стилістичні помилки в тексті й виправляє їх.

2

1

1

Види робіт

Сприймання чужого мовлення:

Аудіювання (слухання-розуміння)

Слухання-розуміння текстів, що належать до стилів: розмовного, художнього, офіційно-ділового, публіцистичного, наукового; типів: розповідь, опис (зокрема опис місцевості, пам’яток історії й культури), роздум; жанрів мовлення (оповідання, стаття, повість, п’єса, нарис, вірш, байка), різноманітні жанри фольклору.

Сприймання на слух текстів, які містять аргументацію для підтвердження двох чи більше поглядів, думок; також прямо виражену спонукальну інформацію.

Читання мовчки і вголос

Читання мовчки текстів, що належать до стилів: розмовного, художнього, офіційно-ділового, наукового, публіцистичного; типів: розповідь, опис (зокрема опис місцевості, пам’яток історії й культури), роздум; жанрів мовлення (оповідання, стаття, повість, п’єса, нарис, замітка, вірш, байка), різноманітних жанрів фольклору.

Сприймання в прочитаному тексті різноманітної аргументації під час обговорення певної проблеми; також прямо вираженої спонукальної інформації.

Вивчальне читання (практично).

Робота з книжкою: передмова в книжці.

Виразне читання вголос художніх, наукових, публіцистичних, ділових текстів, що належать до таких жанрів мовлення: стаття, оповідання, повість, нарис, п’єса, замітка, легенда, байка, вірш, пісня, прислів’я й приказки (вивчення деяких напам’ять або близько до тексту).

Учень /учениця:

розуміє фактичний зміст, тему та основну думку висловлень інших людей з одного прослуховування (розповіді, лекції, повідомлення, теле­передачі та ін.), стежачи за особливостями змісту й мовного оформлення їх (тривалість звучання художнього тексту 700-800 слів 7-8 хв., інших стилів обсягом 600-700 слів – 6-7 хв.);

визначає причиново-наслідкові зв’язки, зображувально-виражальні засоби в текстах, складніших за змістом, ніж у попередніх класах;

користується залежно від мети й мовленнєвої ситуації різновидами слухання: ознайомлювальним (розуміє загальний зміст повідомлення), вивчальним (усвідомлює всі елементи почутого й запам’ятовує їх, розрізняє основну і другорядну інформацію), критичним (творчо, критично формулює власні судження);

визначає зображувально-виражальні засоби тексту (зокрема помічає мовні засоби, що забезпечують зв’язність тексту); аргументи, використані в тексті для підтвердження двох чи більше поглядів, думок; прямо виражену спонукальну інформацію в тексті;

формулює висновки щодо сприйнятого; оцінює прослухане, співвідносячи його із задумом мовця, власним життєвим досвідом).

Учень /учениця:

читає мовчки незнайомий текст, складніший і довший, ніж у попередніх класах (швидкість читання – 130-240 слів за хв.);

користується залежно від мети й мовленнєвої ситуації вивчальним різновидом читання (глибоко проникаючи в зміст тексту, розуміє взаємозв’язок, послідовність його композиції,з’ясовує незрозумілі фрази, дає власні визначення, максимально повно охоплює нову інформацію, визначає основне й другорядне в тексті, причиново-наслідкові зв’язки між явищами);

розрізняє в тексті прямо виражену спонукальну інформацію, різноманітну аргументацію;

робить короткі записи (план, тематичні випис­ки, конспект) у процесі читання;

ставить самостійно запитання під час читання й шукає на них відповідь;

оцінює прочитане з погляду змісту, форми, авторського задуму й мовного оформлення.

Учень /учениця:

виразно читає вголос знайомі (складніші за сприйняттям, ніж у попередніх класах) і незнайомі тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення, з достатньою швидкістю (80-120 слів за хв.), відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм, виражаючи за допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю тексту, авторський задум;

оцінює прочитаний уголос текст із погляду його змісту, форми, задуму й мовного оформлення.

3

Відтворення тексту:

Перекази за складним планом.

Говоріння:

Вибірковий переказ розповідного тексту з елементами опису пам'яток історії й культури в художньому стилі.

Стислий переказ тексту публіцистичного стилю (зокрема на основі прослуханих телепередач).

Письмо:

Стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості в художньому стилі.

Докладний переказ розповідного тексту з елементами опису пам'яток історії й культури в публіцистичному стилі.

.

Учень /учениця:

пере­казує докладно, вибірково й стисло (усно чи письмово) прослуханий або прочитаний текст художнього й публіцистичного стилів мовлення обсягом (для докладного переказу 250-300 слів, стислого й вибіркового – в 1,5-2 рази більше), підпорядковуючи висловлення темі та основній думці, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму, уникає стилістичних помилок;

знаходить і виправляє недоліки в змісті, будові й мовному оформленні висловлення;

оцінює текст щодо його змісту, форми, авторського задуму й мовного оформлення.

4

Створення власних висловлень

Діалогічне мовлення:

Говоріння й письмо

Діалог, складений на основі телепередач, дібраних запитань за текстом, як обмін думками, повідомлення, відповідно до створеної в класі ситуації спілкування, пов’язаної із життєвим досвідом учнів, дискусійного характеру, розігрування його в різних стилях мовлення.

Учень /учениця:

складає усний і письмовий діалог (орієнтовно 10-12 реплік для двох учнів) як обмін думками, повідомлення на основі самостійно дібраних запитань за текстом, прослуханих телепередач, що містять розповідь чи роздум дискусійного характеру;

додає чи змінює окремі репліки діалогу відповідно до зміненої ситуації спілкування;

підтримує діалог, використовуючи репліки для стимулювання, формули мовленнєвого етикету, демонструючи певний рівень вправності в процесі діалогу (стислість, виразність, доречність тощо), дотримуючись норм української літературної мови;

Монологічне мовлення:

Твори за складним планом.

Говоріння:

Твір-опис місцево­сті (вулиці, села, міста) на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі.

Твір-опис пам'яток історії й культури за картиною в публіцистичному стилі.

Повідомлення на тему про мову, що потребує зіставлення й узагальнення матеріалу в науково­му стилі.

Письмо:

Твори-описи місцево­сті (вулиці, села, міста), пам'яток історії й культури на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі.

Конспект прочитаного науково-навчального тексту; тематичні виписки.

Інтерв’ю в публіцистичному стилі.

Ділові папери. Протокол. Витяг із протоколу.

обирає самостійно аспект запропонованої теми, висловлюючи особисту думку щодо обговорення її, використовуючи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, із власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів співрозмовника;

оцінює текст (його зміст, форму, будову й мовне оформлення).

Учень /учениця:

складає усні й письмові твори (за складним планом, обираючи відповідний ситуації спілкування й комунікативному завданню стиль мовлення (розмовний, художній, науковий, публіцистичний, офіційно-діловий), використовуючи різні типи мовлення (зокрема твір-опис місцевості, твір-опис пам'яток історії й культури) і жанр мовлення (конспект прочитаного, тематичні виписки, інтерв’ю, протокол, витяг із протоколу);

використовує засоби образності в тексті, передає причиново-наслідкові зв’язки;

додержується основних вимог до мовлення й правил спілкування;

знаходить і виправляє недоліки в змісті, будові, мовному оформленні власного й чужого висловлення;

оцінює текст (його зміст, форму, задум і мовне оформлення).

Міжпредметні зв'язки. Роздуми з еле­ментами аналізу художнього твору, письмова порів­няльна й групова характеристика літературних героїв (література).