Моделі хвороби у різних психологічних концепціях

• Психіатрія і психоаналіз. Психіатрія більше схильна до біомедичної моделі хвороби: хвороби духу – це теж хвороби мозку. З іншого боку – психоаналіз: хвороби духу можна пояснити центральним дефектом, який наявний у самому індивіді, а саме, конфлікт, який став без свідомим. Загалом під душевною хворобою розуміють дефект у переживаннях.

• Психологічна концепція. Психічні розлади є лише "прискорення чи гальмування нормального психічного процесу"; наявність дефекту не передбачається (Г.Мюнстерберг). Зведення скарг і відхилень до якогось типового дефекту відкинуто (зокрема Айзенком: "Немає неврозу, який лежить в основі симптому, а є лише сам симптом"). Не людина є хворою, а конкретний тип поведінки і конкретні психічні функції виявляють екстремальні відхилення, які розцінюються суспільством і суб’єктом як анормальні (когнітивна психотерапія).

• Соціально-наукові концепції. Акцент на соціальних змінних у виникненні та підтримці психічних розладів. За Labeling –теорії, навішування комусь ярлика "душевнохворий" призводить лише до виникнення справжнього розладу. Центральний дефект вбачається не в особистості, а в суспільстві, у соціальних групах. Відхилення в окремих осіб – лише наслідок і вираження соціального "базового порушення". Внаслідок цього модель хвороби втрачає своє значення.

• Гуманістичні концепції. Більше ігнорують концепцію хвороби, ніж шукають їй альтернативу. Здоровий і хворий нічим принципово не відрізняються один від одного. За Роджерсом, процес становлення і само актуалізації особистості у всіх людей порушується ззовні. Різниця – лише в мірі порушень. Тобто психічні розлади – це розлади розвитку (фіз. чи псих.). Жодна людина не досягає ідеального стану повністю функціонуючої особистості, отже немає суттєвої відмінності між здоров’ям і хворобою. У центрі терапії – "зустріч" й особливі стосунки пацієнт-терапевт: як людина-людина.

• Інші концепції. До названих можна додати ще щонайменше 3: психічні відхилення як екстремальний вияв психічних процесів і функцій; як вираження неадекватних чи порушених процесів в соціальних системах; і як наслідок затримки природного процесу росту.

Різні точки зору не є взаємовиключними. Не всі психічні розлади однакові, очевидно для пояснення кожного виду з них підходить своя концепція.

Якщо дефект в нервовій системі, то відповідний психічний розлад розглядається як наслідок соматичної хвороби.

Якщо дефект у психічній сфері у вигляді "помилкового програмування", психічний розлад можна розглядати як порушення поведінки й аналізувати як з психологічної так і з медичної т.з.

Якщо дефекту в індивіда немає, а він лежить в найближчому оточенні, котре можна назвати невигідним, хворобливим, порушеним, то доцільно було б використовувати поняття "поведінка, що відхиляється від загальних норм" – девіантна поведінка.

Психічний розлад потрібно розглядати як головне поняття, яке охоплює різні види розладів, включаючи хвороби у вузькому розумінні цього слова. Відповідно до цього система класифікації Американської психіатричної асоціації називається "Довідник по діагностиці і статистиці психічних розладів".

2

Класифікація в клінічній психології займає одне з провідних місць. Існують системи класифікацій індивідів, ситуацій, реакцій, діагностичного інструментарію, наслідків терапії і психічних розладів.

З науково-теоретичної т.з. класифікація – це стратегія для утворення наукових понять, в результаті чого повинна скластися деяка система класів, якісних категоріальних понять.

Мета класифікації – впорядкувати розмаїття окремих явищ і підкорити їх категоріям більш високого рівня. У жодній науковій галузі неможливо обійтися без класифікації. Це основний принцип науки, тому що тільки таким шляхом можна виділити закономірності.

При утворенні класу необхідно визначити його значення. Значення поняття складається з його об’єму (екстенції) та змісту (інтенції). Екстенція – це просто множина одиниць, які входять в цей клас (ситуації, способи поведінки тощо). Інтенція – множина атрибутів, яким має володіти деяка одиниця, щоб належати до даної екстенції.

Усі категоріальні поняття в клінічній психології відкриті відносно їх екстенції, так що їх об’єм передається тільки через зміст понять.

У психології особистості тривалий час домінувала класифікація ознак за допомогою факторного аналізу (R-Technik), результатом цих досліджень є вимірювальна система властивостей (Айзенк, Кеттел). Класифікація індивідів не отримала великого поширення (Q-Technik). Ще менше значення мають результати О-Technik, котра генерує типологію ситуацій.

У клінічній психології і психіатрії є класифікація ознак і класифікація індивідів. Класифікація ознак означає насамперед спроби визначити на базі конфігурації симптомів й ознак категорії більш високого порядку у формі синдромів. Індивіди описуються у вигляді профілів синдромів. Більшість методів обстеження імпліцитно являють собою системи класифікації ознак.

У медицині особливо важливими є класифікації індивідів у формі діагнозів.

Останнім часом домінують 2 міжнародних системи класифікації психічних розладів:

• ICD (International Classification of Diseases)

• DSM (Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders)

Окрім цього існує система класифікації усіх хвороб, розроблена й видана ВООЗ – це міжнародна класифікація хвороб МКХ-10 (десята версія). Система МКХ стосовно психічних розладів була багато в чому наближена до системи DSM. Система МКХ-10 як загальна система всіх хвороб містить 21 главу (І - ХХІ). Глава V охоплює психічні розлади. Крім того усі хвороби додатково розділені на області A-Z. При цьому деякі глави включають більше однієї області. Глава V охоплює лише область F. Отже психічні розлади наведені у главі V(F). Тут виділяється 10 груп психічних розладів (див. табл.)

DSM – система класифікації Американської психіатричної асоціації – система класифікації для психічних розладів. Остання версія DSM-IV-R складена на базі поширених повідомлень експертів й польових досліджень; вона включає 17 головних груп розладів.

DSM-IV-R складена єдиною країною – США, але набула великого поширення. МКХ-10 – запропонована ВООЗ, тобто є спільним продуктом фахівців з багатьох країн. DSM-IV-R відповідає МКХ-10 в таких пунктах: мета класифікації, логіка класів, властивості класів, класифікаційна одиниця, основа класифікації, джерело даних, формальна точність. Ідентичні в МКХ-10 і DSM-IV-R поняття деколи мають ідентичний зміст. Тому потрібно точно вказувати, за якою системою проводиться діагностика.

Важливим доповненням до МКХ-10 є видана ВООЗ система ICIDH – International Classification of Impairments, Disabilities, and Handicaps – Міжнародна класифікація пошкоджень, розладів і захворювань, які призводять до позбавлення працездатності. Ця система фокусується на залишкових явищах хвороб і складена передусім для реабілітаційних заходів.

Загалом класифікація індивідів та ознак не виключають, а доповнюють одна одну.

Таблиця