1. Загальний аналіз ризику і проблем безпеки.

Небезпека – поняття загальне, яке залежить від багатьох чинників. Щоб ефективно запобігати виникненню небажаних чинників необхідно вміти кількісно оцінити небезпечність того чи іншого середовища перебування людини. Інколи, оцінюючі той чи інший вид діяльності, ми говоримо, що існує велика небезпека, а іноді – мала.

Ми знаємо, що важливою характеристикою небезпек, є час-тота, з якою вона може проявлятись, або ризик.

Ризик є супутником будь-якої активної діяльності людини. Як ми знаємо розрізняють правомірний, допустимий ризик, який є виправданим при багатьох видах діяльності і неправо-мірний ризик.

Ризик, це критерій для кількісного виміру небезпеки, що виражається як багатокомпонентна величина і включає показ-ники:

1. Величину заподіяних збитків від впливу небезпечних факторів.

2. Імовірність виникнення (частоту) фактора небезпеки.

3. Невизначеність у величинах як збитку, так і ймовірності.

Звертаю увагу, що ризик визначається як відношення кіль-кості подій з небажаними наслідками (n) до максимально мож-ливої їх кількості (N) за конкретний період часу:

R = n / N

За ступенем припустимості ризик буває:

1. Знехтуваний - має настільки малий рівень, що він перебу-ває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рів-ня.

2. Прийнятий - вважається такий рівень ризику, який сус-пільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-еко-номічні та соціальні можливості на даному стані свого розвит-ку.

3. Гранично допустимий - це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний резуль-тат.

4. Надмірний - характеризується виключно високим рів-нем, який у переважній більшості випадків призводить до не-гативних наслідків.

На практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсо-лютної безпеки, неможливо. Знехтуваний ризик у теперішній час також неможливо забезпечити з огляду на відсутність тех-нічних та економічних передумов для цього. Тому сучасна кон-цепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прий-нятного (допустимого) ризику.

Суть концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільт-во у даний час.

Прийнятний ризик поєднує в собі технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення.

Максимально прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі людини звичайно вважається ризик, який дорівнює 10^-6 на рік. Малим вважається індивідуальний ризик загибелі людини, що дорівнює 10^-8 на рік.

Фактично ми всі щодня приймаємо рішення про співвідно-шення ризику з вигодою. Як правило, ми згодні погодитись на відому долю ризику, як ціну за вибраний нами спосіб життя.

Все це дозволяє сформулювати аксіому про потенційну не-безпеку діяльності: будь-яка діяльність потенційно небезпечна.

Цей постулат є основним при розв'язанні одного із завдань безпеки життєдіяльності - ідентифікації небезпек.

Для того, щоби визначити серйозність небезпеки викорис-товують категорії серйозності небезпеки:

Перша категорія – катастрофічна.

Друга категорія – критична.

Третя категорія – гранична.

Четверта категорія – незначна.

Ці категорії встановлюють кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов та рівні ймовірності небезпеки:

А – часта.

В – вірогідна.

С – випадкова.

D – віддалена.

Е – неймовірна.

Вони є якісним відображенням відносної ймовірності того, що відбудеться небажана подія, яка є наслідком не усунутої або непідконтрольної небезпеки.

Соціальний ризик – це залежність частоти виникнення не-бажаних подій, що полягають у поразці не менш визначеного числа людей, що піддаються впливам визначеного виду при реалізації небезпек, від цього числа людей.

Соціальний ризик дозволяє судити про масштаби небожа-них наслідків, оскільки 5 небажаних наслідків можуть відбути-ся в 5 подіях, але також і в 1,2,3,4 подіях.

Для підвищення рівня безпеки використовується комплекс заходів та засобів. Для того, щоб надати перевагу конкретним заходам та засобам або в певному їх комплексу, порівнюють витрати на ці заходи та засоби і рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження. Такий підхід до зменшення ризику небезпеки зветься управління ризиком.