Стадії соціалізації

П. Бергер і Т. Лукман розрізняють два етапи соціалізації — пер­винний і вторинний.

Первинна соціалізації відбувається в дитинстві. Цей процес має виражене емоційне забарвлення. Під час первинної соціалізації не виникає проблем з ідентифікацією, тому що немає вибору «значу­щих інших». Первинна соціалізація закінчується, коли в дитини формується поняття «узагальненого іншого».

Вторинна соціалізація — входження людини в нові сектори су­спільства, у якому живе. Вона може сама обирати об'єкт для іден­тифікації, цей вибір більш раціональний .

Г. Андрєєва розрізняють три етапи соціалізації: дотрудовий, трудовий та післятрудовий.

Стадії та інститути

Стадія соціалізації	Інститути соціалізації
ДОТРУДОВА Рання — від народження до всту­пу дитини до школи. Стадія навчання, що поєднує весь період юнацтва в широкому розумінні цього терміна.	Батьківська сім'я, дитячі дошкі­льні установи. Школа, навчально-професійні уста­нови; вищі навчальні заклади .
ТРУДОВА — охоплює весь період трудової діяльності людини.	Трудовий колектив, організація, власна сім'я.
ПІСЛЯТРУДОВА —пенсійний вік.	Громадські організації, сім'я дітей.

Стадії соціалізації

Жан Піаже розрізняє періоди когнітивного розвитку особистості:

1) від народження до 2 років— сенсомоторна стадія розвитку дитини (формується здатність зберігати в пам'яті образи предметів);

2) від 2 до 7 років — передопераціональна стадія (навчання ро­зуміти символи та їх значення);

3) від 7 до 11 років — стадія конкретних операцій (вміння по-думки здійснювати дії, які раніше могли виконувати лише рука­ми — підрахунок,..);

4) від 12 до 15 років — стадія формальних операцій (навчання логічному мисленню, осмислення майбутнього, розв'язання мора­льних проблем...).

Етапи розвитку особистості за Еріком Еріксоном

Соціалізація особистості:

— єдність уніфікації та індивідуалізації

— основні фактори, які обумовлюють процес соціалізації: сім'я, відносини рівності, навчання, праця, ЗМІ, організації;

— стадії соціалізації: дитинство, підліткова стадія, зрі­лість, старість (дотрудова, трудова, післятрудова).

Десоціалізація — процес руйнування або перебудови існую­чої системи цінностей, відучення від старих цінностей, соціаль­них норм, ролей та правил поведінки.

Ресоціалізація — наступний за десоціалізацією етап засво­єння нових цінностей, соціальних норм, ролей та правил поведі­нки.

Основні компоненти процесу соціалізації

3.Соціальний статус і соціальні ролі особистості.

Соціальний статус - це становище індивіда або групи людей у системі соціальних зв’язків і відносин що обумовлюються її приналежністю до певної соціальної спільноти та визначає сукупність її прав та обов’язків

Два види статусу:

• приписний (наприклад стать, національність)

• здобутий (освіта, кваліфікація, посада)

Соціальні ролі - це певні способи дій, поведінки індивіда або групи, які відповідають прийнятим у суспільстві нормам та здійснюються залежно від соціального статусу.

	ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СОЦІАЛЬНИХ РОЛЕЙ ЗА Т. ПАРСОНСОМ
1	Емоційність	одна роль вимагає емоційної стриманості, інша — цілковитої розкутості
2	Спосіб одержання	одні притаманні особистості органічно, інші виборюються
3	Масштаб	одні ролі сформульовані і суворо обмежені, а інші нечіткі й розмиті
4	Міра формалізації	дія згідно з жорстко встановленими правилами і приписами або довільна дія
5	Характер і скерування мотивів	орієнтовані на особистий прибуток або на загальне благо

Санкція – засіб регулювання спільнотою поведінки своїх членів з метою стимулювання бажаної поведінки і припинення небажаної, для забезпечення впорядкованості, внутрішньої згуртованості і безперервності суспільного життя.